Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ків, усі свої духовні сили і матеріальні кошти. Видання

«Енциклопедії» мало велике значення для пропаганди

матеріалізму і просвітництва, для розвитку світової

прогресивної думки та ідеологічної підготовки Вели-

кої французької революції 1789-1794 років, яка лікві-

дувала феодально-абсолютистський устрій, проклала

шлях для розвитку прогресивної соціально-економіч-

ної формації — капіталізму, заклала основи револю-

ційно-демократичних традицій

французького народу.

Катерина ІІ, ще бувши великою княгинею, захо-

плювалася творами французьких філософів-просві-

122

тителів Монтескьє, Вольтера, Д'Аламбера, Дідро, вела

з ними листування. На початку царювання вона мала

ліберальні погляди, розмірковувала про освічену мо-

нархію, готова була радитись із французькими філо-

софами з питань розумного управління країною. Проте

захоплення енциклопедистами та їх ідеями продовжу-

валось недовго. Незважаючи на це, вона наполегливо

прагнула заманити Дідро в Росію, щоб його приїздом

прикрити своє лицемірне захоплення енциклопеди-

стами, накинути флер44

на непривабливу дійсність

свого правління і набути репутації освіченої монархи-

ні. Дідро дякував за неодноразове запрошення, але від

приїзду утримувався. Вперта мрія Катерини ІІ про те,

щоб Дідро побував у Росії і щоб ця подія залишилась в

історії її царювання, здійснилась 1773 року.

Дідро пробув у Петербурзі п'ять місяців, з кінця ве-

ресня 1773 року до кінця лютого 1774 року. Свій приїзд

він пов'язував з надією сприяти прогресу «освіченої

монархії» в Росії. Дідро вірив у можливість перекона-

ти і умовити Катерину ІІ провести ряд важливих ре-

форм, скерованих на розкріпачення народу.

Імператриця привітно розмовляла з філософом,

вислуховувала його поради щодо послаблення крі-

посницького права, впровадження в країні консти-

туційної монархії, забезпечення гідного життя сво-

їм підданим. Він наполегливо стверджував, що навіть

найсправедливіший монарх поганий, якщо його влада

нічим не обмежена. Проте Катерина ІІ, вважаючи аб-

солютизм найбільш розумним виявом влади, іронічно

поставилась до радикальних планів Дідро стосовно со-

ціальної перебудови. Згодом вона зазначила, що бесі-

123

ди з філософом були марні, оскільки він позбавлений

«політичної досвідченості» і не розуміє, що переверну-

ти все «догори дном» неможливо. Дідро зрозумів ли-

цемірну поведінку імператриці. Він побачив, що бла-

городні ідеї просвітництва, народної рівності і добра

не можуть бути здійснені такою правителькою, як Ка-

терина ІІ, котра посилювала

феодально-кріпосниць-

ку систему і свій деспотизм, що привело до селянсь-

кої війни під проводом Омеляна Пугачова (1773-1775).

Ідеал Дідро «освіченої монархії» не витримав випро-

бування реальним життям, і він став прихильником

республіканської форми правління. Філософ не захо-

тів продовжити своє перебування в Росії і тим більше

повторити його в подальшому. Розчарувавшись один

одним, Дідро і Катерина ІІ розійшлись.

Щодо свого перебування в Росії Дідро зазначав:

«Під 60° широти блякнуть ідеї, які квітнуть під 48°», а

Катерину ІІ охарактеризував так: «Душа Брута в тілі

Клеопатри».

Російський письменник і поет граф Олексій Костян-

тинович

Толстой (1817-1875),

правнук українського

гетьмана Кирила Розумовського, у віршованій сатирі

«История государства Российского от Гостомысла до

Тимашова» висміяв облудне захоплення Катерини ІІ

ідеями французьких енциклопедистів, показав, яким

чином вона подарувала свободу кріпакам:

«Madame, при вас на диво

Порядок расцветет, —

Писали ей учтиво

Вольтер и Дидерот, —

124

Лишь надобно народу,

Которому вы мать,

Скорее дать свободу,

Скорей свободу дать».

«Messieurs, — им возразила

Она, — vous me comblez»*, —

И тотчас прикрепила

Украинцев к земле.

Дідро був одним з перших теоретиків реалістичного

мистецтва, знавцем і цінителем театру, поезії, живо-

пису, скульптури, музики, драматургії. Його погляди

на живопис, викладені в «Досвіді про живопис» (1765),

поділяв відомий український живописець-портретист

Дмитро Левицький. Натхненний перебуванням Дідро в

Петербурзі, він створив портрет видатного філософа.

Дідро повернувся з Росії на батьківщину з підірва-

ним суворим кліматом здоров'ям, але продовжував

енергійно працювати. Помер Дені Дідро в Парижі 31

липня 1784 року.

* Господа, вы слишком добры ко мне (фр.).

125

ДМИТРО ЛЕВИЦЬКИЙ

(близько 1735 — 1822)

український живописець-портретист, педагог

Портрет!Що може бути простіше і

складніше, очевидніше і глибше... Хо-