Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
вій та літературно-критичній праці. Він активно вив-
чає історію України, її культуру і літературу.
1845 року в перекладах Луї Віардо у Франції були
опубліковані повісті Миколи Гоголя (1809-1852) «Та-
рас Бульба», «Вій», «Записки божевільного», «Старо-
світські поміщики» і «Коляска». Прочитавши їх, Ме-
ріме у 1851 році друкує в часописі «Ревю Де Монд»
статтю про творчість Гоголя. В статті «Микола Гоголь»
він познайомив французького читача також з «Мерт-
вими
вивчивши російську мову. Популяризуючи творчість
Гоголя, Меріме у 1853 році переклав «Ревізора» фран-
цузькою мовою.
У 1853 році Меріме публікує книгу «Епізод з російсь-
кої історії. Лжедмитрії», в якій багато місця й уваги
відведено українським козакам. У п'єсі про Лжедми-
трія «Перші кроки авантюрника» Меріме малює об-
рази запорожців і описує життя Запорізької Січі, ви-
користавши відомості із «Опису України» Ґійома де
Боплана та повісті Гоголя «Тарас Бульба». У 1854 році
Меріме видає нарис «Козаки України та їхні останні
отамани», який повністю присвячений історії України.
231
У ньому йдеться про гетьманів Богдана Хмельницько-
го, Юрія Хмельницького, Івана Мазепу та шведського
короля Карла ХІІ.
У січні-липні 1863 року в «Журналь де саван» був
опублікований найзначніший твір Меріме з українсь-
кої історії — монографія «Богдан Хмельницький».
У 1864 році цей твір удруге вийшов разом із нарисом
«Степан Разін» під спільною назвою «Козаки минулих
часів». Ця монографія познайомила французького чи-
тача з постаттю великого українця. Про свій інтерес
до видатного полководця і державного діяча Мері-
ме писав в одному з листів: «Все, що я читав про ко-
заків, мене захоплює, і я хотів би знати відомості про
Богдана Хмельницького, якого не відмічено статтею
у «Всесвітніх біографіях». Історичну заслугу Богдана
Хмельницького в подіях Визвольної війни українсь-
кого народу 1648-1654 років Меріме вбачав у тому, що
«... цей великий муж прагнув визволити малоросіян або
козаків, своїх земляків, з-під ярма польських шляхти-
чів, які в той час чинили всі можливі насильства над
селянами його краю». Меріме вважав, що Хмельниць-
кий, здобувши для України свободу, «... можливо зу-
мів би зміцнити основи її незалежності, якщо б дійшов
до влади більш молодим або ж передав її не менш до-
свідченому керівникові».
Інтерес Меріме до історії України був тісно пов'я-
заний з інтересом до її сучасного життя й соціально-
го устрою, особливо до проблеми кріпацтва і можли-
вої селянської революції. «Народні оповідання» Марка
Вовчка, які Меріме прочитав у російському перекладі
Івана Тургенєва (1818-1883), викликали у нього очіку-
232
вання
зачка» Меріме переклав французькою мовою.
Великий гуманіст Меріме крізь усе життя проніс
любов до людини. Для нього чуже нещастя і чужа ра-
дість були такими ж близькими, як і свої власні. Близь-
кий друг Меріме російський письменник Іван Тургенєв
писав про нього: «Під зовнішньою байдужістю і холо-
дом він приховував дуже любляче серце; друзям сво-
їм він був неодмінно відданий до кінця; в нещасті він
ще більше приліплювався до них, навіть коли це не-
щастя було не зовсім незаслуженим. Хто його знав,
той ніколи не забуде його дотепної, нев'їдливої, на ста-
ровинний французький лад, вишуканої розмови. Я не
знав також людини менш марнославної. У ньому з ро-
ками дедалі більше розвивався той напівнасмішкува-
тий, напівспівчутливий, по суті, глибоко гуманний по-
гляд на життя, що властивий скептичним, але добрим
умам, які ретельно і постійно вивчають людські вдачі,
їх слабкості й пристрасті».
Великий письменник Франції, який присвятив
Україні значну частину свого творчого життя і нази-
вав себе козаком, помер 23 вересня 1870 року на півдні
Франції у місті Канни.
233
ЖУЛЬ ВЕРН
(1828 — 1905)
французький письменник
Успіхи науки не повинні виперед-
жати удосконалювання моралі.
Жуль Верн
Французький
письмен-
ник,
автор
науково-фанта-
стичних
і
пригодницьких
романів
Жуль
Верн
наро-
дився
8
лютого
1828
року
в
старовинному
французь-
кому
місті