Подорож у Тандадрику (на украинском языке)
Шрифт:
– Рiдкiсне iм'я, справдi рiдкiсне, але гучне, - похвалив Китичка. Навiть дуже гучне й дуже красиве.
– I правда, кращого iменi ще й чути не доводилося, - пробасив Твiнас.
– Справдi?
– прояснiла лялька.
– Але... я все одно не з тiєї самої купи! Я iз скляної шафи iз свiтлицi дитячого садочка. Моє мiсце було на середнiй полицi, i жодна дитина не мала права до мене доторкнутися!.. Дiвчатка, бувало, зберуться бiля скляних дверей, очей вiдiрвати од мене не можуть i просять, благають виховательку: "Ах, дозвольте хоч її пишнi шовковi коси погладити... сукенку, рукавички
– Чшшш!
– застережливо зашикав зайчик Кадриль i чуйно нашорошив вухо.
Всi стали прислухатися: недалеко раз i вдруге зарипiв снiг. А потiм i зовсiм виразно затупотiли погрозливi кроки.
– Ховайтесь!
– звелiв Кадриль.
– Швидко!
Жаба схопила сумку й намiрилась шаснути пiд нижню гiлку ялинки, але дорогу їй перепинив пiлот.
– Тут небезпечно, може, знову рубатимуть ялинку, - вiн показав їй на сокиру.
Пiнгвiн Твiнас юркнув у снiг, Китичка простяг Ейнорi вухо, щоб вона вхопилася за нього, i потяг її за корч, Кадриль хапав лапками снiг i засипав вогнище, тодi, схопивши забутого шарфика, притулився за стовбуром сосни, жаба з сумкою упхнулася в кущ ялiвцю, а пiлот наче крiзь землю провалився.
За мить вiд затишного вогнища лишилися тiльки накиданий снiг, купка хмизу, сокира i кубик з нерозгаданою сiро-срiбною трикутною загадкою.
ПОВЕРНЕННЯ
Кроки рипiли зовсiм близько, i ось вийшов уже знайомий нам водiй: злякано озираючись, вiн чогось шукав у снiгу.
– Ось!
– зрадiв вiн, побачивши щось темне бiля ялинки. Це була хутряна шапка. Водiй пiдняв її i вже хотiв надiти собi на голову, як раптом вiд подиву у нього аж очi полiзли: у шапцi лежала довга шовкова рукавичка.
– Звiдки вона тут взялася?
– промимрив водiй, витрушуючи рукавичку iз шапки.
– Що за чудасiя!.. Але, - вiн став терти лоба, намагаючись щось пригадати, - але ж шапку я загубив не тут, а значно далi, доганяючи курiпку... А ось i сокира!
– зрадiв вiн.
– А це ще що? Кубик!.. А ось? А там?
З-пiд снiгу курився димок, поряд лежав накладений хмиз.
– Хтось розводив багаття, - тихо мовив сам до себе водiй, - хтось принiс мою шапку. Той хтось носив жiночу рукавичку i, коли я пiдходив, вiн сховався... чи вiн, бува, не пiд ялинкою?
Вiн схопився за ту саму гiлку i нагнувся подивитися, чи внизу нiкого немає, аж знову вилiз знайомий уже птах з величезними палаючими очима.
– Хо-хо-хо!
– страхiтливо
– Рятуйте!
– не своїм голосом зарепетував водiй, помахав сокирою i чимдуж чкурнув у напрямку своєї машини.
Незадовго долинув гуркiт мотора i гул вiд'їжджаючої машини. Потiм запала тиша, а iз-за корча та заметiв снiгу одне за одним почали зближатися до багаття все ще переляканi iграшки...
ТАЄМНИЦЯ ЛИШАЄТЬСЯ НЕРОЗГАДАНА
Вогнище було знову швиденько розкладене, гiллячок сухих назбирано, а iграшки всi зручно повсiдалися навколо трiскотливого вогню.
– Здорово налякав, - зiзнався Китичка.
– Не зберегли шапку, - з жалем сказала жаба, тягнучи вiд Ейнори кiнець шарфика, - i сокиру втратили. Неабиякi матерiальнi збитки.
– Ось Ейнорина рукавичка, - пронизливими очицями обдивився кругом Твiнас.
– Вiзьми, Ейноро, - пiдскочивши, подав їй Кадриль.
– А ви чули якийсь дивний смiх?
– запитав Китичка.
– Мене аж морозом обсипало!
– Може, то сам водiй реготав?
– пробував вiдгадати пiлот. Порозгублював свої речi... перед Новим роком i ошалiв.
– Напевно, вiн, - iграшки навiть полегшено зiтхнули.
– Реготав не водiй, - пробасив пiнгвiн.
– Звiдки ти знаєш?
– здивувався Кадриль.
– Кроки, - посмоктавши люльку, тiльки й сказав товстий сищик.
– Якi кроки?
– нiчого не зрозумiв Китичка.
– Пiсля того, як хтось зареготав, водiй кинувся бiгти до машини. Отож, без сумнiву, його хтось дуже злякав, - пояснив пiнгвiн Твiнас.
– I як менi не прийшло в голову!
– з прикрiстю сказав песик.
– А отой хтось, - схвильовано оглядiлась жаба, - чи не пiдстерiгає нас, де-небудь недалеко засiвши? Видно, агресивна iстота, якщо навiть самого водiя налякала.
– Я одного разу бачив страховисько iз сьома пащами, - пригадав Китичка, -. але лише на картинцi.
– Зараз це не картинка, а справжня небезпечна ситуацiя, - сказала жаба.
– Треба дивитися тверезо...
– Добре, що нагадали, - перервав її пiлот.
– Ховаючись пiд ялинкою, я натрапив на дещо цiкаве. Давайте всi обдивимося.
ЗНАХIДКА ПIД ЯЛИНКОЮ
Пiлот пiдiйшов до нижньої гiлки ялинки, - до тiєї самої, що трохи довше видавалася за iнших, - i рукою в рукавичцi вiдхилив її вбiк. Усi, за винятком Ейнори, аж ахнули вiд несподiванки.
Пiд гiлкою стояв iграшковий, а може, й неiграшковий космiчний корабель!
– Оце так штука!
– вихопилось у Кадриля.
– Iз нашої машини, iз тiєї самої купи, - в один голос загелготали iграшки.
– Нi, - буркнув грубим голосом Твiнас.
– I менi, i менi вже прийшло в голову, чому нi!
– вигукнув Китичка. Адже у нього немає нiг, щоб прибiгти i тут заховатися!
– Не те, - посмiхнувся Твiнас, посмоктуючи люльку.
– Корабель майже новий, а таких нiхто не викидає. Крiм того, вiн дуже акуратно стоїть: гострим кiнцем угору, немов готовий летiти. Тепер подивiться ще уважнiше: гiлка, пiд якою вiн стоїть, в одному мiсцi здерта, кiлька гiлочок зламанi. З цього видно, що корабель, сiдаючи на землю, їх був зачепив.