Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
політичних репресій в Україні». Стаття 2 останнього Закону також не
дозволяє реабілітувати осіб, які скоїли ті злочини. Законом не
передбачено надавати такий статус і тим, хто організував і вів збройну
боротьбу проти Радянської України. Сьогодні така боротьба має один
статус – статус тероризму.
Сучасна Україна як суб’єкт міжнародного права, як член ООН є
правонаступницею Радянської України. А тому вона не може надавати
державні
гітлерівської Німеччини.
Враховуючи похилий вік, стан здоров’я вояків УПА, якщо вони
не користуються пільгами відповідно до чинного законодавства, вони
можуть користуватись гуманітарною допомогою в першу чергу від
відповідних політичних та громадських організацій, але ніяк не від
держави.
Комітет ветеранів війни, аналізуючи численні звернення громадян,
організацій, спираючись на дослідження вітчизняних і закордонних
вчених, керуючись вітчизняним і міжнародним правом, рішуче заявляє
протест проти будь-яких форм протиправної реабілітації організацій
ОУН-УПА і їх бойовиків, які скоїли воєнні злочини проти миру і
людства.
Одночасно Комітет ветеранів війни заявляє:
– по-перше, про свою недовіру міністру В.А.Кириленку і вимагає
його відставки за вияв неповаги до ветеранів війни, безвідповідальні
264
дії та втрату авторитету з боку ветеранів війни, яких він першо-
чергово повинен захищати, а не ображати;
– по-друге, підстав для так званого «примирення» ветеранів
Великої Вітчизняної війни з колишніми бойовиками ОУН-УПА не може
бути з таких причин: державою не дано виваженої юридичної оцінки
ОУН-УПА; відповідно до міжнародного права матеріали судових
процесів над колишніми бойовиками УПА, які повсюдно відбувалися
у післявоєнний час, дають всі підстави для визнання ОУН і УПА
злочинними організаціями.
Саме до таких висновків дійшов у 1946 році Міжнародний
військовий трибунал в Нюрнберзі, який визнав злочинними ряд
організацій Німеччини.
Протистояння в суспільстві ініціюють не ветерани-фронтовики,
а колишні бойовики ОУН, їх нащадки, керівники та симпатики. Вони
ж розвернули «холодну війну» проти ветеранів Великої Вітчизняної
війни. Дехто з них вдаються навіть до нахабних вимагань «покаяння»
від справжніх героїв боротьби з фашизмом.
У той же час деякі державні чиновники вдаються до адміністра-
тивного тиску на ветеранські організації, обмежують виконання статутної
діяльності, проведення
праць ветеранів-вчених.
У державі спостерігається збурення ветеранської громадськості
(і не тільки ветеранської) шантажем чергових законопроектів як
соціального, так і політичного забарвлення, фальсифікацією, зневагою
до нашої історії, її пам’яток та героїв.
Невже за цих обставин і здорового глузду можна щось говорити
про примирення?
Все це більш нагадує примушення до капітуляції.
Можна схилити до «примирення-капітуляції» лише окремих
ветеранів, але всю структуровану ветеранську спільноту – ні!
І це державним діячам треба враховувати, а не ігнорувати.
У ФРН, яку постійно згадують, нацизм засуджено на державному
рівні. Так, німці, вірніше, керівники держави, покаялися, вибачилися
передусім перед нашим народом за скоєні злочини і біль, і взагалі
перед світовою спільнотою.
У ФРН переслідуються за законом будь-які прояви фашизму чи
нацизму.
У жодній з держав не вибачили колаборантів. Росія не вибачила
власівців, Норвегія – квислінгівців, Франція – петенівців, з США,
Англії депортують злочинців УПА і т. ін. Приклади, які наводять деякі
265
діячі, до нашої проблеми не мають ніякого відношення ні з історичної,
ні з юридичної точок зору. Вони мають інколи суто пропагандистське
значення – і не більше.
Голова Ради Організації ветеранів України на Пленумі Ради в
березні 2005 року заявив, що сьогодні мову можна вести тільки про
взаємотерпіння на підґрунті взаємопорозуміння.
Для цього повинні бути виконані та умови ветеранів:
– по-перше, за скоєні бойовиками УПА і керівництвом ОУН
воєнні злочини і злочини проти миру і людства Україна на державному
рівні має визнати організації ОУН і УПА злочинними;
– по-друге, урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА в
підсумках врахувати позиції компетентних органів і науковців Польщі,
Росії, Білорусі, Ізраїлю та інших зацікавлених у цій справі держав. До
оголошення висновків оголосити мораторій щодо публікацій діяльності
ОУН-УПА;
– по-третє, враховуючи те, що діяльність ОУН-УПА відбувалася
більш за все на теренах України, Білорусі і Росії, а також те, що ми в
роки війни були одною державою з однією історією, створити Між-
народну редакційну колегію (комісію) з включенням до неї вчених,