Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
розльотами будівель, перед широкими сходами, які урочистим
маршем спускаються до морського порту. Пряма і повна
спокійного достоїнства постать повернута до моря. Ледве
схиливши голову, він показує рукою на своє дітище – порт.
Пам’ятник встановлений на високому п’єдесталі із зображенням
алегорій Правосуддя, Торгівлі і Землеробства. Краса пропорцій,
лаконічність і компактність надають йому монументальності і
велич.
Пам’ятник дюку Рішельє став символом
Дотепер про Рішельє збереглися спогади, як про діяльного та
гуманного правителя.
Справу герцога Рішельє по розвитку Одеси і зміцненню її
добробуту продовжив граф де Ланжерон, якого в Росії звали
Олександром Федоровичем.
Народився Луї Олександр Андре Ланжерон 13 січня 1763
року в Парижі в аристократичній родині. У Франції він носив
титули графа де Ланжерон, маркіза де ла Косс, баронів де Коні,
де ла Ферте і де Сассі.
Військову службу почав у 1779 році лейтенантом. На початку
революції у Франції емігрував у Росію і у 1790 році вступив у
російську армію в чині полковника. Приймав участь у багатьох
битвах і у 1811 році став генералом від інфантерії.
145
У 1815-1823 роках був
генерал-губернатором
Новоросійського краю і
одночасно у 1815-1820 роках
градоначальником Одеси. При
його управлінні Одеса стала
вільним портом, тобто дістала
статусу порто-франко, при
якому порт здобув право
перевезення товарів без сплати
мита. Це сприяло скороченню
простою
кораблів
і
прискоренню обороту капіталу
у сфері торгівлі. Значною
подією в житті міста стало
відкриття у 1817 році
Рішельєвського
ліцею,
Граф Луї Олександр
перетвореного у 1865 році в
Ланжерон (1763-1831)
Новоросійський університет,
тепер Одеський національний університет імені І.І. Мечникова.
При Ланжероні з’явилася перша міська газета, збудували
заклад мінеральних вод, створили ботанічний сад, який зіграв
величезну роль в озелененні Одеси і усього краю, улаштували
Приморський бульвар.
Діяння Ланжерона на благо процвітання Одеси шануються
одеситами до сьогодення. Його ім’ям названа одна з вулиць
міста. Збудована їм тріумфальна арка, яка іменується аркою
Ланжерона, відкриває дорогу на пляж його імені.
У 1829 році Ланжерон
яку дуже любив. Помер 16 липня 1831 року від холери і
похований в Одесі.
П'ЄР ЛАПЛАС
146
(1749 — 1827)
французький астроном, математик, фізик
Те, що ми знаємо, таке
мізерне
у порівнянні з тим, чого ми
не знаємо.
П'єр Лаплас
Видатний
французький
вчений П'єр Симон Лаплас
народився 23 березня 1749
року в містечку Бомон-ан-
Ож в родині незаможно-
го нормандського селянина.
Про його дитячі та моло-
ді роки відомо дуже небага-
то. Він не любив розповідати
про себе і тому не залишив
спогадів про своє життя. Де-
які біографи Лапласа вва-
жають, що з його народ-
женням пов'язана якась
таємниця.
Лаплас навчався в школі чернечого ордену бенедик-
тинців. Маючи надзвичайну пам'ять та великі здібно-
сті, досконало оволодів кількома мовами. Вивчав літе-
ратуру, мистецтво, математику, фізику, астрономію
та теологію. Захопившись математикою, він не тільки
залишив заняття теологією, але й став переконаним
атеїстом. Вже в молоді роки за своїми філософськими
147
поглядами наближався до французьких матеріалістів.
Лаплас вважав, що всі явища природи можна поясни-
ти й передбачити, виходячі тільки із законів механіки.
Блискуче закінчивши школу бенедиктинців,
Ла-
плас залишився в рідному місті викладачем математи-
ки військової школи. Життя в провінції пригнічувало
його, і у 1766 році він виїхав до Парижа. У Парижі Ла-
плас пішов з рекомендаційним листом поважної осо-
би до відомого вченого Д'Аламбера. Але Д'Аламбер не
прийняв його. Тоді Лаплас сам написав листа вченому,
в якому висловив свої погляди на механіку. Д'Алам-
бер негайно йому відповів: «Вельмишановний пане! Ви
мали нагоду переконатися, як мало звертаю я уваги на
рекомендації, але вам вони були зовсім непотрібні, ви
зарекомендували себе самі і мені цього цілком достат-
ньо, моя допомога до ваших послуг. Приходьте ж, я че-
каю вас».
Після побачення з Д'Аламбером Лаплас дістав по-
саду викладача математики у Паризькій військовій
школі і протягом кількох років публікував свої мате-
матичні праці в «Туринських записках», заснованих