Твори в п'яти томах. Том 1

Шевченко Тарас Григорович

Горить Скутар, стиха робота,

І хлопці сходяться; зійшлись,

Люльки з пожару закурили,

На байдаки — та й потягли,

Рвучи червоні гори-хвилі.

Пливуть собі, ніби з дому,

Так буцім гуляють,

Та, звичайне запорожці,

Пливучи співають:

«Наш отаман Гамалія,

Отаман

завзятий,

Забрав хлопців та й поїхав

По морю гуляти,—

По морю гуляти,

Слави добувати,

Із турецької неволі

Братів визволяти.

Ой приїхав Гамалія

Аж у ту Скутару,—

Сидять брати-запорожці,

Дожидають кари.

Ой як крикнув Гамалія:

«Брати, будем жити,—

Будем жити, вино пити,

Яничара бити,

А курені килимами,

Оксамитом крити!»

Вилітали запорожці

На лан жито жати;

Жито жали, в копи клали,

Гуртом заспівали:

«Слава тобі, Гамалію,

На ввесь світ великий!

На ввесь світ великий,

На всю Україну,

Що не дав ти товариству

Згинуть на чужіші!»

Пливуть співаючи; пливе

Позад завзятий Гамалія:

Орел орлят мов стереже;

Із Дарданеллів ¹⁰ вітер віє,

А не женеться Візантія:

Вона боїться, щоб Чернець ¹¹

Не засвітив Галату ¹² знову

Або гетьман Іван Підкова

Не кликиув в море на ралець

Пливуть собі, а з-за хвилі

Сонце хвилю червонить;

Перед ними море миле

Гомонить і клекотить.

Гамаліє! вітер віє...

Ось-ось наше море!..

І сховалися за хвилі —

За рожеві гори.

[Жовтень — перша половина листопада 1842]

ТРИЗНА¹

На память 9-го ноября 1843 года-,

княжне Варваре Николаевне Репниной ²

Посвящение

Душе с прекрасным назначеньем

Должно любить, терпеть страдать;

И дар господний, вдохновенье,

Должно слезами поливать.

Для вас понятно это слово!..

Для вас я радостно сложил

Свои житейские оковы,

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил.

Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами

И тихо стройными речами

Мечты о рае пробудил.

Яготин, 11 ноября 1843

Души ваши очистивше в послушании истины, духом, в братолюбии нелицемерно,

от чиста сердца друг друга любите прилежно: порожденн

не от семени нетленна, но не нетленна, словом живаго бога и пребывающаго во веки.

Зане всяка плоть, яко трава, и всяка слава человеча, яко цвет травный: изеше трава, и цвет ея отпаде.

Глагол же господень пребывает во веки. Се же есть глагол, благовествованный в вас.

Соборное послание первое

святого апостола Петра; /. 22, 25.

Двенадцать приборов на круглом столе,

Двенадцать бокалов высоких стоят;