Кримінальне право. Особлива частина

Бажанов Марко Ігорович

Основний безпосередній об'єкт злочину — конкурентні відносини між суб'єктами господарювання. Додатковий об'єкт — життя і здоров'я особи або охоронювані законом права та інтереси фізичних чи юридичних осіб.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — Ст. 296.

² Там само.
– 2001.
– № 12.
– Ст. 64.

З об'єктивної сторони цей злочин виражається у насильстві, заподіянні шкоди чи погрозі ними.

У назві статті ці дії характеризуються

як примушування. Це означає, що вони спрямовані проти певних осіб для того, щоб примусити їх штучно змінити або зафіксувати ціни.

Під насильством слід розуміти фізичне насильство у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв тощо. Якщо воно саме по собі вимагає суворішого покарання, необхідна додаткова кваліфікація як злочину проти особи. Наприклад, заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження додатково кваліфікується за статтями 121 або 122.

Шкода заподіюється фізичній або юридичній особі і може виражатися у шкоді його власності, правам, законним, комерційним та іншим інтересам.

Погроза насильством і заподіянням шкоди має бути реальною, тобто своїми діями винний викликає у іншої особи обгрунтоване побоювання реалізації погрози негайно чи у майбутньому. Потерпілим і адресатом погрози в цьому злочині може бути особа, яку примушують до здійснення дій, передбачених ч. 2 ст. 228, або її близькі.

Склад цього злочину формально-матеріальний. Злочин вважається закінченим з моменту застосування насильства, заподіяння шкоди або з моменту погрози ними.

Суб'єктивну сторону злочину характеризують прямий умисел і мета штучної зміни (підвищення чи пониження) або штучного фіксування цін. Штучність полягає у тому, що зміна і фіксування ціни визначається волевиявленням винного, а не економічними чинниками.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 3 ст. 228 встановлена відповідальність за дії, передбачені ч. 2 цієї статті, вчинені:

а) організованою групою (це поняття визначене у ч. З ст. 28 КК);

б) особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею. Судимість за частинами 1 або 2 не повинна бути знята чи погашена на момент вчинення злочину.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 228 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 228 — штраф від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. З ст. 228 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Незаконне використання товарного знака (ст. 229). Основний безпосередній об'єкт цього злочину — конкурентні відносини між суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт — відносини власності.

Предметом злочину виступають: 1) чужий знак для товарів чи послуг, 2) чуже фірмове (зареєстроване) найменування, 3) чуже маркування товару.

Знак для товарів чи послуг — це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знаком можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі

чи поєднанні кольорів. Фірмове найменування — це зареєстроване у встановленому порядку найменування юридичної особи — суб'єкта господарської діяльності. Під маркуванням товарів слід розуміти інше, передбачене законодавством, позначення товарів (наприклад, маркування штриховим кодом).

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у незаконному використанні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, наслідках — отриманні доходу у великих розмірах, і причинному зв'язку між діями та наслідком.

Диспозиція ст. 229 бланкетна, тому для визначення незаконності дій необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р.¹, Паризької конвенції про охорону промислової власності тощо. Так, відповідно до зазначеного Закону громадянин або юридична особа набувають права власності на знак для товарів і послуг, а після отримання свідоцтва на знак мають виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Власник може передавати право власності на знак іншій особі або дати їй дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Згідно з приміткою до ст. 229 отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли доход у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків — отримання доходу у великих розмірах.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 7. — Ст. 36.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 229 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років.

Порушення антимонопольного законодавства (ст. 230). Безпосередній об'єкт злочину — діяльність Антимонопольного комітету України, пов'язана із захистом економічної конкуренції.

Предмет злочину — документи чи інша інформація, або неправдиві документи чи інша інформація.

Інформацією визнаються відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у неподанні документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, або у поданні завідомо неправдивих документів чи іншої інформації вказаним органам, або в ухиленні від виконання законних рішень цих органів.