Лев, Чаклунка і стара шафа
Шрифт:
— Сину Адамів, я б так хотіла побачити твоїх брата і сестер. Чи можеш привести їх до мене, щоб я з ними зустрілась?
— Спробую, — відповів Едмунд, прикипівши поглядом до порожнього пуделка.
— Якби ти ще раз сюди прийшов — з ними, очевидно, — то я знову пригостила б тебе рахат-лукумом. Зараз я не можу цього зробити, бо магія діє тільки раз. Ось у моєму замку — інша річ.
— А чому ми зараз не можемо поїхати до Вашого замку? — спитав Едмунд. Коли він тільки сідав до саней, то боявся, що королева відвезе його кудись далеко, звідки годі буде відшукати дорогу назад. Але
— У мене такий гарний замок, — мовила королева. — Певна, що він тобі сподобається. Там у кожній кімнаті повно рахат-лукуму. До того ж, я не маю своїх дітей і хочу зробити принцом якогось гарного хлопчика-, він став би королем, коли я умру. Принц носитиме золоту корону і їстиме рахат-лукум цілісінький день. А ти такий розумний і милий… я ще ніколи таких не зустрічала. Думаю, що можу зробити тебе принцом — коли приведеш до мене в гості брата і сестер.
— Але чому не зараз? — спитав Едмунд. Він почервонів, його губи і пальці були липкими від рахат-лукуму. В цю хвилину він явно не справляв враження ні розумного, ні гарного, хай що говорила б королева.
— Якщо я заберу тебе туди зараз, — відповіла вона, — то не побачу ні твого брата, ні сестер. А я дуже хочу познайомитися із твоїми милими родичами. Ти станеш принцом, а згодом — королем, це зрозуміло. Але ж тобі треба буде придворних і шляхти. Я зроблю твого брата герцогом, а сестер герцогинями.
— Та нема у них нічого особливого, — незадоволено промовив Едмунд. — Зрештою, я можу привести їх у будь-який інший час.
— Так, але коли ти опинишся у моєму замку, — правила своєї королева, — то напевно забудеш про них. Тобі буде так добре, що й не захочеш по них іти. Ні, зараз ти мусиш повернутись у свою країну і — чекаю тебе іншого дня разом з ними, гаразд? Без них просто не варто приходити.
— Але я навіть не знаю дороги назад, до моєї країни, — вмовляв Едмунд.
— Це легко, — відповіла королева. — Бачиш отой ліхтар? — показала вона своєю паличкою. Едмунд обернувся в той бік і побачив ліхтар, під яким Люсі зустріла фавна. — Іди просто на нього, бо за ним є дорога до Країни Людей. А тепер поглянь в інший бік, — і вказала паличкою у протилежному напрямку. — Бачиш два невеличкі пагорки, що ото видніються за деревами?
— Гадаю, що так, — відповів Едмунд.
— Добре. Мій будинок якраз між ними. Коли наступного разу прийдеш сюди, тобі треба лише знайти ліхтар і ті два пагорки, а потім іти туди лісом, доки не вийдеш до мого замку. Але пам'ятай — мусиш привести зі собою всіх решта. Я можу дуже розсердитись на тебе, якщо прийдеш один.
— Я зроблю все якнайліпше, — сказав Едмунд.
— Ага, між іншим, — додала королева, — не конче розповідати їм про мене. От було б цікаво, якби ми зберегли це в таємниці, правда? Хай це буде несподіванка для них. Лише приведи їх до пагорків: такий розумний хлопчик як ти легко зможе знайти причину, щоб це здійснити. І коли підійдете до мого замку, можеш сказати: «Ну що, подивимось, хто тут мешкає?» — або щось схоже на це. Я певна, так буде найліпше. Якщо твоя сестра здибалась тут із фавном, то, мабуть, наслухалась усяких нісенітниць про мене… і напевно боятиметься йти сюди. Фавни
— Я Вас дуже прошу — перебив її раптом Едмунд, — будь ласка, можна мені один шматочок рахат-лукуму на дорогу?
— Ні, ні, — відповіла, сміючись, королева, — доведеться потерпіти до наступного разу.
І подала гному знак рушати. Коли сани вже були далеченько, королева обернулась до Едмунда і вигукнула:
— Наступного разу! Наступного разу! Не забудь. І швидше повертайся.
Едмунд мов прикипів поглядом до саней, які за мить зникли з поля його зору, коли почув, як хтось кличе його на ім'я. Він озирнувся і навпроти побачив Люсі, яка виходила з лісу.
— Ой, Едмунде! — вигукнула вона. — Нарешті і ти сюди потрапив. Просто дивовижно, правда? А тепер…
— Гаразд, — перебив її Едмунд, — бачу, ти мала рацію: це справді чарівна шафа. Тобто я перепрошую тебе, якщо хочеш. Але скажи, де ти блукала стільки часу? Я скрізь за тобою шукав.
— Якби я знала, що ти теж опинишся тут, я б тебе зачекала, — відповіла Люсі. Вона була занадто щаслива і схвильована, аби зауважити, як роздратовано розмовляв із нею Едмунд і що обличчя його при цьому було червоне і… якесь не таке. — Я снідала з паном Тамнасом. Це фавн. Він такий добрий. Біла Чаклунка не покарала його за те, що він мене відпустив. Він сподівається, що вона нічого не довідається і… що врешті все минеться.
— Біла Чаклунка? — спитав Едмунд. — А хто вона?
— О, це жахлива особа, — мовила Люсі. — Вона називає себе королевою Нарнії, хоча не має жодного права бути королевою. Всі фавни, дріади, наяди, гноми, звірі — зрештою, всі добрі створіння — просто ненавидять її. Вона може обертати людей у камінь і робить всякі жахливі речі. Вона наклала чари на Нарнію і тому тепер тут вічна зима. Зима й зима, але Різдво не настає. Ніколи! А їздить вона на санях, запряжених північними оленями, має чарівну паличку в руці, та ще на голові в неї корона.
Едмундові вже й так було зле від того, що з'їв стільки солодкого, а коли почув, що пані, з якою він ото заприятелював, насправді зла чаклунка, йому стало ще гірше. Та, однак, він понад усе хотів рахат-лукуму.
— Хто тобі наговорив цих дурниць про Білу Чаклунку? — поспитав він.
— Фавн, пан Тамнас, — відповіла Люсі.
— Не варто довіряти всьому, що говорять фавни, — промовив Едмунд, прагнучи надати своєму голосу якомога більшої переконливості, наче йому було відомо про фавнів значно більше, ніж Люсі.
— Хто тобі таке сказав? — здивувалась дівчинка.
— Це всі знають, — відповів Едмунд, — поспитай кого хочеш. Але скільки можна стовбичити отут на снігу? Ходімо додому.
— Ходімо, — погодилась Люсі. — Едмунде, я так тішуся, що ти теж сюди потрапив. Тепер усі повірять в Нарнію, коли ми обоє тут побували. Це буде чудово!
Але Едмунд собі думав, що йому не буде так весело, як їй. Він був готовий визнати рацію Люсі перед Пітером і Сюзан, але відчував напевно, що ті підтримають фавнів та звірів. Сам же він радше схилявся на бік королеви. Хлопець не уявляв, що йому казати і як зберегти свою таємницю, коли всі знай говоритимуть про Нарнію.