Подорож у Тандадрику (на украинском языке)
Шрифт:
– Твiнасе, ти справжнiй джентльмен... на мою думку!
– Легарiя кинула переможний погляд в сторону Ейнори.
– Обчиститися менi життєво необхiдно, чисть ретельно, як i нашого шановного начальника.
Вона простягла лапи, i шланг пилососа став обережно крутитися навколо її шиї, щiк, пiд зябрами. Референтка щасливо усмiхалася.
"Тепер уже ясно, - говорила вона собi, - що товстун побажав чистити начальниковi пiджака тiльки тому, щоб покрутитися навколо мене! Милий хитрий пузанчик!.. Ось що означає показати свою iнiцiативу: я лише взяла його за крильце, тiльки пройшлася з ним, - i вiн уже
– Кве-кве-кве...
– захихикала Легарiя: пилосос уже лоскотав їй пiдошви.
– Твiнасе, безсоромнику, не лоскочи... скажу начальниковi... кве-кве-кве... чи ти ошалiв... кве...
– Ду-ду-ду-ду, - пiдспiвуючи, пирхав Твiнас, а його очицi поблискували яскравiше вiд золотих гудзикiв Кадриля.
– Китичко, - погукала Ейнора.
Вiдповiдi вона не дочекалася: Китичка лежав, неначе дерев'яний, тiльки на писку ледь ворушився одвислий пластир.
– Китичко, - голосно покликала Ейнора, - чи ти можеш вiдповiсти на одне моє запитання?
Песик здригнувся, нiби його хто розбудив:
– Я... яке?
– Хочу, Китичко, тебе запитати...
– Ану тебе, - непривiтно перервав її песик.
– Ну вас усiх!
– Вiн мiцно стиснув губи, його сивi брови закрили весь писок.
– Фi!
– з вiдразою почала Легарiя.
– Якi хулiганськi манери!
– Заткни свою пельку!
– гаркнув i їй песик.
На цей раз i начальник Кадриль здивовано поглянув на Китичку: такого зухвальства вiд песика ще не доводилося чути. Нi, бiльше йому не кольне те, що пiд таємною кишенькою: отож нiчого й переживати iз-за такого сундука. Хай би брав приклад з iнших, наприклад, iз нього, начальника: був хаосом, гарячкою - а тепер дисциплiнований керiвний кадр! А Китичка не лише нiякого успiху... тобто прогресу, не зробив, а ще й опускається вниз, в болото хулiганiзму! Референтка цiлком правильно охарактеризувала його манери, i якщо песик не проявить старання виправити помилки в своїй поведiнцi, вiн, начальник, змушений буде вдатись до офiцiйних... цих... як їх... цих... санкцiй!
– Кве-кве-кве...
– знову билася пiд кiнцем шланга референтка.
– Адже я просила, Твiнасику... не лоскочи менi пiдошви... умру вiд смiху... кве...
– Як умiю, так i танцюю, - пирскав вiд смiху у такт їй товстун.
Легарiя вже захлиналася вiд смiху, пiдборiддя надулося, спина скрутилася - i раптом "Шишку" сколихнув страшний вереск.
– Що трапилося? Катастрофа?
– Начальник ледь не зiрвав iз себе захисного пояса, уявивши, що метеорит знову пробив стiну й влучив жабi в бiк.
– Аааа!
– заголосила, наче хто її рiже, референтка!
– Мiй зуб пацюка!
– Ось вiн, - показав перлову крупину Твiнас, устигнувши неймовiрно швидко вихопити її майже iз самiсiнького шланга.
– Ось ваш зуб пацюка! Дивiться!
Легарiя в той бiк i не глянула.
– Аааа!
– горланила, наче її хто накрутив, жаба.
– Увага, -
– Аааа!
– заглушив його вереск Легарiї.
– Рана вiд пацюкового зубааа!
Терплячий товстун не витримав i притулив кiнець шланга пилососа крикусi до рота - i язик всмоктався у шланг.
– Не пацюкiв зуб, - у тишi повторив сищик, - а перлова крупина.
– Сира чи варена?
– весело запитала Ейнора,
Легарiя роззявила рота, щоб вiдрубати їй, та не подужала витягти iз пастки язика.
– Iнвалiдка перлової крупини!
– насмiхалася Ейнора.
Нежаб'ячим зусиллям референтка нарештi вирвала язика iз шланга i, ковтаючи сльози образи, вигукнула:
– Але завдана ворогом рана була i буде!
– Нiякої рани не було, - спокiйно прогудiв сищик.
– У вас на спинi була кишечка, на кiнцi якої була гулька: коли на неї натискали, то ви стрибали, як пiд дудочку. Одного дня та кишечка вiдпала i дiрочку заткнув хтось крупинкою. Оце й уся ваша бойова бiографiя, що не варта й щербатої копiйки!
– Фi!
– передражнюючи Легарiю, сказала Ейнора.
Крупинка впала на пiдлогу, i товстун перевальцем попрямував до свого крiсла, намагаючись не дивитися на Ейнору, але всiєю душею чекаючи її хоч одного привiтного слiвця чи хоч легенького помаху вiй.
– А я, - гiрко запхикала, геть занепавши духом, референтка, - мала тебе за справжнього джентльмена, Твiнасе...
Сищик-джентльмен трохи знiяковiв i розвiв крильцями. Одначе вiн був задоволений. ОК - Операцiя Крупини - закiнчилася вдало. Ейнора вiд усього серця смiялась, а начальник зморщив лоба й гортав записник; вiн не мiг вирiшити, як у такому випадку повинен поводитися вiдповiдальний керiвник: чи стати на бiк референтки, чи вiдректися вiд неї?
– Спокiйно, бiльше спокою i дисциплiни!
– нiчого так i не вирiшивши, Кадриль постукав олiвцем об пляшку з освiжаючим напоєм.
– Тiльки не треба гарячкувати!.. I не зчиняйте хаосу!
Один Китичка лишився байдужий до пригоди з крупинкою.
Не подiяв на нього нi голос пiлота, який раз у раз об'являв:
– Увага, увага! "Срiбна шишка" сiдає... Увага! Спецiальне повiдомлення для начальника!
– Слухаю! Спецiально слухаю!
– вiдгукнувся начальник, лише зараз вiдчувши, що захиснi пояси вже не потрiбнi i можна стати за пульт.
– Рапортую, - сказав пiлот, - орiєнтир знайдено! Сiдаємо на планету, яка являється супутником Тандадрики!.. Повторюю!. Повторюю: орiєнтир знайдено.
– Слухаю: орiєнтир знайдено!
– повторив начальник i, щоб краще було чути спецiальне повiдомлення, вiн витяг вухо з-пiд шапки.
– Ура!
– загукали мандрiвники.
– Тандадрику знайдено, ура, ура, ура!
– Ще одне спецiальне повiдомлення для начальника!
– знову залунав голос пiлота Менеса.
– Я слухаю! Я особисто слухаю!
– урочисто вiдгукнувся начальник, перевiряючи, чи всi гудзики у нього на пiджаку, i чiпляючи планшетку. Наказую рапортувати!
– Ми приземляємось на супутника Тандадрики тому, що цього вимагає iнструкцiя! Звiдси ми повиннi налагодити радiозв'язок з Тандадрикою i чекати їхнiх посланцiв, якi вiзьмуть нас на рейсовий корабель i доставлять на космодром Тандадрики!