Твори

Хвильовий Микола

⁴²«Австрійська інтриг а».— Висміюється відомий пропагандистський штамп, що використовувався монархістською пресою, нібито український національно-визвольний рух інспірується австрійським урядом.

⁴³Людовік XIV (1638—1715)—французький король з 1643р.

з династії Бурбонів.

⁴⁴Демосфен-Ларі н.— Йдеться про Ю.Ларіна (Лур’є Михайла Олександровича; 1882—1932), відомого соціал-демократа, економіста, члена більшовицької партії з 1917 р. За дорученням Й. Сталіна та Л. Кагановича готував

статті з національних проблем на Україні, часто вкрай нетактовні щодо українських справ. Іронічно порівнюється з Демосфеном (бл. 384—322 до н. е.) — афінським оратором і політичним діячем.

⁴⁵С і р а к у з и — давньогрецький поліс на Сіцілії, центр морської торгівлі.

⁴⁶Штраус Давид Фрідріх (1808—1874) — німецький філософ-ідеа-ліст, представник лівогегельянства.

⁴⁷Керенщин а.— Йдеться про правління Тимчасового уряду, очолюваного Олександром Федоровичем Керенським (1881—1970).

⁴⁸Бекон Френсіс (1561 —1626)—англійський філософ-матеріаліст.

⁴⁹Монтень Мішель де (1533—1592) — французький філософ-гуманіст.

⁵⁰«ф ашистська мужня цільніст ь»..!— За цей і подібні вислови Хвильового згодом не раз впродовж десятиліть називали українським фашистом. Однак у середині 20-х років фашистська ідеологія ще не виявила своєї антигуманної сутності (до того ж, письменник знав про події в Німеччині в основному лише з преси). Хвильовому імпонували ідеї сильної, діяльної особистості, виховання молоді на засадах мужності, волі до боротьби.

⁵¹«С м є н о в є х і в ц і» — представники громадсько-політичної течії в середовищі російської буржуазної інтелігенції в 20-х роках. Ідеологи «зміновіхівства» (від назви журналу «Смена вех») розраховували на переродження радянської влади в умовах непу.

⁵²Ленін, очев и'д но, передбачав таку ситуацію, коли говори в...— Хвильовий цитує роботу В. І. Леніна «Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним». Наводимо цей уривок без скорочень: «А питання про те, як визначити державні кордони тепер, на якийсь час — бо ми прагнемо до повного знищення державних кордонів — є питання не основне, не важливе, другорядне. З цим питанням можна почекати і треба почекати». І далі: в цьому «можна і треба йти на поступки, в цьому можна перепробувати і те, і друге, і третє,— від цього справа робітників і селян, справа перемоги' над капіталізмом не загине» (Див.: Ленін В./. ПЗТ.— Т. 40.—К., 1974.—С. 42, 45)*,

^5:5Сухаревські крамарих и.— Йдеться про Сухаревський ринок у Москві. Ця назва була уособленням непманської стихії, міщанських інтересів і смаків.

⁵⁴Разін Степан Тимофійович (бл. 1630—1671)—керівник Селянської війни 1670—1671 рр., донський отаман, воював з кримськими татарами

і турками.

⁵⁵Пугачов Омелян Іванович (1740 чи 1742—1775)—ватажок Селянської війни 1773—1775 рр., донський козак, учасник Семилітньої 1756— 1763 рр. і російсько-турецької 1768—1774 рр. воєн.

⁵Арцибашевщина —

епігонське наслідування мотивів вседозволеності, ніцшеанських настроїв романів російського письменника М. П. Арци-башева (1878—1927).

⁵⁷Гладков Федір Васильович (1883—1958)—російський радянський письменник, автор романів «Цемент» (1925), «Вольниця» (1950) та ін.

^5ВІванов Всеволод Вячеславович (1895—1963) — російський радянський письменник, автор повістей «Партизани» (1921), «Бронепоїзд 14-69»

(1922) та ін.

⁵⁹Толстой Олексій Миколайович (1882—1945) —російський радянський письменник.

⁶⁰Брандес Георг (1842—1927) — датський літературознавець і публіцист. Після поїздки в Росію (1887) написав книгу «Російські враження». Автор фундаментальної праці «Найголовніші течії в європейській літературі XIX століття» (1872—1890).

⁶¹Рудін — персонаж однойменного роману І. С. Тургенева, написа-, ного 1856 р.

⁰²Л е о н т ь є в Костянтин Миколайович (1831 —1891) —російський філософ-ідеаліст, соціолог.

Розанов Василь Васильович (1856—1919) — російський філософ-ідеаліст, письменник і публіцист.

⁶⁴Данте Алігієрі (1265—1321) —італійський пост, антор поеми

«Божественна комедія» (1307—1321), сонетів, присвячених Ьемтріче.

¹⁾⁵Руссо Жан Жак (1712—1778) —французький письменник і фі лософ, представник сентименталізму.

Дідро Дені (1713—1784) - французький фіікч иф прт ттігмі.,

письменник, засновник «Енциклопедії».

^б/Даша — героїня роману О. Тожтого «Хидішін по муюі».

⁰⁸Ф о н в і з і її Денис Інапопич ( Г/44 а(>о 1745 1/9/) рік шм.мні

письменник, предстанпик проенітительеького романтизму.

^1>' ⁽В статті про Ф о н в і з і її а В. Ь е л і п с ь к и й к а ж є... Мається на увазі рецензія написана в 1838 р. на вид.: Поли. собр. соч. Д. 1. Фон-візіна (Див.: Бєлінський В. Г.Полн. собр. соч.— М., 1953.— Т. 2.— С. 553).— Г. Плеханов згадує цю роботу Бєлінського у своїй статті «Д. І. Фонві-зін». (Див.: Плеханов Г. В. Литература и эстетика.— М., 1958.— Т. 2.—

С. 66).

⁷⁰Тов. Сталін говорит ь...— М. Хвильовий цитує лекцію Й. Сталіна «Про основи ленінізму», прочитану у Свердловському університеті. (Див.: Сталин И. В.Соч.— М., 1947.— Т. 6.— С. 186).

⁷¹«Коли виник м а с о, в и й національний ру х...» — Хвильовий цитує статтю Леніна «Про право націй на самовизначення». У ПЗТ це звучить так: «Але, якщо виникли масові національні рухи, відмахнутися від них, відмовитися від підтримки прогресивного в них — значить на ділі піддатися націоналістичнимпередсудам») (Див.: Ленін В./. ПЗТ.— К., 1972.— Т. 25,— С. 287).