Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

квартира заставлена до-

рогими меблями, підло-

га

застелена

пухнасти-

ми килимами. У кабінеті

на верхній полиці етажер-

ки стоїть статуетка його

кумира — Наполеона І.

До піхов шпаги імперато-

ра прикріплений аркушик

паперу з надписом: «Того,

чого він не довершив шпа- Евеліна Ганська (1800-

гою, я здійсню пером. Оноре де 1882).

Бальзак».

У

Бальзака була пристрасна вдача, у його житті

було багато любовних захоплень, але одне з них було

самим тривалим. У 1832 році поміж безлічі листів, які

він

одержу-

вав від жінок,

він

звернув

увагу на лист

з Одеси від

28 лютого за

підписом

—

« І н о з е м к а » .

Цей лист в

п о д а л ь ш о -

му

відіграв

велику роль

Маєток Ганських у селі

Верхівня.

181

у житті письменника. Як невдовзі з'ясувалося, лист

був від російської підданої графині Евеліни Ганської

з вельможного польського роду графів Ржевуських. Її

чоловік, Венцеслав Ганський, володів в Україні вели-

чезним маєтком Верхівня в шестидесяти кілометрах

від Бердичева, тепер Житомирської області. У нього

було 21 тисяча гектарів землі і понад 30 тисяч кріпос-

них. Між Бальзаком і Ганською виникло листування. З

початку 1833 року протягом п'ятнадцяти років Баль-

зак пише їй майже щоденно. Перша зустріч між ними

відбулася восени 1833 року в швейцарському містеч-

ку Невшатель.

У 1833 році Бальзак пише один із кращих своїх тво-

рів — роман «Євгенія Ґранде». Він багато працює, забу-

ті світські захоплення, він цілком поринув у творчість.

У листі до Зюльми Карро він писав: «Я весь заглибив-

ся в роботу і поглинувся задумами, ідеями, планами,

які безперервно виникають в моїй голові, стикаються,

вирують і доводять мене до божевілля». Ніхто не може

безкарно працювати день і ніч. На початку квітня він

відчув крайнє знесилення і всезростаючу млявість.

Улітку 1833 року Бальзак прийшов до думки об'єд-

нати в одній епопеї всі свої романи. Першим кроком на

шляху до здійснення цього задуму був початок видан-

ня у 1833 році «Етюдів про норови ХІХ століття», які

складаються із сцен приватного, провінціального і па-

ризького життя. У листопаді 1834 року він докладно

описав Ганській свій великий задум: «Етюди про но-

рови» будуть зображати усі

соціальні явища, так що ні

одна життєва ситуація, ні одна фізіономія, ні один чо-

ловічий або жіночий характер, ні один життєвий побут,

182

ні одна професія, ні одна верства суспільства, ні одна

французька провінція, ніщо з того, що відноситься до

дитинства, старості або зрілого віку, до політики, пра-

восуддя, війни не буде забуте. Потім буде другий ярус —

«Філософські етюди», тому що після наслідків треба

показати причини. Я покажу в «Етюдах про норови»

гру почуттів і перебіг життя. У «Філософських етюдах»

я покажу відкіля почуття, у чому життя, які боки, які

умови, поза яких не можуть існувати ні суспільство, ні

людина; і після того, як я окину поглядом суспільство,

щоб його описати, я займусь його оглядом, щоб винести

йому вирок. Пізніше, після наслідків і причин, прий-

де черга «Аналітичним етюдам» (в склад яких ввійде

«Фізіологія шлюбу»), тому що після наслідків і причин

повинно визначити початок речей. Норови — це виста-

ва, причини — це куліси і механізми сцени. Початок

речей — це автор. Таким чином, людина, суспільство,

людство будуть без повторення описані, розглянуті і

піддані аналізу. Після того, як я завершу поетичне

відтворення усієї системи буття, я займуся ї ї науко-

вим описом в «Досвіді про сили людські». І цей палац

я, дитина і сміхун, прикрашу величезною арабескою зі

«Ста забавних оповідань».

Починаючи з 30-х років у Бальзака склався неймо-

вірно напружений режим роботи, який буде для ньо-

го характерним протягом багатьох років. Звичайно він

пише вночі при затулених шторах і свічках. Лягає спа-

ти о шостій вечора, наказавши розбудити себе опівно-

чі, а потім працює дванадцять-чотирнадцять годин по-

спіль день по дню протягом місяців, підтримуючи сили

величезною кількістю міцної чорної кави. О п'ятій го-

183

дині вечора обідав і лягав спати. Потім він два-три тиж-

ні відпочивав, спілкуючись із друзями і виїжджаючи з

Парижа на природу. Особливо Бальзак любив бувати

в Саше біля Тура. Він писав: «Я завжди їду туди, коли

обдумую якийсь серйозний твір. Небо там чисте, дуби

такі прегарні, а тиша така повна». Після перерви, по-

вернувшись до Парижа, Бальзак знову починає тво-

рити, правити коректури, переробляти вже написане.

У 1834 році письменник почав писати роман «Бать-

ко Горіо», який повинен був стати одним із наріжних