Вірнопідданий
Шрифт:
Коли увійшов Дідеріх, вона зразу замовкла. Дідеріх незадоволено крутив білками; але пані Геслінг не довелося ламати руки за спинами дочок: втручатися в бабські суперечки було нижче за його гідність.
За столом мова зайшла про гостя. Пані Геслінг з похвалою висловилася про нього; він справив враження солідної людини. Еммі вставила:
— Такий прикажчик, та щоб не був солідний. Він уявлення не має, як розмовляти з дамами.
Магда з обуренням твердила протилежне. І через те, що всі чекали на Дідеріхів присуд, він наважився. На тонкощах етикету цей добродій, мабуть, справді знається кепсько. Університетської
— Якщо Магда здумає вийти за нього заміж, я вам заявляю, що між нами все буде покінчено. Він їв компот з ножа!
— Вона вигадує! — І Магда заридала.
Дідеріх відчув до неї жаль; він накинувся на Еммі:
— Виходь собі, будь ласка, заміж за можновладного герцога і дай нам спокій.
Тоді Еммі поклала ніж, виделку і вийшла з кімнати.
Увечері, перед закриттям фабрики, Кінаст зайшов до контори. На ньому був сюртук, і весь він більше справляв враження людини, яка завітала в гості, а не в справах. Обоє, наче мовчки порозумівшися, відкладали розмову, поки старий Сетбір не зібрав своїх паперів. Коли він, кинувши через плече недовірливий погляд, вийшов з контори, Дідеріх сказав:
— Старий тільки доживає свого віку в мене. Поважні справи я розв’язую сам.
— Ну, а нашу справу ви обміркували? — спитав Кінаст.
— А ви? — відказав Дідеріх.
Кінаст фамільярно підморгнув.
— Мої повноваження, власне, не сягають так далеко, але я беру це на себе. Хай буде так, я візьму голандер назад. Якийсь дефект уже знайдеться.
Дідеріх зрозумів.
— Ви знайдете його, — мовив він із надією в голосі.
Кінаст діловито сказав:
— За нашу ласкавість ви зобов’язуйтеся надалі всі машини замовляти тільки у нас. Хвилинку! — попросив він, бачачи, що Дідеріх поривається схопитися з місця. — І, крім того, ви звернете наші витрати і оплатите мою поїздку — на суму п’ятсот марок, яку ми вирахуємо з вашого завдатку.
— Слухайте, це ж здирство!
Почуття справедливості знову заговорило в Дідеріху. Але Кінаст уже знов підвищив голос:
— Пане докторе!..
Дідеріх зусиллям волі стримався; він поклав вірникові фірми руку на плече.
— Ходімте тепер нагору, дами чекають.
— Поки що ми цілком добре домовлялися, — зауважив Кінаст, заспокоюючись.
— Це маленьке розходження ми теж якось уладнаємо, — пообіцяв Дідеріх.
Нагорі все виглядало по-святковому. Пані Геслінг виблискувала чорним атласом свого плаття. Крізь Магдину мереживну блузку світилося більше, ніж вона звичайно показувала в сімейному колі. Тільки обличчя і плаття Еммі були сірі та буденні. Магда вказала гостеві його місце і сіла по праву руку; і не встигли ще всі посідати і відкашлятися, як вона вже сказала з гарячково палаючими очима:
— Ну, тепер ви покінчили ваші дурні справи?
Дідеріх потвердив, що вони чудово порозумілися. Бюшлі і К° — згідливі люди.
— Адже у нас величезне підприємство, — пояснив вірник. — Тисяча двісті робітників і службовців, ціле місто з власним готелем для клієнтів. — Він запросив Дідеріха. — Приїздіть до нас, поживете славно й без витрат.
Помітивши, що Магда пожадливо ловить кожне його слово, він почав вихваляти своє становище, повноваження, віллу, половину якої він займає.
— Коли я одружуся, мені дадуть і другу половину.
Дідеріх розкотисто зареготав.
— Тоді це найпростіше, що вам лишається зробити. Ну, за ваше здоров’я!
Магда опустила очі, а пан Кінаст заговорив про інше. Чи знає Дідеріх, чому він так легко пішов йому назустріч?
— Я зразу побачив по вас, пане докторе, що ми ще будемо робити з вами великі справи; хоч тепер тут усе ще в досить малих масштабах, — поблажливо додав він.
Дідеріх почав був говорити про свій розмах і про можливості розбудови фабрики, але Кінаст не дав урвати хід своїх думок. Знання людей — його спеціальність. Людину, з якою маєш стосунки, треба насамперед відвідати в домашньому оточенні. І якщо там у неї все так само гаразд, як тут…
Саме цієї хвилини подали запашну гуску, чекаючи на яку пані Геслінг уже кілька разів крадькома поглядала на двері. Вона поспішила вдати, ніби гуска на їхньому столі була найзвичайнісінькою стравою. Проте пан Кінаст зробив шанобливу паузу. Пані Геслінг запитувала себе, чи справді його погляд затримався на гусці, чи крізь її солодкий чад — на прозорій Магдиній блузці? Нарешті, Кінаст одірвався від споглядання і підняв свого келиха.
— І тому я п’ю за родину Геслінгів, за шановну господиню та її квітучих дочок!
Магда випнула груди, щоб розквіт виглядав ще наочніше, зате Еммі проти неї здалася ще пласкішою. Та й цокнувся пан Кінаст спочатку з Магдою.
Дідеріх відповів на його тост.
— Ми — німецька сім’я. Кого ми прийняли в свій дім, того ми беремо і в свої серця. — У нього виступили сльози на очах, а Магда знову почервоніла. — І хоча наш дім скромний, серця наші щирі. — Він проголосив тост за гостя, який, із свого боку, запевнив, що завжди був за скромність, «особливо в родинах, де є молоді дівчата».
— Хіба ж не так? — підхопила пані Геслінг. — Інакше звідки у молодого чоловіка візьметься сміливість?.. Мої дочки шиють самі собі.
Це дало привід панові Кінасту нахилитися до Магдиної блузки для докладної її оцінки.
За десертом Магда втеребила йому помаранчу і відпила на його честь трохи токайського. Коли вони переходили до вітальні, Дідеріх спинився перед дверима, обнявши обох сестер.
— Так, так, пане Кінасте, — розчуленим голосом сказав він, — от вам сімейна ідилія, придивіться до неї добре, пане Кінасте! — Магда пригорнулася до його плеча, вдаючи безмежну відданість. Еммі запручалася, але дістала стусана в спину. — Так ми й живемо, — вів далі Дідеріх. — Я працюю цілий день на сім’ю, а ввечері ми всі дружньо збираємося круг лампи. До чужих людей та до інтриг нашої так званої громадськості нам діла мало, з нас досить і нас самих.
Тут Еммі пощастило вирватися; чутно було, як вона гримнула в сінях дверима. Зате Дідеріх і Магда, які підсіли до м’яко освітленого стола, являли собою вельми зворушливе видовище. Кінаст задумливо дивився на пунш, який пані Геслінг, тихо всміхаючися, внесла у величезній скляній вазі. Поки Магда наливала келих гостеві, Дідеріх розпатякував про те, що завдяки скромному і тихому сімейному життю він зможе, коли настане слушний час, добре видати заміж своїх сестер.
— Бо розбудова підприємства йде на користь і сестрам, фабрика належить і їм, не рахуючи посагу, а якщо один з моїх майбутніх шуряків захоче вкласти в підприємство і свій капітал…