Кінець Вічності
Шрифт:
Скидалося на те, що майбутня Зміна Реальності стосуватиметься групи людей, яких він спостерігав. Вона зачепить привілейовані класи, аристократію, багатіїв, так звані «вершки суспільства». Найбільше його хвилювало те, що Зміна, мабуть, зачепить Нойс.
Останні три дні був немов у тумані, невеселі думки затьмарювали навіть радість зустрічей з Нойс.
— Що сталося? — стурбовано запитувала вона. — Досі ти був зовсім не такий, як там, у Вічн… у тому місці. Тебе нічого не гнітило. А тепер ти такий сумний. Це через те, що треба повертатися назад? — І через те також, — відповів
— Тобі обов’язково повертатися?
— Авжеж.
— А що буде, коли запізнишся?
Харлан мало не всміхнувся. — Їм не сподобалося б моє запізнення, — сказав він, сумно подумавши про два запасні дні, передбачені інструкцією.
Вона ввімкнула музичний інструмент, і полилася ніжна мелодія; хаотичні звуки, що народжувалися в творчій його утробі, фільтрувалися з допомогою складного математичного пристрою і сполучалися в приємні музичні комбінації. Вони повторювалися не частіше, ніж мереживо сніжинок, і були не менш прекрасні своєю довершеністю.
Зачарований музикою, Харлан не зводив з Нойс очей; його тривожні думки снували довкола неї. Ким вона стане в новій Реальності? Рибною торговкою? Фабричною робітницею? Огрядною, змарнілою, вічно хворою матір’ю шістьох дітей? Хоч би ким вона стала, вона забуде Харлана. В новій Реальності він уже не буде часточкою її життя. І хоч би ким вона стала, вона вже не буде колишньою Нойс.
Він не просто закохався. (Дивна річ: уперше в житті він подумки вимовив це слово й воно не вразило його). Він закохався в Нойс безмежно. Закохався в її манеру одягатися, ходити, розмовляти і навіть — у її кокетування. Двадцять сім років, прожиті нею в цій Реальності, її досвід зробили Нойс саме такою. В попередній Реальності, біорік тому, вона не була його Нойс. Не буде вона його Нойс і в наступній Реальності.
Може, та нова Нойс, буде краща з усіх поглядів. Але він достеменно знав одне: йому потрібна саме ця Нойс, яка сидить навпроти нього, яку він бачить у цю мить, у цій Реальності. І якщо в неї є вади, то вона йому потрібна разом з ними.
Що йому робити?
Різні плани народжувалися в його уяві, але всі вони були протизаконні. Один з них — з’ясувати характер майбутньої Зміни й передовсім довідатися, як вона вплине на Нойс. Та, зрештою, не можна бути впевненим у тому, що…
Мертва тиша вивела Харлана із задуми. Він знову сидів у кабінеті Розраховувача. Соціолог Вой скоса поглядав на нього. А поряд з Харланом стояв Ферук, схиливши до нього свою голову мертвяка.
Від тиші аж дзвеніло у вухах.
Всього одна мить потрібна була Харлану, щоб збагнути, в чім річ. Урвав своє «хихотіння» Аналізатор.
Харлан схопився з місця. — Є відповідь?
Ферук глянув на плівки, затиснені в його руці. — Є, звичайно. Тільки якась дивна.
— Дайте я подивлюсь. — Простягнена Харланова рука помітно тремтіла.
— Нема на що дивитися. Тут щось незрозуміло.
— Тобто як — незрозуміло? — Харлан утупився в Ферука тривожним поглядом і дивився доти, аж поки постать Розраховувача розпливлася в його очах невиразною плямою.
— Та жіночка не існує в новій Реальності. — Голос Розраховувача долинув звідкись здалеку. — Ні, це не зміна особистості. Вона зникла зовсім. Щезла. Випарувалася. Я обрахував усі змінні аж до значення ймовірності 0,0001. Розрахунки показують, що її немає ніде. Скажу вам більше, — він потер підборіддя своїми довгими худими пальцями, — зважаючи на те поєднання чинників, які ви мені дали, я не зовсім розумію, як вона могла існувати в попередній Реальності?
Харлан ледве чув його, він був немов у тумані.
— Але ж… але ж Зміна така незначна.
— Я знаю. Просто дивний збіг обставин. То ви візьмете плівки?
Харлан машинально взяв їх і навіть сам того не помітив. Нойс зникне? Її не буде в новій Реальності? Невже це можливо?
Він відчув, як чиясь рука лягла на його плече; у вухах пролунав Воїв голос:
— Ви нездужаєте, Техніку? — Рука враз відсмикнулася, немов пошкодувала, що так необачно доторкнулася до Технікового тіла.
Харлан ковтнув слину й зусиллям волі надав обличчю спокійного виразу.
— Все гаразд, я цілком здоровий. Чи не могли б ви мене провести до капсули?
Він не повинен так відверто виказувати свої почуття. Він мусить поводитися так, ніби всі ці дослідження мають для нього суто академічний інтерес. Мусить будь-що приховати ту величезну, невимовну радість, що переповнила його, коли він дізнався, що Нойс не існуватиме в новій Реальності.
Розділ 7
ПРЕЛЮДІЯ ДО ЗЛОЧИНУ
Харлан увійшов у капсулу в 2456-му й озирнувся, аби пересвідчитися, що завіса Темпорального Поля надійно відділяє шахту Часу від Вічності. Соціолог Вой не стежив за ним. За ці кілька тижнів у Харлана вже стало звичкою озиратися через плече: чи не ховається хтось у нього за спиною? Рух зробився майже автоматичний.
Харлан спрямував капсулу в Майбутнє і став дивитися, як часометр відлічує номери Сторіч. Цифри змінювали одна одну так швидко, що важко було розгледіти кожну окремо.
Як багато чого змінило Ферукове відкриття! Навіть характер Харланового злочину перемінився!..
Всі шляхи ведуть до Фінджі. Ця фраза з якоюсь безглуздою алітерацією прив’язалася до нього й безнастанно билась і відлунювала передзвоном у мозку: ведуть до Фінджі, ведуть до Фінджі…
Повернувшись у Вічність після днів, проведених з Нойс у 482-му, Харлан намагався всіляко уникати зустрічі з Фінджі. Як тільки Вічність прийняла його в свої обійми, почуття власної провини спалахнуло з новою силою. Порушення присяги, на яке він так легко зважився в Часі, сприймалося ним тут, у Вічності, як тяжкий злочин.
Він надіслав звіт про Спостереження безособовим пневматичним каналом, а сам зачинився у своїй кімнаті. Йому потрібен був час, аби зібратися з думками, оговтатися, звикнути до нових обставин.
Та Фінджі не дав йому спокою. Через годину після того як відіслали звіт, він зв’язався з Харланом з допомогою відеофону.
Пухка фізіономія Обчислювача дивилася на нього з екрана.
— Я сподівався застати вас у вашому кабінеті, — пролунав голос Фінджі.
— Я надіслав вам свій звіт, сер. Хіба не однаково, де я чекатиму нового призначення?