Побачити Алькор
Шрифт:
Тим більше, враховуючи її обізнаність у таких делікатних питаннях, як внутрішнє життя Резиденції і методи діяльності силових підрозділів. Якщо вона не повна ідіотка, то не дасть себе впіймати так швидко. А вона далеко не ідіотка. Івар мав можливість у цьому переконатись. Значить, треба когось послати до квартири Скоченків. Або їхати туди самому.
Івар повільно провів долонями по обличчю і рушив до ванної кімнати. Тіло Людмили лежало у ванні, вже звільнене від одягу і прикрас. Жрець подумки прочитав молитву. Скоро сюди приїдуть чистильники і розчинять це тіло у кислоті. Це гарне і сильне жіноче тіло, яке ще донедавна дарувало чоловікам насолоду, яке прагнуло й отримувало бажане, за кілька
«Усе суще підкоряється Рівновазі, і тільки Рівновага самовільна», — підсумував цю сумну символіку Івар і заглянув до кошика з використаною білизною. Там лежали зіжмакані рушники. На одному з них жрець знайшов характерні бурі плями.
Цю ніч, яка обіцяла бути безсонною, Івар вирішив присвятити Морані.
Нічліг у приміському притоні обійшовся Космічній Мавпі в сто гривень. Її спочатку прийняли за прибиту повію, але швидко зрозуміли свою помилку і проявили повагу. Навіть забезпечили квартирантку йодом, шматком марлі і таблеткою аспірину. Вона ще раз промила рани, забарикадувала двері у невеличку кімнату, відведену їй господарями притону, поклала біля себе волину, лягла і відключилась. Уві сні до неї знову прийшов чорний пес.
Тепер він дивився на неї і важко дихав, показуючи ікла і довгого рожевого язика. Вона чула голос. Чи належав голос псові, чи комусь іншому, вона не знала. Тому вирішила відповідати так, нібито пес спілкується з нею.
— Чому ти згіршуєш свою карму? — запитав голос.
— Ніякої карми немає, собацюро. Це все дешеве розводілово для терпіл.
— Хто сказав тобі це?
— Це мені пояснили два санітари в дурці, які кожної ночі приходили мене трахати. Вони мені сказали: життя одне і в ньому треба встигнути трахнути всіх, хто слабший за тебе. А потім уже все решта. Кінець кінцем тебе зжере хробачня, а бомжі будуть сцяти на твою могилу. Така в них була філософія.
— Хіба ти була слабшою за тих санітарів?
— Можливо, й ні, але коли тебе накачають галоперидолом, ти стаєш слабшим за камерну мишу.
— Я питаю не про тілесну слабкість.
— Авжеж, песику, я зрозуміла, тебе цікавить духовна сила. Так, я дуже духовно сильна. Я сильніша за всіх. Але коли тебе спочатку звіздячать гумовим патиком по голові, а потім ставлять раком на смердючій койці, воно чомусь не допомагає. Вона, ота духовна сила, тоді навіть шкодить. Тому що духовно ніякі можуть отримувати задоволення від патиків і санітарів. А я з ночі в ніч, з ночі в ніч думала лише про те, як я буду вбивати тих мутантів. Як я зрізатиму з них шкіру і повільно чавитиму їхні волохаті яйця. Вони мене трахали, а я придумувала їм страти. Коли вигадуєш страти під час сексу з двома немитими жлобами, смішно згадувати про якусь там карму. Взагалі, тоді усе стає таким смішним і можливим. І не після переродження, а в цьому житті. Ти часом не пробував?
— Ти вбивала людей.
— Я робила це із вдячності.
— До ще одного мутанта?
— Не кажи так, тварино. Він показав мені шлях.
— До темряви.
— Це все лише слова — світло, темрява. Насправді все сіре.
— Колись один із твоїх предків вважав так само. Тоді була смута, а він вбивав за гроші. За золото. Вирізав цілі села. А потім спалював. Твоє життя склалося так вузько і стиснено через його злочини.
— А, ти знову про карму. Яке просвітлене псисько. Ти часом не собачий будда? А я читала, що душі злочинців після смерті потрапляють у тіла дерев і комах. Якщо книжка не бреше, чому ж я тоді не гнійна муха з такими бєзпрєдєльними предками? А може, книжка бреше? А може, усі книжки брешуть? І всі просвітлені брешуть теж?
— Ти не в тілі мухи, тому що інший твій предок був лікарем. Майже святою людиною.
— Лікарем? А я все думала, чого це мене санітари так люблять.
— Ти ж не вбила тих санітарів.
— Не було часу.
— Брехня.
— Пси брешуть.
— Ти могла піти шляхом лікаря, а не розбійника. Але ти пішла до темряви. Шкода. Святість лікаря не знайшла продовження у твоєму роді.
— У моєму роді? Продовження? Смієшся з мене? Яке до дупи продовження? У такої, як я, можуть бути діти?
— Ти вагітна.
— Це неправда.
— Правда. Від Головастика. Він же казав тобі, що ти спроможна побачити Алькор.
Лавр довго не міг виконати наказу шефа. Сон тікав від його перезбудженого мозку. Тим більше що агентство продовжувало жити своїм нічним життям, і час від часу на базі ставало шумно. Лавр чув, як приїхав Ребрик, котрого в лікарні замінив інший молодий оперативник. Потім хтось із чергових розбудив Пальца, що спав у сусідній кімнаті. Лавр підійшов до дверей, трохи прочинив їх і почув, як голос чергового повідомляє:
— Хлопці доповідають, що в будівлі «Ратлону» світяться всі вікна. Туди з'їжджаються люди Сулименка. Біля будівлі повно машин працівників їхнього тактичного підрозділу. Щось там у них відбувається.
— Може, готують на нас напад? — припустив голос Валерія Віталійовича.
— Все може бути. Об'явимо ситуацію «нуль»?
— Поки що ні, почекаємо. Я про всяк випадок передзвоню заступникові міністра. Нехай попередить політиків. Але ні, не може бути… Навряд чи вони наважаться нас штурмувати. Навіть Агамов не ризикне влаштувати штурм нашої бази. Це ж буде бійня.
— А штурм того масонського Храму?
— Це слушно. Я зараз розбуджу Івана Ваграновича. Він має телефони їхніх лідерів.
Лавр знову приліг на розкладачку. Він вирішив провести ті кілька хвилин, які залишилися до загальної тривоги, у горизонтальному положенні.
«Ситуація „нуль“! Загальний збір на базу і переміщення родин керівників агентства на захищений об'єкт за містом. Такого за всю історію агентства ще жодного разу не траплялось. Ну що ж, повоюємо. Заманимо тигра з гори на рівнину [45] », — вирішив Лавр і раптом заснув.
45
Китайська військова стратегема «дяо хулі шань» — змусити тигра залишити гору.