Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма
Шрифт:
В архивах СБУ хранится справка о деятельности ОУН-УПА № 113 от 30.07.93 г. В ней указывается, что еще в 1944 г. представители английской разведки «Сикрет интелидженс сервис» (СИС) установили контакт с командованием УПА. Поэтому руководство ОУН «зробило ставку на третю світову війну між Англією і США з одного боку та СРСР — з іншого, як умову виконання своїх планів. Так, в документі «Як розуміти концепцію власних сил у нашій національно-визвольній боротьбі» зазначено: «Ми розцінюємо третю світову війну як можливість заіснування сприятливої нагоди здобуттю визволення…»
В феврале 1945-го совещание
Один из лидеров ОУН и руководитель СБ, Мирон Матвиейко, в открытом письме к своим бывшим подельникам спрашивал: «Хто може заперечити з вас, панове, такий безпрецедентний факт про те, як Гіммлер, чуючи уже загибель III райху і бажаючи врятувати свою шкіру, передав англо-американській розвідці всю свою антирадянську агентуру, а також зв’язки до Проводу ОУН, штабу УПА, Генерального секретаріату УГВР на чолі з Шухевичем, Бандерою, Стецьком, Лебедем, Гриньохом та іншими?»
А вообще-то связи с разведками США и Англии оуновцы установили еще в начале 30-х годов. Эпизодически эти связи поддерживались и во время войны. Так, в июле 1943 года в Западную Украину прибыл английский разведчик, отправленный в Соединенное Королевство еще Коновальцем, украинский националист Яков Макогон-Разумовский — с целью изучить деятельность оуновцев на оккупированной немцами территории. Он неоднократно встречался с предстоятелем УГКЦ Андреем Шептицким и информировал его о заинтересованности западных стран в создании «самостийной Украины» под их протекторатом.
Объехав, как представитель Красного Креста, Прибалтику, Беларусь и Украину, Макогон собственными глазами увидел крах фашистской оккупационной политики. Поэтому в разговоре с владыкой разведчик высказал мысль, что наиболее радикальным средством сдерживания красных в их дальнейшем продвижении на Запад было бы создание наряду с дивизией СС «Галичина» дополнительных украинских «военных формаций» в составе фашистского вермахта. Эти части, по замыслу Макогона, должны были комплектоваться в порядке «жестокой тотальной мобилизации» и прикрывать собой наиболее опасные участки фронта. Разведчик предложил написать Гитлеру с предложением создать «украинскую государственную институцию», в которой главные посты должны быть отданы немцам — деятелям, которых лично знает фюрер. По мнению Макогона, это правительство будет поддержано солидными деловыми кругами США и Англии. Ведь речь идет о том, чтобы любой ценой не допустить коммунистов в Европу, удержать их хотя бы на Днепре. Даже ценой фактического немецко-английско-американского соглашения… Когда письмо было готово, его отправили Гитлеру.
Эмиссар ОУН и агент СИС Макогон-Разумовский (называвший себя также «графом Полтава-Разумовским») писал: «Становище на Україні жахливе. Величезні партизанські відділи чинять напади на німецькі адміністративні органи влади, зривають мости, організовують диверсії на військових заводах… Партизани повністю опанували, становище.
Ми знаходимось нібито на бочці з вибухівкою, — продолжал Макогон. — Ворожа радіопропаганда дуже популярна та має великі успіхи. Народ зайнятих німецькою армією земель вірить большевицькій пропаганді… Якщо політичні та ділові кола Великонімеччини думають про перемогу, треба терміново мобілізувати в німецьку армію українців.
На мою думку, не можна відкрити большевикам дорогу в Європу. Якщо Німеччина вірить, що Америка підтримує большевиків для того, щоб знищити Німеччину, то я повинен Вас переконати: Америка не хоче відкривати Совєтам дорогу в Європу. Ділові кола США були й залишаються торговцями і після війни хочуть лише продавати Європі свою готову продукцію… Якщо німці не погодяться з моєю пропозицією, то цією справою, безперечно, зацікавляться американські, англійські та інші плутократи і банкіри, але це не буде на користь Великонімеччині.
Українські політичні й релігійні діячі вірять у позитивне ставлення до них німецького політичного керівництва й промисловців. Тому виступають за дальше розширення співпраці, за створення нових військових формацій для спільної боротьби з большевизмом.
Таку боротьбу має очолити та відповідно зкерувати спільна німецько-українська урядова інституція… Я роблю таку пропозицію імперському урядові і маю надію, що він цю пропозицію прийме:
1. Президентом має бути обраний знаменитий германофіл професор Дмитро Дорошенко.
2. Його заступником повинен бути обраний капітан професор доктор Ганс Кох (перебуває зараз в німецькій армії в Берліні).
3. Шеф верховного командування українських військ — генерал-фельдмаршал фон Браухіч.
4. Військовий міністр — генерал-майор Беш, його заступник — полковник Невелінг (обидва зараз служать у м. Жовкві).
5. Міністр народної освіти і пропаганди — головний редактор Карл Арно, керівник ДНБ (нацистское агентство прессы и радио — М. Б.) у Ровно.
6. Шеф поліції та СД України — Герман Лаазер.
7. Міністр внутрішніх справ всієї України, Білорусії, Донської та Кубанської областей (выделено автором) — доктор Кость Паньківський.
8. Міністр культури — керівник УЦК у Кракові, професор Володимир Кубійович.
9. Дипломатичний радник міністерства закордонних справ України — губернатор Галичини доктор Отто Вехтер.
10. Міністр справедливості (юстиції — М. Б.) — директор департамента губернатора Галичини доктор Отто Бауер.