Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
котрі помагали беззахисним поляками схоронитися перед мученицькою
смертю?
Ну, хай Вам – ОУН-УПА-СБ обтяжують радянські, польські й
українські комуністичні автори, але ж є в архівах документи авторства
українця, який 1940 року був посланий на Волинь Андрієм Лівицьким
організувати там протирадянську партизанку, отже документи авторства
послідовника політики Української Народної Республіки. Йдеться про
166
згаданого
документів.
У листі від 25 березня 1943 року до «Крайового Проводу Організації
Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери» (ДАРО,
ф. Р-30, оп. 2, спр. 113, ар. 103-105), його автор, Тарас Бульба-Боровець,
отже не комуніст і не полонофіл (у міжвоєнний період репресований
польською владою в Березі Картузькій), писав: Польське питання. На
згаданій нашій нараді 21.1. 1943 р. ця справа була всебічно обговорена.
Тим часом, замість дотримуватися устійненої тактики, Організація в
останніх днях відкрила для українців ще один фронт – польський.
Пішли в рух сокири і віхоть. Вирубується та вивішується цілі родини
і випалюється польські оселі. «Сокирники» вирубують та вивішують
ганебно безборонних жінок і дітей. У «Відкритому листі до членів
Проводу Організації Українських Націоналістів Степана Бандери» від
10 серпня 1943 року (див. Оборона України від 10.08.1943 р.) той же
Тарас Бульба-Боровець пише: Вже в час переговорів, замість того,
щоб проводити акцію по спільно накресленій лінії, військові відділи
ОУН, під маркою УПА, та ще й нібито з наказу Бульби, заходились
винищувати ганебним способом польське цивільне населення й інші
національні меншини. Тут повторю з цього ж листа: Чи правдивий
революціонер-державник (за такого вважав себе Тарас Бульба-Боровець –
В.П.) може підпорядкуватися проводові партії, яка починає будову
держави від вирізування національних меншин (...) За що ви боретесь?
За Україну, чи за вашу ОУН? За Українську Державу, чи за диктатуру
в тій державі? За український народ, чи за свою партію?
Тарас Бульба-Боровець восени 1943 року був арештований німцями,
але встиг ще написати листа від 24 вересня 1943 року до Проводу
ОУН-Бандери і Головної команди УПА (ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 113,
ар. 100-102), в якому мовиться: Ви узурпуєте собі право на суверенну
всеукраїнську державну владу, до чого як одно з багатьох політичних
угруповань не маєте найменших підстав (...) Ваша «влада» поводиться в
терені не як народна революційна влада,
замість поборювати анархію в країні, самі її збільшуєте своїм ганебним
поступуванням, яке зводиться до варварського мордування безборонних
жінок і дітей національних меншин, палення та грабування їх майна,
чим стягаєте вічну ганьбу на цілий український народ (...) шомполування
й розстрілювання українських селян та палення й грабування їх
майна зробилося вашим щоденним заняттям (...) сьогодні ніхто не
хоче з українцями говорити. Цілий культурний світ через вас трактує
167
українців не як людей, що шляхом революції борються за свою
державу, а як звироднілих варварів і звичайних бандитів (...) так звана
«Безпека» на право і наліво шомполує та катує людей.
Пресовий орган Т.Бульби-Боровця Оборона України, отже неначе
сам Т.Бульба-Боровець, у номері за серпень 1943 року (ДАРО, ф. Р-30,
оп. 2, спр. 15, ар. 6, 7) пише: Пригадайте собі 1941 рік, коли бандерівці
з висолопленими язиками перли за німецьким фронтом і проголошували
«бандерівську самостійну» (...) Що це коштувало Україні? В першу
чергу життя півтора мільйона полонених українців, що на заклик
бандерівців пішли в німецькі руки і яких німота виморила по таборах.
Хто поверне їх українському народові? Бандера, Максим, Ришард Ярий,
чи може інший провід? (...) Що спільного з українською революцією
мають всі бандерівські безправ’я, побої, грабежі, мордування та
вбивства, яких ми є щоденними свідками. Чи існувала коли на Україні
така революційна організація, якої власний народ жахався гірше від
найлютішого ворога, а її членів не називав інакше, як «путярами» та
«сокирниками» (...) мордувала гірше від гестапо або НКВД? (...) А
скільки жертв народу, закутування, або ганебне замучення отих голів
сільських рад, бульбівців, мельниківців, радикалів, старих петлюрівців,
безпартійних свідомих і чесних українців, які загинули тільки тому,
що були інших переконань і засуджували злочинну бандерівську
роботу (...) Дика і чужа для нас бандерівщина.
Наведені вище слова писані не «москалями», не українськими
комуністами, ані прихильником поляків, їх писав українець, ворог
більшовизму, прихильник принципів УНР. Тут процитовані тільки малі
фрагменти листів (ширше я їх процитовую у статті Рік 1943: ОУН
Бандери на Волині), але й на їх підставі можна стверджувати, що Ви