Навколо світу за вісімдесят днів
Шрифт:
— Лише за вісімдесят днів, — зауважив Філеас Фоґґ.
— Справді, панове, — підхопив Джон Селліван, — за вісімдесят днів, відтоді як було відкрито рух між Роталем і Аллахабадом та Велику Індійську залізницю; ось розрахунки «Морнінґ кронікл»:
З Лондона до Суеца, через Мон-Сеніс і Бриндизі… потягом і пакетботом… 7 днів
Із Суеца до Бомбея пакетботом… 13 днів
З Бомбея до Калькутти потягом… 3 дні
З Калькутти до Гонконгу (Китай) пакетботом… 13 днів
З Гонконгу до Йокогами (Японія) пакетботом… 6 днів
З Йокогами до Сан-Франциско
Із Сан-Франциско до Нью-Йорка потягом… 7 днів
З Нью-Йорка до Лондона пакетботом і потягом… 9 днів…
Усього — 80 днів…
— Так, вісімдесят днів! — вигукнув Ендрю Стюарт, через неуважність скидаючи козир. — Але тут не враховано погану погоду, зустрічні вітри, корабельні аварії, залізничні катастрофи тощо.
— Все це враховано, — відповів Філеас Фоґґ, роблячи хід, бо цього разу суперечка точилася вже під час гри.
— Навіть коли індуси або індіанці розберуть рейки? — гарячкував Ендрю Стюарт. — Якщо вони зупинять поїзд, пограбують вагони, скальпують пасажирів?
— Усе це враховано, — повторив Філеас Фоґґ і оголосив, кидаючи карти на стіл: — Два старших козирі!
Ендрю Стюарт, чия черга була здавати, зібрав карти зі словами:
— Теоретично ви маєте рацію, містере Фоґґ, але на практиці…
— І на практиці також, містере Стюарт.
— Хотів би я подивитися, як це у вас вийде!
— Це від вас залежить. Їдьмо разом.
— Боронь Боже! — вигукнув Стюарт. — Але заставляюся на чотири тисячі фунтів, що подорож за таких умов неможлива.
— Навпаки, цілком можлива, — заперечив містер Фоґґ.
— То здійсніть її!
— Навколо світу за вісімдесят днів?
— Так!
— Охоче.
— Коли?
— Негайно.
— Це божевілля! — крикнув Ендрю Стюарт, якого вже почала дратувати впертість партнера. — Краще продовжмо гру!
— У такому разі здайте заново, — зауважив Філеас Фоґґ, — ви припустилися помилки під час здавання.
Ендрю Стюарт гарячково зібрав карти і раптом жбурнув їх на стіл:
— Гаразд, містере Фоґґ, я ставлю чотири тисячі фунтів!
— Любий Стюарте, — сказав Фаллентин, — вгамуйтеся. Адже це жарт!
— Коли я закладаюсь, то це не жарт, — відповів Ендрю Стюарт.
— Гаразд! — сказав містер Фоґґ. Потім, повернувшись до своїх партнерів, додав: — У мене лежить двадцять тисяч фунтів стерлінґів у банку братів Берінґів. Я охоче ризикну цією сумою…
— Двадцять тисяч фунтів! — вигукнув Джон Селліван. — Двадцять тисяч фунтів, які ви можете втратити через непередбачену затримку!
— Нічого непередбачуваного не буває, — спокійно відповів Філеас Фоґґ.
— Містере Фоґґ, але вісімдесят днів — термін мінімальний.
— Добре використаного мінімуму цілком достатньо.
— Але, щоб не спізнитися, вам доведеться з математичною точністю перескакувати з потяга на пакетбот і з пакетбота на потяг!
— Я і зроблю це з математичною точністю.
— Це просто жарт!
— Справжній англієць ніколи не жартує, якщо йдеться про таку серйозну річ, як парі, — відповів Філеас Фоґґ. — Заставляюся на двадцять тисяч фунтів проти кожного охочого, що об’їду навколо земної кулі не більше ніж за вісімдесят днів, тобто за тисячу дев’ятсот
— Приймаємо, — відповіли Стюарт, Фаллентин, Селліван, Фленаган і Ральф, порадившись між собою.
— Гаразд, — підсумував містер Фоґґ. — Потяг до Дувра вирушає о восьмій сорок п’ять. Я поїду цим потягом.
— Сьогодні ввечері? — перепитав Стюарт.
— Так, сьогодні ввечері, — відповів Філеас Фоґґ. — Отже, — додав він, глянувши на кишеньковий календар, — сьогодні в нас середа, друге жовтня. Я повинен повернутися в Лондон, у цю саму залу Реформ-клубу, в суботу ввечері, двадцять першого грудня о восьмій годині сорок п’ять хвилин; інакше двадцять тисяч фунтів стерлінґів, які нині лежать на моєму поточному рахунку в банку братів Берінґів, по праву й справедливості належатимуть вам, панове. Ось чек на цю суму.
Протокол парі було складено й одразу підписано шістьма зацікавленими особами. Філеас Фоґґ залишався незворушним. Зрозуміло, він бився об заклад не для того, щоб виграти гроші: він поставив двадцять тисяч фунтів — половину своїх статків, бо передбачав, що другу половину йому, можливо, доведеться витратити, аби успішно довести до кінця свій важкий, щоб не сказати нездійсненний, намір. Що ж до його суперників, то їх бентежив не розмір ставки, а сумнів у тому, чи порядно приймати парі на таких умовах.
З настанням сьомої години партнери запропонували містерові Фоґґу припинити гру, щоб той мав час підготуватися до подорожі.
— Я завжди готовий! — відповідав непохитний джентльмен, здаючи карти. — Дзвінки [4] козирі, — сказав він. — Ваш хід, містере Стюарте!..
Розділ четвертий,
Осьомій годині двадцять п’ять хвилин Філеас Фоґґ, вигравши у віст приблизно двадцять гіней, попрощався зі своїми поважними партнерами й залишив Реформ-клуб. О сьомій годині п’ятдесят хвилин він відімкнув двері й увійшов до свого будинку.
4
Дзвінка — бубна, одна з чотирьох мастей в картярських іграх.
Паспарту, який уже встиг старанно вивчити розпорядок дня, був трохи здивований, що містер Фоґґ попри свою пунктуальність з’явився у невизначений час. Відповідно до розкладу мешканець будинку на Севіль-роу повинен був повернутися лише опівночі.
Філеас Фоґґ пройшов до своєї кімнати і звідти покликав:
— Паспарту!
Паспарту не відповів. Цей заклик не міг його стосуватися: зараз був не його час.
— Паспарту! — повторив містер Фоґґ, не підвищуючи голосу.
Паспарту ввійшов.