Твори
Шрифт:
42«Австрійська інтриг а».— Висміюється відомий пропагандистський штамп, що використовувався монархістською пресою, нібито український національно-визвольний рух інспірується австрійським урядом.
43Людовік XIV (1638—1715)—французький король з 1643р.
з династії Бурбонів.
44Демосфен-Ларі н.— Йдеться про Ю.Ларіна (Лур’є Михайла Олександровича; 1882—1932), відомого соціал-демократа, економіста, члена більшовицької партії з 1917 р. За дорученням Й. Сталіна та Л. Кагановича готував
45С і р а к у з и — давньогрецький поліс на Сіцілії, центр морської торгівлі.
46Штраус Давид Фрідріх (1808—1874) — німецький філософ-ідеа-ліст, представник лівогегельянства.
47Керенщин а.— Йдеться про правління Тимчасового уряду, очолюваного Олександром Федоровичем Керенським (1881—1970).
48Бекон Френсіс (1561 —1626)—англійський філософ-матеріаліст.
49Монтень Мішель де (1533—1592) — французький філософ-гуманіст.
50«ф ашистська мужня цільніст ь»..!— За цей і подібні вислови Хвильового згодом не раз впродовж десятиліть називали українським фашистом. Однак у середині 20-х років фашистська ідеологія ще не виявила своєї антигуманної сутності (до того ж, письменник знав про події в Німеччині в основному лише з преси). Хвильовому імпонували ідеї сильної, діяльної особистості, виховання молоді на засадах мужності, волі до боротьби.
51«С м є н о в є х і в ц і» — представники громадсько-політичної течії в середовищі російської буржуазної інтелігенції в 20-х роках. Ідеологи «зміновіхівства» (від назви журналу «Смена вех») розраховували на переродження радянської влади в умовах непу.
52Ленін, очев и'д но, передбачав таку ситуацію, коли говори в...— Хвильовий цитує роботу В. І. Леніна «Лист до робітників і селян України з приводу перемог над Денікіним». Наводимо цей уривок без скорочень: «А питання про те, як визначити державні кордони тепер, на якийсь час — бо ми прагнемо до повного знищення державних кордонів — є питання не основне, не важливе, другорядне. З цим питанням можна почекати і треба почекати». І далі: в цьому «можна і треба йти на поступки, в цьому можна перепробувати і те, і друге, і третє,— від цього справа робітників і селян, справа перемоги' над капіталізмом не загине» (Див.: Ленін В./. ПЗТ.— Т. 40.—К., 1974.—С. 42, 45)*,
5:5Сухаревські крамарих и.— Йдеться про Сухаревський ринок у Москві. Ця назва була уособленням непманської стихії, міщанських інтересів і смаків.
54Разін Степан Тимофійович (бл. 1630—1671)—керівник Селянської війни 1670—1671 рр., донський отаман, воював з кримськими татарами
і турками.
55Пугачов Омелян Іванович (1740 чи 1742—1775)—ватажок Селянської війни 1773—1775 рр., донський козак, учасник Семилітньої 1756— 1763 рр. і російсько-турецької 1768—1774 рр. воєн.
5Арцибашевщина —
57Гладков Федір Васильович (1883—1958)—російський радянський письменник, автор романів «Цемент» (1925), «Вольниця» (1950) та ін.
5ВІванов Всеволод Вячеславович (1895—1963) — російський радянський письменник, автор повістей «Партизани» (1921), «Бронепоїзд 14-69»
(1922) та ін.
59Толстой Олексій Миколайович (1882—1945) —російський радянський письменник.
60Брандес Георг (1842—1927) — датський літературознавець і публіцист. Після поїздки в Росію (1887) написав книгу «Російські враження». Автор фундаментальної праці «Найголовніші течії в європейській літературі XIX століття» (1872—1890).
61Рудін — персонаж однойменного роману І. С. Тургенева, написа-, ного 1856 р.
02Л е о н т ь є в Костянтин Миколайович (1831 —1891) —російський філософ-ідеаліст, соціолог.
Розанов Василь Васильович (1856—1919) — російський філософ-ідеаліст, письменник і публіцист.
64Данте Алігієрі (1265—1321) —італійський пост, антор поеми
«Божественна комедія» (1307—1321), сонетів, присвячених Ьемтріче.
1)5Руссо Жан Жак (1712—1778) —французький письменник і фі лософ, представник сентименталізму.
Дідро Дені (1713—1784) - французький фіікч иф прт ттігмі.,
письменник, засновник «Енциклопедії».
б/Даша — героїня роману О. Тожтого «Хидішін по муюі».
08Ф о н в і з і її Денис Інапопич ( Г/44 а(>о 1745 1/9/) рік шм.мні
письменник, предстанпик проенітительеького романтизму.
1>' (В статті про Ф о н в і з і її а В. Ь е л і п с ь к и й к а ж є... Мається на увазі рецензія написана в 1838 р. на вид.: Поли. собр. соч. Д. 1. Фон-візіна (Див.: Бєлінський В. Г.Полн. собр. соч.— М., 1953.— Т. 2.— С. 553).— Г. Плеханов згадує цю роботу Бєлінського у своїй статті «Д. І. Фонві-зін». (Див.: Плеханов Г. В. Литература и эстетика.— М., 1958.— Т. 2.—
С. 66).
70Тов. Сталін говорит ь...— М. Хвильовий цитує лекцію Й. Сталіна «Про основи ленінізму», прочитану у Свердловському університеті. (Див.: Сталин И. В.Соч.— М., 1947.— Т. 6.— С. 186).
71«Коли виник м а с о, в и й національний ру х...» — Хвильовий цитує статтю Леніна «Про право націй на самовизначення». У ПЗТ це звучить так: «Але, якщо виникли масові національні рухи, відмахнутися від них, відмовитися від підтримки прогресивного в них — значить на ділі піддатися націоналістичнимпередсудам») (Див.: Ленін В./. ПЗТ.— К., 1972.— Т. 25,— С. 287).