Історія української літератури. Том 6
Шрифт:
1 Так в супліці до патріарха; в цій — супочтатов.
2 Патр.: внещием.
3 Попустивше.
Понеже преизобильно над всЂми вашия царския милости щедроты изливаютца, вЂце, яко и мы убоги ея не лишени быти надЂем ся.
О сих всЂх и о иных нужных вещах нарочно посланников моих к вашему царскому величеству послах: честнаго, во иєромонасех, господина брата Иєва, игумена нашего пустынскаго, a c ним братов иноков трех честнаго иєродиакона Лаврентия строителя, бывшего затворника, и частнаго инока келария Прокопия, и честнаго инока Галактиона казначЂя. Яко да о всем посланный от меня игумен изустно подробну сокровенно о предлежащих известит,
Днесь же в присных обстояниях сый не имЂя камо и камо притещі и обрести во оскудЂниі своем в нуных руку помощі: благочестивых князей нЂсть, благородные велможа оскудЂша всЂ от восточного православия, на запад уклонишася, єдва и то уже от худых и неславных при благочестиі и православной вЂры обретаетца. Сего ради к вашему царскому величеству, яко неключимый раб и присный богомолец моля претекати понуждаюся, яко да ущедрит худость нашу ваше царское величество на нужноє церковное монастырское пребываньє. Аз же, яко присный богомолец вашего царскаго величества, должен єсмь со всЂми моимі сущимі всегда непрестанно молитствовати Господа Бога, да соблюдаєт и покрываєт державу царствия вашего, кровом крылу своєго от всЂх враг видимых і невидимых, и да покорит вся сопротивныя под ноги ваше, да безнавЂтно, мирно и безмятежно царствоваши на землі небеснаго царствия з благоугодившими царями і всЂми святыми во веки вЂчноя насладити ся сподобите ся. Аминь!
Писан в богоспасаємом граде Києве, в лЂто бытия 7140-го, Плотскаго ж смотренія 1632-го декабря в 31 день. Вашего царского величества нижайший послушник и присный богомольца Ісаия Копинской милостию Божиею архиепископ митрополит Киевской, рукою своєю" 2.
1 Маб.: увЂряєтся.
2 Московська копія, досить несправна, в "Грецьких справах" Посольського Приказу, 1632, стовп. 6, л. 12, прислана до Приказу з одпискою путивльського воєводи з 13 с. с. січня, котрою він повідомляв про приїзд посланців Копинського. Друкована була в "Вісник Зап. Росії", 1856, кн. V.
Супліка до патріарха (того ж часу) повторяє дещо дословно, що я пропускаю:
"Благочестия столпу непоколебимому и пресвЂтлому вЂры Православныя забралу и тихому пристанищу волнующимся бурею во мирЂ сланого моря жития сего волнами житейскими возмущениі, отцу отцем і Пастырю пстырем начальнику, великому государю всесвятЂйшему патриарху Филарету Никитичю московскому и всеа Русиі, — аз убогиї митрополит Києвскиї поклонениє нижайшее сотворив, мира, здравия, благоденствия и благопоспешения во всяком дЂлЂ благом и єже царствию вашему в сохранитися непоколебиму и немятежну, преосвященству вашему вірно усердия моего желаю и Бога Вседержителя молю.
Якоже пресвЂтлое богозданное солнечное естество мир весь просвещает, сице — вышний архіерій Господь наш Иисус Христос светило тя благовЂрної истиною благочестию церкви своей святой постави добра стража и Пастыря, и богоподобнаго милосердия лучами светозарны світліющаяся, ибо во вся вселенныя конца твоих щедрот милостыня истекает (далі як у попередній).
Сего ради к вашему величеству і преосвященству, яко не ключимый раб и присный богомолец моля притекати понуждаю ся, яко да ущедрит нас худых ваша святительская милость на нужная монастырская требования. Понеж по измертвиї блаженной памяти преже мене бывшаго отца митрополита Ієва Борецкого, весь монастырь 1 выпустошен остался, не
1 Михайлівський, де резидував Борецький, а після нього Копинський.
Сего ради молю вашего преосвященства аще мощно на архиерейское служение на сак же и на иное святительское украшение пожаловати худость нашу коєю либо вещию, или материею, — понеже сего вашей святительской милости есть преизобильно, у нас же зело всего скудно. Яко да имЂти буду сиє на благословениє ваше святительскиє милости, понеже єсм раб и присный богомолец вашего преосвященства, и мощей 1 святых ко священнодЂйствию посвящения мира, також і антиминса, о нем же нужда ми предлежит к великому четвергу посвящения мира сподобити ся, понеж не имЂю сего у себе. Днесь прилЂжно молю твоего величества и прещедраго пастыря, понеж у нас во сия вся зело оскудно, не имамы гдЂ их достати, понеж Греченя мало бывают у нас, а прежде сего от них святих мощей доставали.
И паки со вторицею молю просити и молитствовати Господа Бога присно должен есмь о вашей святительской милостия. Сокровенне же и тайне к вашему величеству послах ради зЂлныя боязни от супостат, молю яко да бес коснения посланный от нас к вам возвратитца, и аще мощно, да повелЂниєм православного царя препровожени будут до Густинского монастыря, для ради боязни стрегущих по пути. ПрилЂжно вашу святительскую милость прошу и молю, яко да не презрит о сих всЂх моления неключимаго послушника и богомольна своего. Аз же молю и молити должен есмь, яко да ваше преосвященство, добрЂ словесно здЂ стадо упасши, во грядущей вЂчный жизни пастырем начальнику господу Иисусу Христу пресвЂтлым лицем явльше ся, преславный и прерадованный глас господень услышиши:
"Благий рабе и вЂрный, в мале был єси вЂрен над многими тя поставлю, вниди в радость Господа своего". Ея же со всЂми святыми патриархи и архиерЂи да сподобитца ваша святительская милость" 2.
1 Мощех.
2 Московська копія в тих же "Грецьких справах" Посольського Приказу, 1632 р., стовп. № 6, л. 4, видана була в "Вестн. Зап. Россіи" (стор. 49 приміт.) з невірним поясненням, що це "подлинник".
В коротких словах зберу свої думки, в чому я вбачаю інтерес оцих єрархічних слізниць на московську адресу.
З зовнішньої, формально-літературної сторони ці зносини підтримують старі традиції високої слов’янської риторики, що все менш і менш мають поля для вжитку в відносинах домашніх. Та нова літературна мова, що нею користувались в домашнім вжитку, не годилась для писань на адресу царя, патріарха і всяких інших московських ієрархів і достойників. Треба було сягати до старих взірців, якими промовляли патріархи, митрополити і всякий інший церковний чин в найбільш урочистих оказіях. Треба було їх мати напоготові.
Підтримуються при тім і старі політичні й культурні традиції. Московська династія, церква, "синклит" — все ж це колишні паростки київського "винограду", пересаджені на північні лани. Відкликаючись до їх помочі, треба маніфестувати живучість цих традицій на київськім грунті. Просячи їх допомоги — признається їх патронат і певні обов’язки супроти нього. Московські царі — це природжені монархи київські, дарма, що різні політичні зміни вивели Київ з-під їх влади. При тім же це православні царі — наступники візантійських цісарів, котрим належить суприматія над усім православним світом. Вони найвищі сторожі й охоронці православної віри. Це зобов’язує.