Точка Обману
Шрифт:
Агент промовила магічні слова — це було однозначно. Коркі відразу ж кинув милиці, обійняв жінку за плечі для підтримки і скомандував:
— Уперед, на кухню, моє кохання!
Ошелешена жінка повела кульгавого Коркі коридором, і Рейчел не мала ані найменшого сумніву, що він почувається зараз на сьомому небі.
— Найголовніше — це сеча, — почула вона його слова. — Бо ці тварюки зі своїми розвиненими чуттєвими частками головного мозку здатні відчувати абсолютно все!
Коли Рейчел увійшла до Спальні Лінкольна, там
Біля ліжка горіла старовинна олійна лампа, і в її слабкому світлі Рейчел ледь розгледіла брюссельський килим... знамените різьблене ліжко з червоної деревини... портрет дружини Лінкольна, Мері Тодд... і навіть стіл, на якому Лінкольн підписав маніфест про звільнення рабів.
Коли Рейчел зачинила за собою двері, то відчула ногами протяг. Де ж він?На розчиненому вікні гойдалися од вітру білі прозорі штори. Вона підійшла до вікна, щоб зачинити його, і раптом почула зі стінної шафи лячний химерний голос:
— Ме-е-е-ер-р-р-рі...
Рейчел сіпнулася з переляку і крутнулася на п’ятах.
— Ме-е-е-ер-р-р-рі... — знову стиха промимрив голос. — Це ти? Мері Тодд Лі-і-і-і-і-і-інкольн?
Рейчел швидко зачинила вікно і повернулася до шафи. Її серце несамовито калатало, хоча вона знала, що це несерйозно.
— Майкле, виходь, я знаю, що це ти.
— Ні-і-і-і... — завив голос. — Я не Майкл... Я Е-е-е-е-ейб.
Рейчел взяла руки в боки.
— Та невже? ЧеснийЕйб?
У шафі почувся приглушений сміх.
— Так. Відносно чесний... Ейб.
Тепер і Рейчел розсміялася.
— Бі-і-і-ійся мене! — простогнав голос із шафи. — Бійся мене дуже-ду-у-у-уже!
— А я не боюся.
— Будь ласка, бійся хоч трохи, — наполягав голос. — Бо у людських істот емоції страху та сексуального збудження тісно переплетені.
Рейчел не витримала і розреготалася.
— Це так ти зваблюєш жінку?
— Ви-и-и-ибач, — промимрив голос. — Я вже забу-у-у-ув, коли востаннє був із жінкою.
— Помітно, — відповіла Рейчел і рвучко розчинила дверцята шафи.
Там стояв Майкл Толланд з лукавою посмішкою. В темно-синіх піжамних штанях та сорочці він виглядав непереборно звабливо. Рейчел здивовано увіп’ялася поглядом у президентську печатку, зображену на сорочці.
— Піжама президента?
Він знизав плечима.
— Я знайшов її у комоді.
— А я ось футболку собі відірвала...
— Треба було вибрати Спальню Лінкольна.
— А чому ти не запропонував?
— Тому що знав про незручні антикварні матраци, набиті кінським волосом. — Толланд підморгнув, кивнувши на загорнутий пакунок на столі. — Це тобі як компенсація.
— Мені? — зворушено спитала Рейчел.
— Я попросив одного з президентських радників сходити і купити це для тебе. Щойно принесли. Дивись не розхлюпай.
Рейчел обережно розкрила пакунок, оголивши його важкий вміст. Усередині виявився великий кришталевий акваріум, у якому плавали дві огидні на вигляд золоті
— Це жарт?
— Helostoma temmincki, — гордо заявив Толланд.
Ти купив для мене рибок?
Це рідкісна китайська цілувальна рибка. Дуже романтично.
— Риби — це не романтично, Майкле.
— А ти їмце скажи. Вони цілуються годинами.
— То це ще один спосіб мене звабити і завести?
— Я відвик од романтики. У скільки балів ти оціниш мої зусилля?
— На майбутнє мушу зазначити, Майку, що риби не заводять. Спробуй квіти.
Толланд дістав з-за спини букет білих лілій.
— Я хотів нарвати троянд, але охоронець мене мало не застрелив, коли я спробував проникнути до Трояндового саду.
Притягнувши до себе Рейчел і вдихнувши м’який аромат її волосся, Толланд зрозумів, що роки тихої самотності, які накопичилися в його душі, вмить розвіялися і щезли. Він спрагло поцілував її, відчуваючи, як вона припадає до нього. Білі лілії впали їм під ноги, і високі мури усамітнення, які він мимоволі потроху збудував у своїй свідомості, раптом почали танути, як крига.
Примари зникли.
Рейчел поволі підштовхувала його до ліжка. Вона прошепотіла йому на вухо:
— Невже ти й справді вважаєш, що риби — це романтично?
— Вважаю, — відповів він і знову поцілував її. — Бачила б ти ритуальний шлюбний танець медуз. Неймовірно еротично!
Рейчел підвела його до ліжка і штовхнула горілиць на твердий матрац. А потім накрила його своїм струнким тілом.
— А морські коники... — мовив Толланд, задихаючись від пристрасті, відчувши її дотик крізь атлас своєї піжами. — Морські коники виконують неймовірно звабливий і чуттєвий любовний танець.
– Годі про риб, — прошепотіла вона, розстібаючи йому піжаму. — А що ти можеш мені розповісти про шлюбні ритуали високорозвинених приматів?
Толланд зітхнув.
— Боюся, що в царині приматів я дилетант.
Рейчел скинула з себе футболку.
— Що ж, незайманий хлопчино, сподіваюся, що з тебе вийде гарний учень.
ЕПІЛОГ
Транспортний літак НАСА круто пішов угору в небі над Атлантичним океаном.
А на його борту керівник космічного відомства Лоуренс Екстром востаннє поглянув на обвуглений валун, що лежав у вантажному відсіку. «Повертайся до океану, — подумав він. — Туди, де тебе знайшли».
За командою Екстрома пілот відчинив люк вантажного відсіку і відчепив валун від кріплення. Мовчки спостерігали вони, як величезний камінь випав з літака і полетів униз. Описавши в сонячному небі над океаном круту дугу, він зник під хвилями, здійнявши стовп сріблястих бризок.
Гігантський камінь пішов на дно.
На глибині триста футів майже не було світла, і його силует ледь виднівся. А на глибині п’ятсот футів валун огорнула непроникна темрява.
Камінь стрімко падав на дно.