Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

межі, щоб вирішувати те, що вважалось невирішеним.

Він завершив би науку про небо, якби цю науку можна

було завершити».

1780 року Лаплас запропонував новий спосіб обчис-

лення орбіт небесних тіл. Спираючись на закон всесвіт-

нього тяжіння Ньютона, пояснив майже всі особливо-

сті руху планет та причини прискорення руху Місяця

(1787). Лаплас довів сталість Сонячної системи протя-

гом тривалого часу, встановив ряд законів руху супут-

ників

Юпітера, розробив динамічну теорію морських

припливів та відпливів, визначив величину стиснення

Землі біля полюсів та інше. Він вирішив майже усі пи-

тання в галузі небесної механіки, що не вдалося зроби-

151

ти його попередникам. Одержані результати викладені

Лапласом у п'ятитомному класичному творі «Трактат

про небесну механіку» (1798-1825), таким чином він по

праву став творцем небесної механіки. В історії космо-

гонічних уявлень важливе місце займає гіпотеза Ла-

пласа про виникнення Сонячної системи із газової ту-

манності, що обертається, опублікованій у двотомній

праці «Виникнення системи всесвіту» (1796).

Лапласу належить ряд основоположних праць з ма-

тематики та математичної фізики. Його праці з мате-

матики

присвячені диференціальним рівнянням, те-

орії ймовірностей, теорії похибок та іншим питанням.

Його «Аналітична теорія ймовірностей» видавалась за

життя автора тричі (1812, 1814, 1820).

Лаплас досліджував питання молекулярної фізики,

теплоти та акустики. Він опублікував ряд праць з тео-

рії капілярності, вивів формулу для обчислення зміни

густоти повітря зі зміною висоти та інше.

Лаплас був доброзичливим, зворушливо дбав і за-

ступався за багатьох молодих вчених. Він часто вни-

кав у деталі їхніх праць та піклувався про їхнє май-

бутнє. Ось що пише про Лапласа у своїх спогадах

відомий французький вчений Ж.Б.Біо: «Кожному зро-

зуміло, яку велику ціну мали для молодої людини

близькі стосунки з таким могутнім та всеохоплюючим

генієм. Важко собі уявити до якої міри доходила його

батьківська доброта та ніжне піклування... Домашня

обстановка Лапласа відзначалася такою ж простотою,

як і його поведінка — це відомо всім молодим людям,

які мали щастя бути з ним в близьких стосунках».

Щастя спілкування з видатним вченим зазнав на

152

собі і майбутній видатний математик родом з Украї-

ни Михайло Васильович Остроградський (1801-1862),

який у 1822-1828 роках удосконалював свою матема-

тичну освіту в Парижі, відвідуючи лекції П.С. Лапла-

са, О.Л. Коші, С.Д. Пуассона,

А.М. Ампера, Ж.Б.Ж. Фу-

рьє та інших відомих математиків. Лаплас вважав його

своїм сином. Брат М.В. Остроградського у своїх спога-

дах писав: «У Лапласа брата прийняли за члена роди-

ни, і творець «небесної механіки» називав його «Mon

fils» (мій син), а перед смертю подарував йому один із

своїх ще не надрукованих мемуарів».

За свідченням сучасників, родинне життя вченого

минало рівно і приємно, він був щасливий в особисто-

му житті. Дружина Лапласа Шарлота де Курті мала

добрий лагідний характер, любила свого чоловіка, ша-

нувала його і робила все, щоб захистити його від до-

машніх турбот та хвилювань, аби весь свій час він мав

можливість присвятити заняттям наукою. У подруж-

жя Лапласів були дочка та син — майбутній генерал

Лаплас.

Лаплас помер 5 березня 1827 року після важкої не-

тривалої хвороби. Помираючи, він сказав: «Те, що ми

знаємо, таке мізерне у порівнянні з тим, чого ми не

знаємо». Похорони відбулися 7 березня. Похований в

Парижі.

153

ДОМІНІК ДЕ ЛЯ ФЛІЗ

(1787 — 1861)

український лікар, етнограф, художник,

публіцист французького походження

Доброта, проявлена до нас

якою-небудь людиною,

привертає нас до неї.

Жан Жак Руссо

Домінік П'єр де ля Фліз народився у 1787 році в мі-

сті Меці на північному сході Франції в родині військо-

вих лікарів. Як дід та батько, став військовим хірургом.

Брав участь у наполеонівських війнах, у тому числі у

війні Франції з Росією 1812 року.

24 червня 1812 року французькі війська форсува-

ли річку Німан і почали похід на Москву. Дві російсь-

кі армії відступили до Смоленська. 14 серпня кавале-

рійський корпус маршала Мюрата та піхотний корпус

маршала Нея підійшли до селища Красне поблизу

Смоленська. Розпочався жорстокий бій. У цьому бою

пораненого помічника головного хірурга імператорсь-

кої гвардії Наполеона капітана де ля Фліза захопили

в полон.

Після війни 25-літній капітан з невідомих причин не

повернувся на батьківщину і все своє подальше життя

поєднав з Україною, якій віддав свій незвичайний та-

лант.

Оселившись у Києві, він узяв за дружину Софію