Снулль вампіра Реджінальда
Шрифт:
До речі, щодо еталонів! Портьє казав…
Довідник – монументальний фоліант у сап’яновій оправі – лежав на столику пантерного дерева біля вікна. Плямистий стіл із лапами леопарда не дуже гармоніював із обстановкою номера, виконаною в пастельних тонах. Але приват-демонолога не хвилювала естетика інтер’єра.
Так, Матіас Кручек чув про дивні порядки, що панують тут. Зрештою, він сам прибув сюди для допомоги у відомих вимірах. Але теоретик ніяк не припускав, що буквально все життя цієї малюсінької держави…
Судячи з розділів довідника, еталонізації в Брокенгарці підлягав будь-який дріб’язок. Готелі,
В обов’язковому порядку.
Кожному цвіркунові – свій еталон.
«Якщо тільки фоліант – не витвір старанно продуманої містифікації!»
Останню думку Кручек відкинув відразу. Інакше доводилося б припустити, що все населення Брокенгарца задіяне у змові та ошуканні довірливих прибульців. І довідник написаний саме задля розіграшу постояльців «Дракона й Лілії».
– Ваша ванна готова, пане Кручек.
* * *
Палата міри й ваги розташовувалася на центральній площі, неподалік від ратуші. Кручек із Пумпернікелем вирушили туди пішки. З Фортунатом приват-демонолог домовився зустрітися ближче до вечора у таверні «Замурзаний Фріц». Цвях у місті мав свої справи, тож стежки давніх друзів на деякий час розійшлися.
Головний скарбівничий причепурився: каптан піскового кольору, оздоблений карунками, Орден Дбайливості I ступеня, панталони з бантами, черевики з позолоченими пряжками. Картину довершували легка тростинка та валіза з телячої шкіри. Кручек змушений був віддати належне парубкові, якому вдалося поєднати елегантність столичного франта з офіційною статечністю.
Скарбівничий видивлявся обабіч, примічаючи надвірні бляхи, таблички та вивіски з вибитими на них цифрами. Він мружився, мов ситий кіт, і швидко робив подумки якісь обчислення. Хлопець теж устиг ознайомитися з довідником і неодмінно прихопив би його з собою, якби не його неабияка вага.
– І зважте, – натхненно і вже втретє за п’ять хвилин повідомляв Пумпернікель, – що у вихідних даних значилося: «Книга відповідає сім та три еталона довідкового посібника»! Чудово!
Неможливість щомиті зазирати в таку чудову працю – навіть це не затьмарювало гарного настрою Августа Пумпернікеля. З усього видно, він був щасливий. «Я потрапив у рай!» – промовляли його очі.
В особливий рай для арифметів і скарбівничих.
«Можливо, щастя передається, – міркував Кручек. – Якщо так, то добре…» Він дивувався, ніде не помічаючи жодної стічної канави. Характерного запаху нечистот не відчувалося. Схоже, місто було оснащене системою підземних стоків, куди зокрема йшла завбачливо прикрита зливна труба, виявлена у ванній кімнаті.
Поряд із трубою стояла нічна ваза: про запас.
Але нудьга відступила. І не тільки тому, що не було клопів та працювала каналізація. Поки Матіас Кручек ніжився в теплій воді, він несподівано для себе самого сформулював бездоганне спростування другого постулату Родкліфа Твердині, покладеного в підмурівок теорії висхідного розвитку некорінних інферналів.
Це означало кінець двомісячній апатії та розумового застою. Свіжі ідеї вже роїлися працьовитими бджолами та несли нектар фактів і пилок міркувань
«Вдало я опинився в Брокенгарці, – подумав Кручек, прямуючи до Палати міри та ваги. – На Вальпургіналії збирається сила-силенна некорінних інферналів. І я зможу знайти незаперечні підтвердження своєї теорії…»
* * *
Ознайомившись із паперами реттійців, змінний розпорядник Палати одразу ж провів їх до зали Піднесених Вимірів. Здобувачі на звання мага-еталона вже чекали. Білявий молодикчаклун, гладкий волхвачендарій, схожий на дикого шкарбуна з вусами-іклами; сором’язливо посміхався коротуннекромант у квітчастій робі; розмовляли про щось лайливий маг, жовчний і сухий, зі статечним душком-малефиком…
На довгому столі в зразковому порядку були виставлені прилади. Руновані пробірки для проб крові. Шеренга небитких колб Стефануса з укладеними всередині лярвамидегустаторами. Ауропробник на триногому штативі, з обертовим барабаном змінних реторт. І, немов полководець над військами, вишикуваними на плацу, – дилигентивний манометр.
Підрахувати загальну манафактуру кожного зі здобувачів міг би будь-який дипломований маг. Однак при розрахунках еталона була потрібна неймовірна точність, і манометр був незамінний.
Корпусом приладу служив череп морського змія, надійно захищаючи тонку «начинку» від випадкових зовнішніх впливів. Крім того, череп із гілчастим гребенем та кістковим «нашийником» відповідав за функцію повідомлення результатів.
Усередині цього разючого вмістилища жила колонія ефірних інсектоїдів, загорнутих у «серпанок стабільності». Тільки-но до очниць манометра доторкалася людина або інша істота, що володіє запасом мани, інсектоїди враз відгукувалися. Чим сильніший чарівник прикладав долоні до двох із шести очниць, тим сильніше збуджувалася колонія. Від серпанкового кокона, який утримував колонію, до внутрішніх стінок черепа тяглися еластичні джгутики й передавали вібрації. Перетворювальні ланцюжки рун давали хід інвокаційним мембранам, і кістяна «голова» уголос повідомляла рівень мани випробуваного з точністю до восьмого знака після коми.
Приблизно так Кручек пояснив дію манометра цікавому скарбівничому. Ряд нюансів, стомливих для тих, хто непосвячений у Високу Науку, він опустив. Із вдячністю вислухавши пояснення, Август Пумпернікель почав прискіпливо вивчати акуратні стоси розкреслених бланків і незаповнених таблиць.
Із цим належало працювати саме йому.
– З методикою попереднього обчислення даних ви знайомі?
– До дрібниць, – кивнув Пумпернікель.
– Чи не потрібна вам допомога переписувача? – поцікавився магмедикус.
До його обов’язків належало взяття проб крові в здобувачів та швидке загоєння порізів.
– Дякую вам, я сам. У своїх записах мені легше буде розібратися.
– Тоді починаємо, добродії.
Перший здобувач, білявий молодик, підійшов до манометра й поклав тремтячі долоні на очниці. Усередині приладу почався рух.
– Нуль цілих і шістдесят два мільйони двісті тридцять чотири тисячі триста сімдесят сім мільярдних декасингеля за шкалою Кірхмайєра, – доповів череп.
Чаклун засмучено зітхнув.