Альтернативна еволюція
Шрифт:
Тієї ночі Учитель, взявши мене, Симона та Івана, повів нас на гору Табор. У небі купчилися грозові хмари, на обрії миготіло. Не встигли ми запитати, для чого вийшли сюди, як Учитель огорнувся сліпучим сяйвом. Симон закричав від страху, я впав, вражений несподіваним перетворенням. А коли розплющив очі, мені здалося, що біля Єшуа видніються ще дві постаті, оточені мерехтливими колами прозорого полум’я. Вони про щось розмовляли, жестикулювали, але вуха мої заклало, і я нічого не чув.
А коли ми прийшли до тями, біля Учителя вже нікого не було.
— Жаль, — несміливо мовив
— Я показав вам, якою стане Людина в Рідному Світі, — лагідно сказав Учитель. — Запам’ятайте, але мовчіть про те, що бачили…
…Люди плавом пливли до Учителя, приносили йому свої надії та жалі, прохання і вимоги. Та все це, на жаль, зводилося до несуттєвого, до зовнішнього: верни здоров’я, нагодуй, стань царем, вижени римських завойовників, зроби нас багатими, щасливими, застав інші народи страхатися нас, покажи нам чудо — і чим величніше, тим краще! Тоді ми повіримо тобі, визнаємо тебе Месією і закричимо «Осанна!»
— Мені не треба вашого визнання, — повторював усім Учитель. — Перш ніж ваш світ виник, я маю найвище визнання у Батька Небесного! Я хочу вашого визволення, а не вашого визнання. Мене послано ради вас, а не ради мене…
— Чим доведеш свої твердження? — допитувалися фарисеї та книжники-учителі. — Кожен може базікати. Ти людина, а робиш із себе Сина Божого. Біснуваті теж кричать про те, що вони Месії, ангели та небесні жителі…
— Коли піднесете сина людського, своє «я» до Сина Божого до Божого Я, тоді збагнете мої слова, — пояснював Єшуа. — Хіба так тяжко зрозуміти, що сліпий не бачить кольору? Розплющіть очі і побачите барви небесні, і тоді непотрібні будуть докази. Я ще раз кажу вам: Батько звелів привести людей додому, там всі ви отримаєте нові очі, нову плоть і вічне життя…
— Навіщо нам нова плоть? — кричали фарисеї. — Та, яку маємо, теж сотворена Богом. Нагодуй цю плоть, і ми проголосимо тебе царем…
Такі тяжкі розмови тривали майже щоденно. Навіть учні не завжди розуміли Учителя. Лише Іван, Марія з Магдали, Хома та я цікавилися тайнами життя в Царстві Небесному, а решта жадібно ждали, коли ж Єшуа проголосить Царство і почне гнати римлян із землі заповітної.
Учитель особливо любив у зоряні ночі бесідувати з Марією. В сяйві далеких світів його очі теж здавалися темно-синіми зорями, і дівчина не могла одірватися від них, і жадібно розпитувала улюбленого наставника про життя в Едемі, про братів з інших світів, про можливість мандрів до таємничих сфер, про польоти між розмаїтими Оселями Духу…
— Кожна зірка — Оселя Розуму, — натхненно промовляв Учитель. — Збагніть, яке всеосяжне Царство пропонує вам Батько. Як мені сумно за людей, що вони, мов безпритульна отара — не відають пастуха, не знають, де їхня полонина. Разом з тим, не їхня вина в тому. Господар Світу — безжальний тиран. Він не відає пощади. Тому вийти можна з темниці лише власною волею і могутньою силою.
…Минуло три роки. Ніби три дні.
І ось настала грізна пора. Весь світ знає про трагедію, про Голгофу, про Таємну вечерю.
А насправді, ніхто не відає правди. Можливо дещо знають лише вороги Христа.
Перед Пасхою, яку ми мали відзначати в Єрусалимі, Єшуа часто говорив про свою грядущу смерть, про воскресіння, про потребу монолітності учнів, «Те, що маєте здійснити, друзі мої, — казав він, — важливіше за все, що донині діялося в Ойкумені».
— Скажи нам прямо, — наполягав Симон-Петро.
— І скажи, хто ким буде, коли ти проголосиш Царство, — сварилися Іван, Яків та Юда з Каріота.
— Пусте вас цікавить, — зітхав Учитель. — Кожен стане тим, ким він уже є. Жаба буде жабою, орел орлом, гадюка гадюкою, якщо навіть їх проголосити царями або воєводами. О душі непросвітлені! Допоки товкти вам одне й те саме! Приготуйте серця свої для Небесного Царства!
Настав вечір. Прощальний вечір. Знав про це лише Юда з Каріота і, напевне, Учитель.
Було послано кількох учнів, поміж ними і Юду (бо він носив скарбницю при собі), щоб приготувати світлицю для вечері та купити все необхідне. Лише я пізніше дізнався, що у вино й хліб Юда домішав сильнодіючої отрути, що її дістав у членів синедріону. Ту диявольську рідину приготували юдейські мудреці, посвячені у чорну магію. Хто ковтав бодай краплю отрути, той втрачав духовні сили і не міг захистити себе. Уже перший ковток вина відкрив Учителеві страхітливий задум зрадника та його вельможних господарів. Єшуа зрозумів усе. Тому й сказав: «Той, хто отримав хліб від мене, підняв руку на мене. Іди, поспішай довершити справу».
Юда зрозумів, що його зрада відкрита, і вийшов геть. Учні знемагали від сну, їх хилило донизу, але Учитель суворо попросив їх трохи початувати. Він з’єднував свою руку з рукою кожного з одинадцяти, розрізував, змішував об’єднану кров з вином і випивав побратимську чашу любові з кожним учнем.
— Тепер ви маєте мене в собі, а я маю кожного з вас в собі. Тепер ми — Єдине Серце і Дух. Хто прийме кров мою і плоть мою в своє життя — той житиме вічно і подарує вічне життя друзям своїм, дітям своїм, народові своєму і всій Ойкумені.
Учні посоловілими очима дивилися на Учителя і, напевне, нічого не розуміли. Він тяжко зітхнув і сказав:
— Поки що тайна ця закрита від вас. Пізніше — збагнете. Дух
Святий відкриє вам те, що я мовлю нині. Вийдемо надвір, початуємо разом, бо наближається зрада, і мені належить витримати
страшний іспит. Моліть Бога, щоб це сталося, бо це — доля землі…
Учні почали виходити під зоряне небо. Мене Учитель затримав і сказав:
— Андрію, тобі належить негайно рушити до Галілеї…
— Покинути тебе?
— Слухай, що кажу. Бо може бути пізно. Ти прямуй до Назарету, забирай матір мою і очікуй з нею там, де вона звелить. Там друзі з Царської Скіфії приготували корабель. На ньому ви попливете до того краю, де я був народжений Небом. Всі учні, окрім Юди з Каріота, теж мають зібратися там. Я з’явлюся вам і скажу все, що належить вам знати…
— Але ж тебе можуть убити!
— Це станеться, Андрію! Я знав це давно. Та ви не вірили. Хто ж покаже марність смерті, якщо не Син Того, Хто володіє Вічним Життям? Чи ти хочеш, щоб люди сказали: він шарлатан?!