Нетопир
Шрифт:
— Ми знайшли Еванса Вайта. Нам анонімно подзвонила жінка, що бачила його в районі Кінґз-Крос. Ми послали за ним три машини. Зараз його допитують.
— Що він говорить?
— Він усе заперечував, доки ми не прокрутили запис телефонної розмови з міс Енквіст. Тоді він зізнався, що після восьмої тричі проїздив повз бар «Голодний Джон» у білій «Хонді». Та її не побачив, тому повернувся до себе на квартиру, яку винаймає. Пізніше вирушив до клубу, де ми його й узяли. До речі, свідок, що донесла на нього, запитувала про тебе.
— Так я й подумав. Її звуть Сандра. Ви обшукали його квартиру?
— Так. Nada. [102] Порожньо. Сміт упізнав білу «Хонду» й підтвердив, що вона справді тричі
— А чому він був не в чорному «Хольдені», як домовлялися?
— Вайт каже, він збрехав про машину — боявся, що міс Енквіст його обманює, — in case of a set-up. [103] Щоб кілька разів проїхати непоміченим і переконатися, що все чисто.
102
Нічого (англ.).
103
На випадок пастки (англ.)
— Добре. Їду. Ви поки що зателефонуйте і розбудіть решту.
— Вони вже дві години як роз’їхалися по домівках, Ховлі. Всю ніч були на ногах, і Водкінс просив…
— Мені начхати, що просив Водкінс. Дзвоніть усім!
Вентилятор знову повісили старий. Невідомо, чи пішов відпочинок йому на користь, але він протестував, коли його повернули із заслуженого відпочинку.
Нарада закінчилася, та Харрі залишився в кімнаті. Він геть змок. На столі перед ним стояв телефон. Харрі заплющив очі і щось пробурмотів собі під ніс. Потім підняв слухавку і набрав номер.
— Hello?
— Це Харрі Ховлі.
— Харрі. Приємно, що я не один прокинувся в неділю в таку рань. Хороша звичка. Я чекав твого дзвінка, Харрі. Ти там сам?
— Так, сам.
Пауза, далі сопіння:
— You’re on to mе, aren’t уа, mate? [104]
— Тепер я зрозумів, що це ти.
— Добра робота, Харрі. А зараз ти дзвониш, щоб я тобі дещо повернув, right? [105]
104
Ти мене розкусив, еге ж? (англ.)
105
Правильно? (англ.)
— Вгадав.
Харрі витер піт з чола.
— Ти ж розумієш, Харрі, що я мусив так вчинити?
— Ні. Ні, не розумію.
— Ну ж бо, Харрі, адже ти не такий дурний. Коли я почув, що хтось почав копати, то зрозумів, що це ти. Сподіваюся лише — заради тебе ж самого, — що в тебе не забракло розуму нікому нічого не розказувати. Я правий?
— Я нікому нічого не сказав.
— Тоді в тебе ще є шанс побачити свою руденьку подружку.
— Як ти це зробив? Як ти її викрав?
— Я знав, коли вона вийде з бару, і чекав у машині поряд з «Олбері». Потім поїхав за нею назирці. Коли вона увійшла до парку, я подумав — треба попередити її, що увечері по парку ходити небезпечно. Вискочив з машини й погнався за нею. Відтак дав їй понюхати свою хустку, а потім допоміг дістатися до машини.
Харрі зрозумів, що про передавач у сумочці йому нічого не відомо.
— Що я повинен робити?
— Який ти нервовий, Харрі. Розслабся. Я попрошу небагато. Продовжуй працю. Бірґіта сказала, що головний підозрюваний — торговець наркотиками, такий собі Еванс Вайт. Умисно чи ні, але він та такі, як він, щороку вбивають більше людей, ніж я за все життя. А це немало. Хе-хе. Гадаю, не варто пояснювати, що я хочу, щоб Еванс Вайт зазнав покарання за всі свої злочини. І за мої. Можливо, переконливим доказом будуть сліди крові та часточки шкіри Інґер Холтер у домі Вайта?
Харрі стискав у руці холодну слухавку і намагався дати лад думкам. Здається, цей тип не здогадується, що поліція знає про пропажу Бірґіти і переглянула особу підозрюваного. Отже, Бірґіта не сказала йому, що поліцейські сподівалися затримати Вайта з її допомогою. Він схопив її під носом у поліції, сам того не відаючи!
Голос у слухавці перервав його роздуми:
— Приємна пропозиція, га, Харрі? Вбивця допомагає тобі запроторити за ґрати іншого ворога суспільства. Гаразд, давай укладемо угоду. Маєш… скажімо, 48 годин, щоб усе залагодити. Сподіваюся, вечірній випуск новин вівторка мене потішить. А доти даю слово поводитися з рудою, як справжній джентльмен, з усією пошаною. Якщо ти порушиш свою частину угоди, боюся, середу вона не переживе. Зате у вівторок гарантую їй надзвичайний, незабутній вечір.
Вентилятор обертався, дико завиваючи. Харрі поклав слухавку і подивився на свої руки. Вони тремтіли.
— Якої ви думки, сер? — запитав Харрі.
Непохитна широка спина перед дошкою ворухнулася.
— Треба брати цього диявола, — сказав Маккормак. — Доки не зібралися решта, Харрі, розкажи, коли саме ти зрозумів, що це він?
— По правді кажучи, сер, зрозуміти було не так уже й важко. Але спочатку, коли в мене сяйнув такий здогад, я не повірив. Після похорону мене підвозив Джим Коннолі, давній товариш Ендрю по боксу. З ним була дружина. Коли вони познайомилися, вона виступала в цирку. Він сказав, що цілий рік щодня приходив на її виступи, перш ніж освідчитися в коханні. Спочатку мені це не спало на думку, але потім я замислився: раптом він говорив буквально? Інакше кажучи, у них була можливість бачитися щодня. Тоді я нарешті втямив — коли ми з Ендрю були в Літґау, команда Джима Чайверса виступала у великому шатрі. Був там і парк атракціонів. Тож я попрохав Юна зателефонувати до квиткової каси Чайверса й перевірити. Достоту, це підтвердилося. Команда Джима Чайверса майже завжди гастролює у складі цирку шапіто або парку атракціонів. Зранку Юну надіслали відомості про минулі турне — виявилось, останніми роками Джим Чайверс гастролював з цирковою трупою. Трупою Отто Рехтнаґеля.
— Ясно. Отже, боксери, коли вчинялися злочини, були десь поруч. Але ж у Ендрю в команді Чайверса багато знайомих.
— Ендрю познайомив мене лише з одним. Треба було докумекати, що в Літґау він мене возив зовсім не для того, щоб розслідувати банальне зґвалтування. Тувумба був для Ендрю майже як син. Вони багато чого пережили разом. З усіх його підопічних він один став для Ендрю рідним. І хоча Ендрю Кенсинґтон ніколи б не зізнався в теплих почуттях до своїх одноплемінників, Тувумбу він, здається, любив саме тому, що вони обидва були аборигенами. Тому Ендрю не міг заарештувати його сам. Всі його моральні переконання, природжені й набуті, зникали мов дим, коли йшлося про відданість своєму народові й любов до Тувумби. Ніхто не знав, яка страшна боротьба весь час тривала в його душі. Він повинен був зупинити маніяка і при цьому не вчинити дітовбивство. Для цього йому й знадобився я, стороння людина, яку можна було підштовхнути до мети.
— Кажеш, Тувумба?
— Тувумба. Ендрю дізнався, що всі вбивства — його робота. Можливо, йому розповів про це Отто Рехтнаґель, що страждав через нещасне кохання, коли Тувумба його покинув. Можливо, Ендрю узяв з нього слово нічого не повідомляти поліції, щоб не стати учасником затримання злочинця. Але, гадаю, Отто готовий був розколотися. Безперечно, він потерпав за своє життя, адже зрозумів: Тувумбі не потрібен живий екс-коханець, який може видати його, коли тільки заманеться. Тувумбі було відомо, що Отто спілкується зі мною і що гра може скінчитися будь-якої миті. Тоді він вирішив убити його під час вистави. Вони й раніше гастролювали зі схожою програмою, тож Тувумба знав, коли краще діяти.