Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

зивається неоновим. Вчений запропонував конструк-

цію телефонних станцій і абонентних телефонних

апаратів із захистом проти сильних електричних стру-

мів, у 1881 році винайшов переносну лампу для гірни-

ків, яка тривалий час служила для освітлення і охо-

рони в шахтах. Пулюй брав участь у створенні першої

в Європі електростанції змінного струму, побудованій

у Празі, керував багатьма проектами і будівництвом

електростанцій постійного

струму в Австро-Угорщині.

Його обирали президентом Електротехнічного товари-

ства у Празі, призначали радником імператорського

двору. Він консультував різні електротехнічні фірми.

Понад 50 років Пулюй прожив за межами рідної Га-

личини, проте всі ці роки пильно стежив за життям

українського народу і постійно виступав на його за-

хист. Він був вірний народу, із якого вийшов і який лю-

бив до останнього подиху. Протягом усього життя Пу-

люй здійснював широку програму підняття освітнього,

наукового і культурного рівня українського народу

відповідно до вимог часу і потреб відродження нації.

264

Багато років видатний вчений активно працював, щоб

дати рідному народу духовну літературу сучасною

українською мовою.

Закінчивши разом із П.Кулішем у 1872 році пере-

клад «Нового Завіту», Пулюй лише 1881 року одержав

від нього повідомлення про те, що переклад відредаго-

ваний і його можна друкувати. У листі П.Куліш писав:

«Святе Письмо нехай іде у світ з двома нашими іме-

нами. Надрукуйте такий титул: Святе Письмо Ново-

го Завіту мовою русько-українською переклали вкупі

П.Куліш і доктор Пулюй».

Про «Старий Завіт» П.Куліш нічого не писав. У 1885

році його величезна праця, рукопис усього перекла-

ду «Старого Завіту», згоріла під час пожежі на хуто-

рі Мотронівка. П.Куліш знайшов сили, щоб останні

12 років свого життя (1885-1897) присвятити повтор-

ному перекладу. Він встиг перекласти 32 книги із 39.

Останні 7 книг переклали Пулюй і український пись-

менник Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838-1918).

Пулюй зробив переклад однієї книги («Псалтир»),

шість книг переклав І.С.Нечуй-Левицький. Цю працю

вони виконали у 1898-1901 роках, завершивши справу

розпочату П.Кулішем.

«Новий Завіт» був виданий у Відні 1887 року. У 1903

році там же, за згодою і допомогою Лондонського бі-

блейського товариства, вперше українською мовою

вийшла книга «Святе Письмо Старого і Нового Заві-

тів», тобто уся «Біблія». Відтоді українці, як і усі ци-

вілізовані народи світу, мають «Біблію» рідною мовою.

У наступні роки українська «Біблія»

була перевидана

в Берліні (1921), Нью-Йорку і Лондоні (1947).

265

Змушений жити і працювати на чужині, Пулюй не

забував, що він українець. У 1904 році він писав: «Нема

більшого гонору для кожного чоловіка, як берегти свою

національну честь та без нагороди вірно працювати

для добра свого народу, щоб забезпечити йому кра-

щу долю». Все життя він боровся за збереження укра-

їнської мови в Російський імперії, де українське слово

було заборонено і проводилась планомірна русифіка-

ція народу. Довгі роки він наполегливо добивався ство-

рення в Австро-Угорській імперії українських шкіл,

гімназій, університету для підготовки національної ін-

телігенції, яку називав «сіллю землі».

У празький період життя Пулюй вів величезну про-

світницьку роботу, створивши для цього товариство

«Українська громада», де не раз виступав з політич-

ними доповідями. Для матеріальної підтримки сту-

дентів-українців, які навчалися за межами України,

він заснував «Фонд Пулюя», який проіснував до 1939

року. У створенні товариства і фонду йому допомагав

його друг і земляк, видатний вчений, професор і рек-

тор Карлового університету у Празі Іван Якович Гор-

бачевський (1854-1942).

Як член Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка

(Львів), Пулюй видавав українською мовою науково-

популярні книги і статті, розробляв українську термі-

нологію, організовував святкування ювілейних дат ви-

датних діячів української культури.

Його називали «впертим українцем», таким він і

був. Багаторічна невпинна боротьба з австро-угорсь-

кою владою за створення українського університету у

Львові завершилась перемогою Пулюя. Відкриття уні-

266

верситету повинно було відбутися восени 1915 року,

але цього не сталося через початок у 1914 році Першої

світової війни.

Громадсько-політична

діяльність

вченого

була

спрямована на консолідацію національних сил для бо-

ротьби за відродження Української держави. У цій бо-

ротьбі Пулюй був продовжувачем місії гетьмана-емі-

гранта Пилипа Орлика (1672-1742) і віддав їй усі свої

сили й життя. Пулюй, як вчений зі світовим ім'ям,

прагнув привернути увагу Європи до українського пи-

тання, попереджаючи про небезпеку, яка загрожує