Амок

Мавр Янка

_{Під впливом американських імперіалістів у країні почалося жорстоке переслідування яванських патріотів.}

_{Наприкінці 1948 року голландські війська знову виступили проти республіки. Вони почали наступ на територію Яви, яка ще залишалась вільною, одержавши наказ безжально знищувати всіх, хто спробує чинити опір. Армія голландців у цей час налічувала вже 150 тисяч чоловік. На озброєнні її були американські бомбардувальники, винищувачі, танки, англійські кулемети і т. д.}

_{Громадськість усього світу була обурена. Радянський Союз викривав махінації імперіалістів у Раді Безпеки, вимагав припинити війну і відвести}

голландські війська на ту лінію, яку вони займали до початку воєнних дій., Проте цю пропозицію відхилила англо-американська більшість. Американці і англійці продовжували висловлювати «співчуття» Індонезійській республіці, по-батьківському ганили голландців за те, що вони роблять негоже, радили відпустити заарештований уряд, доручали «комісії добрих послуг» як-небудь уладнати оправу, а в Раді Безпеки провели навіть глузливу резолюцію, яка закликала «обидві сторони (!) припинити війну»…

_{Поки в Організації Об'єднаних Націй відбувалася ця ганебна комедія, яванський народ мужньо боровся. Не маючи можливості чинити опір досконало озброєній армії загарбників у відкритому бою, 300 тисяч яванських борців розійшлися по лісах та горах і створили партизанські загони. Народ звільнив з в'язниць 35 тисяч патріотів, яких кинув туди уряд Хатта. Повстали навіть такі райони, які досі вважалися «надійними».}

_{Тоді голландці почали переговори з індонезійським урядом. За американо-голландським планом були створені так звані Сполучені Штати Індонезії.}

_{Влітку 1949 року в столиці Голландії Гаазі зібралася конференція круглого столу, де ухвалено конституцію Сполучених Штатів Індонезії, за якою «республіка Індонезія Серикат» (офіційна її назва) проголошувалась незалежною і суверенною. Нарешті, 30 грудня 1949 року голландська королева Юліана урочисто оформила передачу суверенітету Індонезії [25] .}

_{Імперіалісти на весь світ почали трубити, що завдяки їм індонезійське питання вирішено «щасливо і справедливо», незважаючи на «опір» Радянського Союзу, що тепер Індонезія «незалежна, суверенна» республіка, що так повинні вирішуватись і всі інші питання і т. д.}

_{Чому ж імперіалісти були такі задоволені?}

_{Відповідь на це питання дає інший документ, вироблений і прийнятий одночасно з конституцією, — статут «Голландсько-індонезійського союзу». Згідно з цим статутом, на чолі «незалежної республіки» Індонезії повинна стояти… голландська королева! Міжнародні стосунки Індонезії залежатимуть від згоди Голландії. Зовнішню торгівлю Індонезія може вести лише з деякими країнами Азії, а з іншими частинами світу — через посередництво Голландії. Голландські війська лишаються в Індонезії «тимчасово, як гості» (але заздалегідь можна сказати, що вони «гостюватимуть» тут доти, доки їх не виженуть). Щодо індонезійських військ, то їх організацію і підготовку офіцерського складу бере на себе Голландія. Таким чином, голландці думають скерувати проти народу, крім голландських, ще й індонезійські війська. Весь голландський адміністративний апарат (20 тисяч чоловік) лишається на своїх місцях. Нарешті, Індонезія повинна виплатити Голландії 4,5 мільярда гульденів боргу за витрати, яких зазнала Голландія в боротьбі проти індонезійського народу…}

_{Не дивно, що всі імперіалісти задоволені таким розв'язанням індонезійського питання.}

_{На закінчення треба сказати кілька слів про головного маклера в цій операції — Сполучені Штати Америки. В той період, про який розповідається в нашій книжці, про}

американців в Індонезії було чути мало, Америка з'явилася на сцені в останні чотири роки.

_{Американські нафтові компанії захопили дуже багаті промисли на островах Борнео, Суматра, Банка, Нова Гвінея. На Яві і Суматрі будовано 10 американських нафтоперегінних заводів. Американський сталевий трест одержав монополію на видобуток нікелю на Целебесі. Під контроль американців підпали голландські підприємства по видобутку олова на островах Банка та Біллітон. Американським монополіям належить уже понад мільйон акрів каучукових плантацій в Індонезії. Швидкими темпами відбувається процес скуповування у голландських фірм гірничих підприємств та різних плантацій — цукрових, хінних, кофейних, кокосових.}

_{За короткий час американські капітали досягли половини всіх капіталовкладень в Індонезії. Крім усього цього, американці оволоділи портом Сурабайя і створили там велику базу; особливо цікавляться США голландською Новою Гвінеєю, яку чомусь не включено до складу Індонезійських штатів. Одним словом, заробіток на «священній війні проти комунізму» американські капіталісти мають непоганий.}

_{Минуло вже кілька місяців після створення Сполучених Штатів Індонезії. Індонезійське питання вважається «розв'язаним». Американці задоволені. Голландці задоволені. Але це не значить, що в новоствореній Індонезійській республіці все гаразд. І справді, звідти надходять повідомлення, що країна хвилюється, ніби океан після бурі. Боротьба йде і між політичними партіями, і серед різних національних та релігійних угруповань, і між бідними та багатими.}

_{Проте все це відбувається у зовсім інших умовах, ніж 24 роки тому. Голландські колонізатори тепер не «туани», а дрібні хижаки, з якими вже не важко справитись. Яванці тепер не «тубільці», а господарі своєї країни. Це вже не «перший почин» купки повстанців, а справа всього індонезійського народу, який прагне добитися повної незалежності своєї батьківщини. Може, нам доведеться колись дописати до цієї книжки ще один епілог, останній, а поки що — боротьба триває…}

_{Березень 1950.}

_{1958 рік. Тридцятий рік після написання цієї книжки. Знову готується перевидання її, цього разу українською мовою.}

_{Що ж ми можемо сказати через тридцять років?}

_{Насамперед пригадується той час, про який розповідається у нашому творі. Могутня Британська імперія тоді впевнено володіла Індією, Бірмою, Малайєю, Цейлоном та ін.; Франція — Індокитаєм, Голландія перетравлювала свою «перлину», більшу від неї в сорок разів. Європейська громадськість знала з підручників географії, що Ява, як і весь Малайський архіпелаг, — первісна країна, заселена «дикунами»…}

_{І ось коли «найтихіший і найспокійніший народ у світі» повстав після майже двохсотлітнього мовчання, Європа була вражена і зацікавлена цією подією. Величезний інтерес викликало повстання яванців і в автора цієї книжки. Прочитавши у французькому есперантському журналі статтю, де розповідалося про те, як яванські повстанці захопили голландський військовий корабель, автор зібрав ще «тепленькі» матеріали з нашої преси, написав на Яву і в Голландію своїм друзям-есперантистам і через деякий час мав вичерпні відомості про все, що його цікавило. Звісно, в розпорядженні були й усі інші книжки про Індонезію. З них особливо цінною була книга російського консула на Яві Бакуніна, який прожив там п'ять років наприкінці минулого століття.}