Твори
Шрифт:
Ш/Амстердамський Інтернаціонал профемічок між народна федерація профспілок, створена реформістськими профспілковими лідерами 1919 р. па конгресі м Амстердамі. Розпущений І‘МЛ р.
|ітМакдональд Джеймс Рамсей (ІМ>(> 1037) один і» пи нічиїй
ків і лідерів Лейбористськім партії Великобританії.
" ,9Вандервельде Г.міль (І8(>(> 1 (МН) бельгійський соціірііст,
реформіст,
2-го Інтернаціоналу.
110Барбюс Анрі (1873—1935) —французький письменник і громадський діяч, автор романів «Вогонь» (1916), «Ясність» (1919)’та ін.
, шСлов’янофіли — представники одного з напрямів російської суспільної і філософської думки 40—50-х років XIX ст.
112Шеллінг Фрідріх Вільгельм (1775—1854)—німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.
шГегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) —німецький
філософ.
114...л ітературний універсал 21-го року.— Йдеться про «Наш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських», підписаний М. Хвильовим, В. Сосюрою, М. йогансеном. (У зб. «Жовтень».— Харків, 1921). Молоді поети проголошували нову добу мистецького розвитку, цілком в дусі того переломного часу намагалися розірвати з традиціями. Вони писали: «Однаково одгетькуючи всіляких неокласиків, [...] що годують пролетаріат,заялозеними формами з минулих століть, і життєтворчих футуристичних безмайбутників, що видають голу руйнацію за творчість., та всілякі формалістичні школи і течії (імажинізм, комфутуризм тощо), оголошуємо фу творчої пролетарської поезії справжнього майбуття.
Мідяною сурмою скликаємо до наших лав розпорошені творчі одиниці робітництва. Формуємо загони. Організуємо регулярну армію мистців пролетаріату». (Див.: Лейтес А., Яшек М.Десять років української літератури (1917—1927).— Харків, 1928.— Т. 2.— С. 65). «Пролетарська» фразеологія була даниною часу, жоден з цих трьох претів не був пролеткультівцем. «Наш універсал», як і весь збірник «Жовтень», зіграли важливу, роль в організації літературного процесу ра пореволюційній Україні.
115«8 I и г т и п д Э г а п &»(«Буря і натиск») — літературний рух у Німеччині 70—80-х років XVIII ст. Назва — за однойменною драмою Ф. М. Клінгера. Представники цієї течії відстоювали національну своєрідність, народність мистецтва, вимагали зображення сильних пристрастей і героїчних діянь. Заперечували нормативну естетику класицизму. Естетична програма «Бурі і натиску» була обгрунтована Й. Г. Гердером (1744—1803), німецьким філософом, письменником, теоретиком літератури.
ІІЬГрановський Тимофій Миколайович (1813—1855)— російський історик, громадський діяч, глава московських західників.
117Колись тов. Сталін говори в...— Хвильовий цитує, ймовірно^ газетний варіант статті Й. В. Сталіна «Марксизм і національне питання» (1913). У Зібранні творів цитата
||И...30 - л і т н ь о ю війною.— Йдеться провійну 1618—1648 рр. між габсбургзьким блоком (іспанські й австрійські Габсбурги, католицькі князі Німеччини) і антигабсбургзькою коаліцією (німецькі протестантські князі, Франція, Швеція, Данія, підтримані Англією, Голландією і Росією). В результаті зазнали краху реакційні плани Габсбургів. '
119«Страждання молодого Вер тер а» — роман німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете (1749—1832), написаний 1774 р.
120М арціал (бл. 40 — бл. 104) —римський поет, епіграми якого вирізнялися гостротою й дотепністю. Автор 15 книг епіграм,- зокрема й використовуваних як супровід до святкових подарунків.
121О с с і а н — легендарний воїн і бард кельтів, який жив, за переказами, в IIIст. Деякі його сказання записані в XIIст. Відома літературна містифікація шотландського поета Джеймса Макферсона (1736—1796), який видав під ім’ям Оссіана власні твори, що були сприйняті як оригінальні.
, 122«П а н т а г р ю е л і з м» — від імені Пантагрюеля, героя роману фран
цузького письменника Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», життєлюбного велетня, борця, шукача пригод. Під «пантагрюелізмами» тут мається на увазі, очевиднр, заперечення того самовдоволеного захоплення існуючим життям, що його може уособлювати Пантагрюель. Цьому самовдоволенню Хвильовий протиставляє прагнення «бурі й натиску», волю до боротьби, віру в те, що з гуртка нових українських «м’ятежних геніїв», як колись
з-поміж «м’ятежних геніїв» німецьких, вийде новий митець, рівний Гете. Саме Україні Хвильовий, як відомо, відводив особливу, майже месіанську роль у розквіті азіатського ренесансу, покладав надії на «весняне повітря, яке легеньким і радісним вітерцем біжить з Азії». .
123Петрицький Анатолій Галактіонович (1895— 1964) — україн-«рький художник-новатор. У 20-ті роки був активним учасником мистецького життя Харкова, зокрема й літературного. Автор одного з кращих портретів М. Хвильового, який виставлявся на одній з харківських художніх виставок у кінці 20-х років. Він оформив і останнє прижиттєве видання Вибраних творів М. Хвильового (1932 р.).
124Меллер Вадим Георгійович (1884—1962) —український маляр, головний художник театру «березіль». Закінчив Мюнхенську академію мистецтв, виставлявся в «Салоні незалежних» у Парижі поряд з Пікассо, Метценже, Глезом. Після революції повернувся до Києва. Очолив у «Березолі» декораційний цех, створив разом із своїми учнями макетну майстерню. Був учасником багатьох міжнародних виставок. 1925 р. на Всесвітній Виставці в Парижі В. Меллер одержав золоту медаль за макет до спектаклю «Секретар профспілки» Л. Скотта, поставленого в «Березолі» режисером Б. Тягном.