Кінець Вічності
Шрифт:
Вона не уповільнювала свого руху, а просто зупинилась мов укопана. Якби капсула рухалася в Просторі, від раптової зупинки вона розлетілася б на друзки, метал розпікся б до червоного жару, а Харлан перетворився б на криваве місиво.
Та оскільки капсула рухалася в Часі, несподівана зупинка викликала в Харлана тільки нудоту й різачку в шлунку.
Коли біль ущух, Харлан глянув на шкалу часометра. Heмов крізь туман він побачив цифру 100 000.
Його пройняв жах. Цифра була надто кругла.
Він гарячково глянув на прилади. Що сталося? Пусковий важіль стояв на поділці максимальної
Що ж тоді спинило капсулу?
Харлан обережно взявся за пусковий важіль і перевів його в нейтральну позицію. Стрілка енергометра впала на нуль.
Харлан перевів пусковий важіль у протилежний бік. Стрілка енергометра знову пішла вгору, а часометр почав відлічувати Сторіччя в зворотному напрямку.
Назад… ще назад, у минуле… 99 983… 99 972… 99 959…
Харлан знову перевів важіль у нейтральну позицію, тоді потягнув на себе. Капсула рушила в майбутнє. Повільно. Дуже повільно.
99 985… 99 993… 99 997… 99 998… 99 999… 100 000…
Стоп! На шкалі знову застигла цифра 100 000. Капсула споживала Енергію від спалаху Нової в неймовірній кількості, але намарне. Вона застигла на місці.
Харлан знову скерував капсулу в минуле, цього разу ще далі. Тоді — в майбутнє, на повній швидкості.
Крізь стиснуті зуби зі свистом прохоплювалося дихання. Харлан відчув себе в’язнем, що б’ється закривавленою головою об тюремні грати.
Після десяти марних спроб капсула знову зупинилася на 100 000. Ні на одне Сторіччя далі.
Треба замінити капсулу! Хоча навряд чи це поможе.
В мертвотній титлі 100 000-го Сторіччя Ендрю Харлан вийшов із капсули й навмання вибрав нову капсульну шахту.
За хвилину, тримаючи руку на пусковому важелі, він уп’явся очима в цифру 100 000, хоч уже знав, що йому не пробитись.
Харлана охопила лють. І треба ж було, щоб отак несподівано спостигло лихо! Саме тепер, коли йому вже всміхалася доля. Прокляття тієї фатальної помилки нависало над ним.
Він рвучко перевів важіль на максимальну швидкість, у минуле. Принаймні в одному напрямку він міг рухатися, шлях у минуле був вільний.
Нойс відгороджена від нього бар’єром, вона поза його досяжністю — що вони ще йому можуть зробити? Що йому втрачати, чого боятися?
Він вистрибнув із капсули в 575-му й, ні від кого не ховаючись, нехтуючи всім світом, попростував до бібліотеки Сектора. Тут він узяв те, що хотів, і навіть не озирнувся — стежать за ним чи ні. Хіба тепер не один біс?
Харлан повернувся у капсулу й знову рушив у минуле.
Він достеменно знав, що йому робити. Харлан глянув на великий годинник, який показував біочас і номер однієї з трьох робочих Змін біодоби. Фінджі зараз, очевидно, вдома в своїй квартирі, а це якраз те, що треба.
Прибувши в 482-е, Харлан відчув, що в нього підскочила температура. Рот був сухий і ніби натоптаний ватою. Списало у грудях. Але він притискував ліктем приховану під сорочкою зброю: холодний доторк металу був єдиним відчуттям, з яким варто рахуватися.
Обчислювач Гоббі Фінджі глянув на Харлана, і його подив поступово змінився тривогою.
Харлан мовчки дивився на нього, чекаючи, поки тривога в очах Обчислювача перейде в страх. Він спроквола обернувся, ступив кілька кроків й опинився між Фінджі й відеофоном.
Фінджі був голий до пояса. На грудях в нього виднілись поодинокі волосинки; груди були пухкі, схожі на жіночі. Опасисте черево нависало над поясом.
Харлан з утіхою подумав, що вигляд у Фінджі далеко не шляхетний, а скоріше огидний. Що ж, так навіть краще.
Він засунув правицю під сорочку й стис руків’я зброї.
— Не поглядайте на двері, Фінджі, — остеріг Харлан. — Сюди ніхто не ввійде. Вам треба зрозуміти, що ви маєте справу з Техніком. Ви хоч знаєте, що це означає?
Голос Харлана звучав глухо. Його лютило, що в очах Фінджі не було страху, а тільки тривога. Обчислювач узяв сорочку й мовчки почав одягатися.
Харлан провадив далі:
— Чи знаєте ви, Фінджі, які переваги має Технік? А втім, звідки вам знати? Ви ніколи не були Техніком — де вже вам їх оцінити! Всі відвертаються від Техніка й намагаються не помічати, куди він іде і що робить. Я, наприклад, можу завітати до бібліотеки Сектора й узяти там усе, що мені заманеться, поки бібліотекар сидить із заклопотаним виглядом, увіткнувшись носом у свої папери й удаючи, ніби нічого не помічає. Я можу пройтися житловими коридорами 482-го, й усі зустрічні відводитимуть очі, а потім присягатимуться, що не бачили мене. Не помічати Техніків стало звичкою Вічних. Отже, як бачите, я можу чинити все що завгодно і йти куди мені заманеться. Я можу також удертися до приватного помешкання Обчислювача, який очолює Сектор, і під дулом пістолета змусити його сказати правду. Ніхто не зупинить мене.
Вперше після приходу Харлана Фінджі озвався:
— Що ви там тримаєте?
— Зброю, — сказав Харлан і вийняв з-під сорочки руку із затиснутим пістолетом. — Упізнаєте?
Дуло пістолета тьмяно поблискувало й на кінці переходило в гладенький розтруб.
— Якщо ви тільки вб’єте мене… — почав Фінджі.
— Не вб’ю, не бійтеся, — сказав Харлан. — Під час минулої нашої зустрічі у вас був анігілятор. Це не анігілятор. Цю зброю винайшли в одній із Реальностей 575-го. Її вилучили з Реальності. Паскудна річ, скажу вам. Нею можна вбити людину, а за низького випромінювання енергії уражати больові центри нервової системи й викликати параліч. Її називають — точніше називали — нейронним випромінювачем. Працює безвідмовно. Я перевірив на собі. — Харлан показав скарлючений мізинець. — Дуже неприємне відчуття, повірте мені.
Фінджі занепокоєно зіщулився.
— Заради Часу, чого вам від мене потрібно?
— Я вимагаю розблокувати капсульні шахти в 100 000-му.
— Розблокувати шахти?
— Не клейте із себе дурника. Вчора ви розмовляли з Твіселом. А сьогодні всі шахти заблоковано. Я хочу знати, що ви сказали Твіселові. Я хочу знати, що ви встигли накоїти після тієї розмови і які ваші подальші наміри. Побий мене Час, Обчислювачу, коли ви не скажете мені правди, я скористаюся випромінювачем. Ви пошкодуєте, якщо сумніваєтесь у моїх словах.