Адепт
Шрифт:
Хворого ченці спустили зі скелі в гамаку, до якого поприв'язували довгі мотузки. Внизу старого Антонія перенесли на ложе з нільського очерету. Авва був дуже худий, на обличчі мав сліди віспи і довга борода його від древності стала білою, як сніг Габірової вітчизни.
— Астерій казав мені про тебе, — промовив Антоній Габірові. — Якщо ти лікуєш без допомоги демонів, то оглянь мою ногу. Я бідний монах, але зможу розплатитися з тобою за лікування.
Габір не відповів і оглянув ногу.
Зовнішніх ознак хвороби на нозі не було. Він наблизив долоню до Антонієвого коліна і відчув холод. Десь глибоко, біля кісток, ховалася недуга. Він зняв із пояса лікарські
Багато годин працював Габір біля хворої ноги авви: розрізав її і витягнув з плоті щось чорне й слизьке — демонське знаряддя болю.
Коли в рану була покладена замішана на свяченій воді мазь, а ногу оповили провареним у окропі папірусом, Антоній сказав:
— Благословенні мати твоя і батько твій, і вчителі твої, Габіре! Я обіцяв плату і я дам її тобі. Приходь завтра до моєї печери і нехай Астерій буде з тобою.
Розмова Габіра-Ратибора з аввою Антонієм у печері монастиря авви Несторія 2 жовтня 885 р. від P. X.
— Благословенна оселя ся! — сказав Ратибор, входячи до печери Антонія.
— Благословенні гості, що входять з миром! — відповів на вітання авва — Нога моя, завдяки Богові і тобі, Габіре, не болить. Демони ушкоджені і не в змозі тепер стати між моїми моліннями і Всеблагим. Але ти, — продовжував Антоній, — напевно чекаєш, чим заплачу я тобі за допомогу.
— Гроші мене не цікавлять, — посміхнувся Габір.
— Але тебе цікавить поганський храм в ущелині Харра, — Антоній на ліктях підвівся з ложа, — Астерій розповідав мені про твої подорожі у зруйноване капище.
Ратибор довго мовчав, дивлячись на кам'яну підлогу печери, де заблуканий мурах мандрував тріщинами в нікуди.
Потім запитав авву:
— Твоя мудрість назвала тобі ту річ, яку шукаю я в храмі Кадеш?
Замість відповіді Антоній зняв із шиї бронзовий медальйон. Він був близнюком Мелхиседекового кружалка.
— Отже, Заповіт Єремії вже знайдений? — хвилювання зробило очі Ратибора сіро-сталевими, але вишколене мандрами обличчя залишалося спокійним, як гірське озеро.
Антоній заперечливо похитав головою. Їхні погляди зустрілись і мандрівник Простору відвів очі від потуги, що йшла з очей мандрівника Безодні.
— Напис не розтлумачено до кінця, — сказав Антоній.
— Я не розумію, що означає «нун».
— Число Чотирнадцять.
— А його суть?
Антоній підняв медальйон до рівня очей і сказав:
— Я завжди здогадувався про неуважність людей Півночі. Ваше Сонце бліде й зів'яле — Істина висвічується люттю Південного Сонця. Уважно читай Біблію: чи не чотирнадцять років служив Іаків у Лавана; чи не чотирнадцять дітей народила Рахель, іудейська праматір [138] ; чи не чотирнадцять днів пригощав друзів Соломон в Емафі [139] . А святий Матфей говорить у Благовісті: «Всіх родів від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення у Вавилон чотирнадцять родів» [140] . Отже, свідчу я тобі, Габіре, сину Півночі, свідченням великим, істинним: Число Чотирнадцять є Числом Повноти Часів, Виповнення та Наповнення.
138
Бут. 46:22.
139
3 Цар. 8:65.
140
Матв. 1:17.
— Але, — заперечив Ратибор, — твоє пояснення, авво, не розкриває таємниці.
— Напис не розтлумачено щодо схованок храму, — погодився Антоній.
— А що означає друге слово «кадеш»?
— У Святому Письмі це назва оази, де зупинявся Мойсей на шляху до Ханаану. Там, на очах народу іудейського, він видобув зі скелі воду [141] .
— У святилищі Кадеш немає води. Там тільки болото поблизу, — сказав Ратибор.
141
Числ. 20:13.
— Напис не розтлумачено, — повторив Антоній. А потім спитав:
— А чому ти не віриш в Сина Божого, Габіре?
— Чому маю вірити в нього?
— Без Сина Єдиний не зміг би створити Суще і позамежне Сущому.
Ратибор посміхнувся. Скільки вже вчених християн говорили з ним про Христа!
Він сказав Антонію:
— Ваш християнський мудрець Григорій Богослов у «Четвертому слові» сказав: «Син є просте і коротке відбиття природи Отця». Поясни мені, авво: навіщо Єдиному, відбиттям якого є Всесвіт, ще одне, коротке, відбиття?
Антоній поклав долоню на чоло своє і сказав:
— Ти не маєш жінки, мандрівний Габіре. Чи кохав ти колись?
— Так, — кивнув Ратибор, — я іноді натягав на свої рамена плащ Тезея. Але коли йшов на прю з Мінотавром, завжди дивувався, що в Аріадн коров'ячі голови.
— Ти несправедливий до жінок, — похитав головою Антоній. — Кохання є першою Істиною Творіння. Якщо ми збудуємо палаци і напишемо книжки, але від кохання не народяться діти, то хто буде жити в палацах і читати тексти?
— І це каже чернець-відлюдник? — здивувався Ратибор.
— Я не завжди був відлюдником, — сказав авва. — А навіть святий Апостол Павло каже: «Якщо я говорю мовами людськими та ангельськими, а любові не маю, то я — мідь брязкаюча, або кімвал дзвінкий… Любов ніколи не перестає, хоча й пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання щезне» [142] .
— Але при чому тут розділення Єдиного на Отця і Сина?
— Ігнатій Антіохійський [143] , світоч Східного Богослов'я, писав у посланні до Римської громади: «Пристрасне прагнення моє розп'ято». Так і Діонісій Ареопагіт [144] знав, що Імені Божому передувало пристрасне прагнення, вище за любов, перше за любов, від початку суще…
142
Кор., 13:1—8.
143
св. Ігнатій Антіохійський— 3-ій єпископ Антіохії у 69 — 110 pp.
144
св. Діонісій Ареопагіт— 1-ий єпископ Атен, учень ап. Павла (І ст.).