Весняні ігри в осінніх садах
Шрифт:
Він подивився на мене таким лютим поглядом, що я подумав: зараз дасть пляшкою по голові.
— Ти це серйозно? — спитав, лискаючи очима.
— Коли ти серйозно, то і я серйозно.
— Тоді ти мудак.
Я чекав гіршого, тому ці слова сприйняв із розумінням. Влодко встав із виразом глибокого обурення і пересів за інший столик.
— Ти його присадив надто жорстоко, — сказав Олько.
— Просто мені нудно з ним спілкуватися.
Несподівано погляд Олюся зупинився на двох дівчатах, що з філософським виглядом цмулили через соломинки якісь смердючі коктейлі. Одна була дуже симпатичною худенькою рудавкою, друга — безнадійною товстулею. Біля дівчат було два вільних
Я вже зрозумів, що Олюсь кинув оком на рудавку, яка звалася Лесею, і йому начхати, якими я почуттями палаю до її подруги, він уже понісся на крилах словоблудства. Товстулю звали Оля. Я навіть подумав, що саме Олюсеві більше пасувала б панна з таким іменем, і коли ми вийшли до кльозету, я йому так і сказав, але він вдав велике здивування:
— Як? Тобі не подобається Оля? Ти не маєш рації. Адже ж я тільки задля тебе підсів до них. Ти подивися, які в неї цицьки. Це ж просто Памела Андерсон. Крім того, в неї чудові губи — великі, пухкі.
— Ага, ти від неї в захваті? Чудово. Я тобі її дарую. Вважай, що вона твоя. Мені зійде і рудавка.
— Та ні, я так не можу. Ти ж мій найкращий колєґа. Я ніколи в житті не посмію відбивати твою даму. Навіщо тобі руда? Вона худа, короткозора…
— Звідки ти взяв, що вона короткозора?
— Хіба ти не помітив, як вона жмуриться? Стопудово, що носить окуляри. Ти подумай: вона в окулярах, ти в окулярах… Штири скельця. Нє, старий, тобі вона не пасує. Та й худих ти не любиш.
— Товстуль я теж не люблю.
— А хіба ж вона товстуля? Хіба ж вона товстуля? Ото загнув! У неї чудова фігура, вона далеко не тумбочка. У неї є талія. Ти бачив, яка в неї талія? А нижче? Та там просто європейський дизайн. Ти уяви, як вона стане до тебе задом. Уявив? Ти захлинешся від щастя. Там є над чим працювати. Послухай мене, я дурного тобі не раджу.
З тим ми й повернулися. Дівчата з нами випили, і язички їм розв’язалися. Роздивляючись підхмеленими очима Олю, я намагався побачити все те, що так миттєво помітив Олюсь, і поволі почав схилятися до того, що він таки має рацію. Худою, звичайно, її не назвеш, але й не була вона занадто товстою. Відхилившись назад, я роздивився її гепу і визнав, що й тут Олюсь не помилився. Вона пахнула, як яєчня на ковбасі. Я обняв Олю за широку талію і запропонував випити на брудершафт, після чого рішуче зжував з її вуст усю помаду. Моя рука опустилася нижче і спинилася на випираючій сідниці: вона була тверда, як камінь. Це мене заводило.
Але навпроти мене сиділа Леся і вона мені подобалася більше. Вона мені сподобалася ще більше, коли Олесеві так і не вдалося поцілуватися з нею як слід — після брудершафту вона тільки грайливо підставила йому щічку. Тоді він запросив її танцювати. Я запросив Олю. Вона пригорнулася до мене всім своїм бурхливим тілом, дозволяючи відчути, як його багато і яке воно пружне й зовсім не розм’якле. Вона діловито обхопила мою шию і, запорпавшись носиком під вухо, стала лоскотати шию язичком. Я пересунув руку, яка досі спочивала на її спині, ближче до грудей так, аби великий палець ліг на персо. Воно було теж тверде. Я намацав пальцем пиптик і погладив його, Оля тихо застогнала і вкусила мене за вухо, тісно притиснувшись своїм животиком до мого настовбурченого прутня. Уся наступна
І, знаючи, що роблю свинство, я запросив її на танець. Олюсь навіть спробував запротестувати, але Леся уже піднялася і пішла. В танці вона притулилася до мене так, мовби танцюємо не вперше, а бозна-відколи, її тіло покірно піддавалося моїм рукам, вона не танцювала, а плила в танці, як пушинка, а її чарівне мовчання, її тоненькі пальчики, які реагують на кожен порух моїх, її скрадливий погляд з-під вій — усе це свідчило, що я її цікавив більше, ніж Олько. Усвідомлюючи те, що пізніше я можу й не мати такої щасливої нагоди, я спитав:
— Знаєте, Лесю, я б хотів з вами зустрітися окремо. Де б я міг вас побачити найближчим часом?
— Це дуже просто. У неділю в мене уродини, і я вас запрошую.
О ні! Отак відразу і в сім’ю? Помітивши моє ошелешення, додала:
— Не бійтеся. Ви будете чутися як в родині.
— Там буде й Оля?
— Ні. То моя шкільна подружка. Ми бачимося рідко.
Після цього вона назвала свою адресу на Новому Львові. Ми чулися як шпигуни, ані найменшим натяком не видавши за столом своєї змови, і Олько продовжував залицятися до Лесі, а я до Олі. Леся пила мало, Оля ж добряче захмеліла і використовувала мене як вішалку.
Коли ми розходилися, кожен пішов проводжати свою панну. Оля мешкала на Мучній. Я піймав таксі, ми сіли ззаду і всю дорогу цілувалися. Біля її дому продовжили це приємне заняття, але тут уже я увійшов в екстаз і потягнув Олю на Кайзервальд. Там я спер Олю на дерево, здер з неї джинси і взяв її навстоячки, п’яну і дурну. Місяць угорі радісно освітлював її білу широку дупу. Оля тихенько покувікувала, але жодним іншим звуком не сигналізувала наближення оргазму. Хвилин за двадцять оця гімнастика мені надокучила, я був п’яний і мав притуплені відчуття. Але Оля й не думала кінчати. Вона ритмічно підмахувала і, щоб я скис, могла махати так до самого ранку. Але я хотів спати і — додому. На думці мені крутилася Леся — ніжне сотворіння, з якою секс мав би перетворитися на свято, а крім того, я був спраглий не стільки сексу, як кохання, я хотів знову пережити цей чудовий стан закоханості, коли все довкола тебе цвіте і вибухає пристрастю…
— Я кінчаю, — сказав я.
— Ні, — сказала Оля.
Ще десять хвилин проминули з незмінним наслідком.
— Я кінчаю, — повторив я.
— Ні, — сказала Оля.
Її дупця працювала в тому самому ритмі, я навмисне завмер і не рухався, а вона сама насувалася на мене і відсувалася, як паровий молот. Власне, я можу під час цього думати щось своє і, відволікаючись таким чином, перебувати у процесі досить довго, але то був не той випадок, я не мав жодного бажання викладатися для першої-ліпшої Олі.
— Можна в тебе? — спитав я.
— Ні, — сказала Оля.
Здавалося, вона, крім «ні», жодного слова уже вимовити не спроможна.
— Я кінчаю.
— Ні, — сказала Оля.
Я посадив її на траву. Оля була така п’яна, що відразу повалилася навзнак, як була, зі спущеними джинсами. Я спробував її підняти, очуняти, але вона захропіла й не реагувала ані на мої слова, ані на ляпаси. Що було робити? Нести її я не міг. Не та вагова категорія. Все, що я зробив, — це заледве натягнув на неї джинси, застібнув і, наламавши липових гілок, прикрив її, щоб не замерзла. Все це, мабуть, збоку скидалося на дії маніяка: задушив — трахнув — замаскував. Ні, на прощання я ще цьомкнув її у вуста і подався додому.