Янголи і демони
Шрифт:
Голос убивці луною відбивався Ленґдонові в голові. Опівночі… Математична прогресія смерті… sacrifici vergini пеІГ altare di scienza.
Раптом, наче від звуку пострілу, усі голоси враз затихли.
Роберт Ленґдон зірвався на ноги, перекинувши стілець, той гучно вдарився об мармурову підлогу.
Вітторія й камерарій від несподіванки аж підскочили.
— І як я не збагнув цього раніше? — прошепотів Ленґдон, наче и якомусь трансі. — Адже це було
— Не збагнули чого? — запитала Вітторія.
Ленґдон повернувся до священика.
— Отче, три роки поспіль я звертався до Його Святості з проханням про доступ до архівів Ватикану. Мені відмовляли сім разів.
— Пробачте, містере Ленґдон, але зараз, здається, невідповідний момент для таких скарг.
— Я мушу потрапити туди негайно! Йдеться про чотирьох кардиналів. Можливо, м, ені вдасться визначити, де саме їх планують убивати.
Вітторія дивилась на нього здивовано, впевнена, що щось не так зрозуміла.
Камерарій розгубився, очевидно, побоюючись, що його хочуть просто дощити в дурні.
— І ви хочете, щоб я повірив, що ця інформація є в наших архівах?
— Не можу обіцяти, що знайду її вчасно, але якщо ви мене туди впустите.
— Містере Децґдод. за чотири хвилини я мушу бути в Сікстинській капелі. Архіви розташовані на іншому боці Ватикану.
— Ви це говорите серйозно? — запитала Вітторія, пильно дивлячись Ленґдонові в, очі. Здавалось, вона відчула його схвильованість.
— На, вряд чи зараз вдалий час для жартів, — відповів Ленґдон.
— Отче, — звернулась Вітторія до камерарія, — якщо є хоч найменший шанс з’ясувати, де плануються ці вбивства… то ми могли б. улаштувати там засідки і…
— Але до чого тут архіви? — допитувався камерарій. — Як ви можете знайти там підказку?
— Щрб пояснити це, потрібно більше часу, ніж у вас залишилося. Але якщо я не помиляюся, то ця інформація може допомогти нам спіймати вбивцю.
У камерарія був, такий вигляд, ніби він дуже хоче в. це вірити, але чомусь не може.
— У цих архівах зберігаються священні рукописи християнства. Скарби, побачити які навіть я не маю права.
— Знаю.
— Доступ туди можливий лише, за письмової згоди куратора й Бібліотечної ради Ватикану.
— Або ж, — урочисто додав Ленґдон, — за папськогоре> крипту. Так було зазначено в усіх відмовах, які надіслав мені и.іш куратор.
Камерарій кивнув.
— Не хочу видатися нахабним, — додав Ленґдон, — але, якщо in' помиляюся, папський рескрипт виходить із цього кабінету.
І. наскільки розумію, сьогодні саме ви його господар. З огляду на і с становище…
Камерарій витягнув з кишені годинник і подивився на нього.
— Містере Ленґдон, щоб
У його очах Ленґдон прочитав тільки щирість.
— Цей документ, — вів даді камерарій, — ви впевнені, що він, иісрігається в наших архівах? І що. він може допомогти нам ви-нмчити ці чотири церкви?
— Якби я не був упевнений, то не звертався б стільки разів про допуск до архівів. Італія далеченько від Америки, аби прос-ю так, задля розваги, літати туди-сюди на платню викладача. Документ, про який я говорю, — це давній…
— Прошу вас, — перервав його камерарій. — Моя голова вже нічого не сприймає. Ви знаєте, де розташовані таємні архіви?
Ленґдона охопило радісне збудження.
— Біля воріт Свя тої Аннк.
— Я вражений. Більшість науковців уважає, що до них треба п ти через потаємні двері за троном святого Петра.
— Ні. Ці двері ведуть до Archivio della Reverenda di Fabbrica dis’ Pietro.Inn ато хто так помиляється.
— Відвідувачів завжди супроводжує хтось із бібліотекарів. Але ираз бібліотекарів у місті немає. Отже, мені доведеться хіба що іюнністю вам довіритись. Навіть наші кардинали не заходять і уди без супроводу.
— Я обходитимусь із вашими скарбами максимально обережно.
І ибліотекарі навіть не зауважать, що в архівах хтось побував.
Десь над головами задзвонили дзвони собору Святого Петра. К.імерарій подивився на годинник.
— Я мушу йти. — Якусь мить він мовчав, тоді поглянув ну Ленґдона й мовив: — Я накажу, щоб хтось із швейцарських гвардійців зустрів вас біля входу до архівів. Я покладаюсь на вас, містере Ленґдон. А зараз ідіть.
Ленґдон занімів.
Тепер йому здавалося, що молодий священик має якусь надлюдську витримку. Той підніс руку і з несподіваною силою стиснув Ленґдонові плече.
— Бажаю вам знайти те, що ви шукаєте. І то якнайшвидше.
46
Таємні архіви Ватикану розташовані на пагорбі в дальньому кінці двору Бельведера за воротами Святої Анни. У них зберігається понад двадцять тисяч праць, серед яких, за чутками, є навіть такі скарби, як зниклі щоденники Леонардо да Вінчі й неопублі-ковані євангелія.
Ленґдон енергійно крокував під гору порожньою віа де'лла Фондамента в напрямку архівів, насилу вірячи в те, що його от-от впустять досередини. Вітторія йшла поруч, без зусиль витримуючи взятий темп. Вітер легко ворушив її волосся, що ледь чутно пахло мигдалем. Ленґдон з приємністю вдихав цей аромат, відчуваючи, що думки його починають блукати. Він змусив себе знову зосередитись.