Ліна Костенко. Поезія

Костенко Ліна

empty-line/>

*

Віки минули

і віки грядуть

Чи людством бути

люди ще спроможні?

Демографічні вулики гудуть

а стільники розтоптані й порожні

*

І виростають покоління

котрі не чули тишини

О найстрашніше з літочислень —

війна війною до війни!

І вже новітні канібали

і втрат людських не одридать

Що вберегли ми

що надбали

щоб дітям в спадок передать?!

*

Тривожними уважними очима

моя душа подивиться на все

Які фатальні наслідки й причини:

великий світ над прірвою пасе!

*

Хто в нашу долю тільки не втручався

В яких тенетах тільки не б'ємось

Духовний Чорнобиль давно вже почався

а ми іще тільки його боїмось

*

Негідно бути речником юрби

Раби рабів ще гірше ніж раби

Грядущий хам вже навіть не гряде

Уже він сам в грядуще нас веде

*

Дозиметром не виміряєш дози

тотального спустошення душі

Історія лягає під бульдозери

Сучасний світ штампує фетиші

*

Спасибі предки за духовний спадок!

Трагічна доля ваших Фермопіл

де хлопчаки стріляють із рогаток

в очниці прадідівських черепів

*

Всілякі «ізми»

і всілякі «нео»

Усі держави з поглядом Горгон

Мені б курінь на острові Борнео

Але мабуть і там вже полігон

*

Калина міряє коралі

а ти летиш по магістралі

Життя — це божевільне раллі

Питаю в долі

а що далі?

*

Не так страшна та річка Лета

не так цензура та гірка

як самознищення поета

брехнею власного рядка

*

Душа

у вирій проводжає птиць

Трагічний профіль сходить над снігами

Поет не буде ширмою для вбивць

Були

і є

і будем ворогами

*

Як страшно оре історичний плуг!

Які скарби

були були

і зникли!

В глухі часи загострюється слух

В епоху гласності усі до всього звикли

*

Спасибі вам за побажання влетів

Лечу на перебитому крилі

В Червону книгу запишіть поетів

Поети теж зникають на землі

*

Душа здригнеться і в астралі

Де ж те як писанка село?

В майбутнє підуть магістралі

а України наче й не було?!

*

Кричали «біс»

пишались зробленим

Прогрес любили над усе

Летить лелека над Чорнобилем

нікому діток не несе

*

Мій добрий ліс

моя любове

Тепер ти тільки мої сни

І листя різьблене дубове

І крона царствена сосни

*

Який був світ

античний і готичний!

Це снилось людству

чи таки було?

*

Світ робиться сухий і прагматичний

Вже ледве б'є кастальське джерело

*

Струїли все

пора на карантин

і вам поля

й тобі соснова кроно

А може й зараз твориться бурштин

але про це ще людству невідомо

*

Ох які усі ми генії

не настачишся вінків

Тільки що ж це там за постаті

там

у далечі віків?

Порівнявши

перевіривши —

еволюції нема

Так

нічого

милі віршики