Біблія /Библия
Шрифт:
21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.
22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!
23 Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;
24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.
Псалтир 71
1 Про Соломона. Б оже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя.
2
3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість.
4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дїтей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче.
5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане.
6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю.
7 В днї його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане.
8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землї.
9 Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;
10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.
11 Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.
12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.
13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.
14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.
15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.
16 Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.
17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.
18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!
19 І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!
20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.
Псалтир 72
1 Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!
2 А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
6 Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.
7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.
9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.
10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їий води достатком.
11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.
Псалтир 73
1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги!
– Пустили з димом всї Божі собори на землї.
9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.