Катастрофа в РАЮ, Подорож до Эльдорадо.
Шрифт:
Можете уявити подив космонавтів. Довжелезна борода сягала мені до колін. Трусики зотліли, поки лежав у камері. Тільки підвівся, вони розсипались на порох. На стегнах теліпалась ослабла резинка.
Ви вже знаєте з преси, що сіла “Муха-цокотуха” на Кібертонію, аби запастись якою-небудь матерією для продукування енергії. Моя капсула, як запевнив екіпаж “Мухи-цокотухи”, ніяких сигналів у космос не подавала. Я цілком правильно відрегулював радіомаяк, забув тільки про невеличку дрібницю: не ввімкнув його.
Слізно благав рятівників провести розкопки,
— Ви накажете їм зробити це, капітане! Розкопки дадуть науці екстраважливий матеріал! Десь тут, під кучугурою, лежить унікальна кінокамера з унікальними кадрами!
— Ноксен фоксен аберації плюс мінус дисипації, звідси коагулянти траєкторії нід, ентр воуз! — заявив капітан.
перепитав я.
— Так, ви не помилились, — незворушно підтвердив капітан.
Сліпому, як бачите, ясно: “Муха-цокотуха” таки мусила стартувати за п’ять хвилин. Інакше їй довелося б стирчати на Кібертонії сімнадцять космічних місяців, чекаючи сприятливої планіди.
По дорозі додому кілька разів починав розказувати членам екіпажу свою історію, та мене кожного разу перебивали глузливим сміхом. Не верзи, мовляв, дурниць, все це приснилось тобі в морозильній камері. Я категорично заперечував. Кому може приверзтись такий неймовірно довгий і подекуди навіть логічно послідовний соц? Кому?
Що ж розказати вам іще?
Поки пропадав у космічних мандрах, на Землі змінилось не одне покоління. Повернувшись із космосу, не застав у Києві ні тещі, ні дружини, ані друзів, що позичали мені гроші на космічну путівку. Отож неабияк переконався в геніальності дідуся Ейнштейна.
Я одружений вдруге, маю дітей. Теперішня дружина набагато більше задоволена мною, ніж колишня. Не знаю, в чім тут справа. Чи штучне серце виявилось чулішим, чи далася взнаки активізація центру. СІ гіпоталамуса. Хтозна…
Проте непокоїть мене… Раїса… Як склалась її доля? Як тепер живуть кібертонці?
За сучасних засобів пересування не так вже й важко було б спорядити спеціальну експедицію на Кібертонію. Я писав заяви і в Міжнародний космічний центр, і в Спілку космонавтів, і… Яким тільки інстанціям не оббив пороги! Як горохом об стіну… Кібертонія, бачите, не являє ніякого наукового інтересу.
Я пропонував розрізати мені груди й переконатись, що маю штучне серце. З того часу мене ніхто не сприймає всерйоз. Звичайно, кого тепер здивуєш штучним серцем!
Я тицяв під ніс невірам наконечник стріли, резинку від трусів — єдині докази, що зміг прихопити з собою. Знову ж таки на мене дивилися з співчуттям. Тільки з співчуттям. Воно й не дивно — наконечник дуже вже скидається на кінчик звичайнісінької кімнатної телеантени, а резинка як резинка, на ній райського тавра нема.
Незважаючи на відразу до слова, мусив написати цю записку.
І почалось…
Доповідну записку переклали на глобальну мову — щоб усі члени міжнародної експертної комісії могли ознайомитись. Я зарив носом на першій, же фразі того машинного перекладу… “Ето ай тутечки карамболь бульдог соні-парасоні бхайбхай Крещатік енд харакірі монин поліцайцейтунг до відзеня парле ву жі бао…”
А експерти хоч би що! Вчитали до кінця й засипали мене безліччю своїх “чому” та “як”.
Як, скажімо, я зміг вільно пересуватися в космічному кораблі в стані невагомості? Ніби не знають, що вже в наші часи на деяких апаратах утворювали штучне поле гравітації.
Або: якщо об’єм Кібертонії набагато менший, ніж об’єм Землі, то чому я не відчув зменшення сили тяжіння? Хм! Очевидно, Кібертонія більш ущільнена, стиснена, а маса її така ж, як і маса Землі.
Або: чому кібертонці користуються саме англійською мовою, а не якоюсь іншою? Я не філолог, не мовознавець. Є ж серед членів комісії поліглоти — от хай і з’ясують.
Більше того, знайшлися в комісії мудреці, які поставили під сумнів мої математичні викладки, формули. Це вже зовсім безглуздо і, м’яко висловлюючись, некоректно. Такі методи компрометації визначних діячів науки засуджувались ще в далекі часи.
Ох-хо-хох… Багато чого змінилось на Землі, а от бюрократичної тяганини, здається, не поменшало. Та я сам міг би нагребти повний лантух капосних “чому” та “як”. Ви мені по суті, по суті дайте відповідь!
Як би там не було, а на душі в мене тепер легше. Я виконав свій громадський обов’язок. Якоюсь мірою спокутував вину перед Раїсою, перед кібертонцями.
Я впевнений: все одно колись непередбачливі, короткозорі космічні благодійники, що подарували кібертонцям “Адама”, будуть викриті й затавровані всекосмічною ганьбою. Хтось колись проведе розкопки на Центральному майдані райської столиці. Знайдуть відзняту плівку. Відкопають і мою копію, мій безсмертний образ.
Двійник підтвердить мої свідчення слово в слово.
Чи доживу до тих часів? Хотілося б. Хотілося б глянути, які гримаси скорчать тоді зарозумілі експерти.
Теж мені специ!..
ПОДОРОЖ ДО ЕЛЬДОРАДО,
що затьмарила пригоди всіх уславлених мандрівників — од Амеріго Веспуччі до Тура Хейєрдала включно
Суто документальна повість
Миколі Дахну, — незрівнянному оповідачеві і характерникові, - присвячую.
“…та нині мушу сказати одне: у Всесвіті нема планети, прекраснішої, ніж планета Земля”.