Шрифт:
Сонце ніжно торкалося її обличчя. Пасма волосся гойдалися на плавних хвилях вітру. Це були останні дні тепломолочного літа. Її красиві ніжки витягнулися у напрямку сонця. Всім своїм тілом вона відчувала, як сонце наповнювало його життєдайною енергією. Промені виблискували на гладі шовкової поверхні мальовничого озера, те й діло намагаючись зазирнути
Хоч минуло уже декілька циклів, вона все ще фізично відчувала дотик його губ до свого обличчя, щоразу згадуючи їх прощання. Як же зваблював її довгий погляд його небесних очей. Саме тоді він освідчився їй. Бусинки сліз народжені тієї зворушливої миті, спадали по її лагідних щічках. Міцні обійми щастя. Вона бажала, щоб ця мить не закінчувалася ніколи. Звісно, вона погодилася, залишилося лише дочекатися його повернення…
Тендітні руки опустилися на шолом з центральним кабелем на тім'ї по обидва його боки та майже невагомим рухом зняли його. Враз запанувала тиша, проміння сонця згасли.
Корабель класу-дослідник виконував місію щодо розвідки ділянки Темної області.
– Системи функціонують у польотному режимі. Рівень кисню в нормі. Очікується входження у простір Темної області, – промовив з незмінно рівною інтонацією голос бортового Помічника.
– Надай підтвердження надсилання останніх даних, – розпорядився я.
– Зв'язок перервався до входження, – сухо доповів Помічник.
– Збережи резервні копії моїх показників, Центр запитуватиме їх ще до повернення. Що ж, тепер ти мій єдиний співрозмовник. Аналізатором Центру так і не отримано достатніх даних, що часо-просторові показники Темної області можуть викликати необхідний ефект?
– Підтвердження існування Ефекту вічності не було отримано, командире.
– Вічності?… Ефект мав би тривати лише мить, хоча цього було б достатньо.
– Саме тому Центру важливо отримати показники спостереження за людиною, мої індикатори не фіксують таких даних.
– Центру все важче отримувати дозвіл Мережі на продовження досліджень. Кого тепер вони цікавлять? Відображення реальності на Землі замінили усе, що може запропонувати сама реальність. Для більшості людей реальність уже немає значення, чим це не вічність?
– Мій енергоресурс не дозволяє мені мислити такими категоріями.
– Звісно, твій ресурс. Повідом мене завчасно про вхід у сектор призначення, я буду у своїй каюті.
– Бажаю хорошого відпочинку, командире.
Увійшовши в каюту, я розслабив м'язи і система відпочинку утворила поле, яке м'яко підхопило мене та перемістило тіло у горизонтальне положення. До моєї голови плавно підлетів шолом відображення реальності з яскравими датчиками. Вхопивши його однією рукою, я спостерігав як всередині нього поволі вилізла крихітна шпиця. Різким рухом я відкинув його об стіну. Тріснувшись, той втратив рівновагу та впав.
Сум'яття брало верх над розумом. Підвівся. В намаганні заспокоїтись, наблизився до ілюмінатора. Притуливши до нього обидві долоні, сперся на них, намагаючись сконцентруватися. Нарешті, мій блукаючий погляд знайшов точку опертя у сяйві далекої зірки. Відчуття часу притуплялось, аж поки я остаточно не втратив його.
Ця місія повинна була бути останньою моєю роботою для Центру і у випадку успіху Аналізатор зміг би знайти розв'язання Великого рівняння, що дозволило б відтворити Ефект вічності для подолання людиною надтривалих відстаний у відкритому просторі. Людство так і не змогло вирішити цю проблему.
Після років потрясінь на Землі до нульового циклу, Мережа в цілях збереження людського ресурсу замінила тілесні, міжлюдські відносини "відображеннями реальності". Дехто, чий ресурс можна було використовувати на благо меті розв'язання Великого рівняння, все ще міг отримати дозвіл на міжтілесні комунікації, але для більшості їх було замінено, як вважала Мережа, на досконаліші форми взаємодії.
Конец ознакомительного фрагмента.