Іміджмейкер із Москви
Шрифт:
Після завершення свого пафосного монологу Сливка вказав для наочності пальцем спершу на калину, а потім на пакунок з добривами. Іміджмейкер клацнув дистанційкою. Політтехнологи одночасно мовчки подивилися на банкіра.
– Та-ак! – сказав обурений Бабай, стримуючи себе неймовірним зусиллям волі.
Іміджмейкер та його помічник завбачливо відступили від клієнта, передчуваючи його емоційний і, можливо, малокерований «виступ». І мали рацію – голову Бабая розпирало від неозвученого тексту, що не забарився вирватися на волю:
– И скажите мне, пожалуйста, господа
Нестор Євграфович, якому досі не вдавалося знайти слушної миті, щоб почати заспокоювати свого обуреного клієнта, відчув, що зволікати з цим стає небезпечно. Він поспішно і приязно заговорив:
– Да не волнуйтесь вы так, дорогой господин Бабай! Вся эта, извините за выражение, спортивно-ягодная самодеятельность наших конкурентов обречена на позорное фиаско, ибо не имеет надежной финансовой, и, особенно, научной базы. А последние достижения, гм-гм, социальной технологии при должном финансовом обеспечении дадут стопроцентно положительный результат. Сегодня вечером, в самое смотрибельное время, вас, Владимир Михайлович, ждет самая массовая и самая внушаемая аудитория!
Нестор Євграфович з Артурчиком сиділи у своєму номері і чекали, коли по телевізору почнеться вечірня казка. Нарешті з'явилася заставка телеказки, після якої політтехнологи побачили загримовану фізіономію Бабая, вдягненого у вишиванку. В одній руці банкір-казкар тримав дитячу книжечку з казочками, а другою звично «пальцював» своїми м'язистими пальцями у золотих перснях. Повертаючи голову за рядками на студійному суфлері, Бабай розпочав улюблену програму дітлахів згідно з написаним політтехнологами сценарієм, тобто традиційним для усіх байкарів вітанням:
– Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка!…
– Артурчик, есть предложение… – раптом сказав іміджмейкер і, показавши пальцем на бар, попросив свого вірного помічника:
– Посмотри, пожалуйста, там еще должен быть коньяк…
По завершенню «Вечірньої казки» Нестор Євграфович вимкнув звук телевізора і запитав у свого дещо захмелілого помічника:
– Ну что, Артурчик, немножко попишем? – ассистент тяжко зітхнув і, неохоче сідаючи за комп'ютер, вимушено погодився з шефом:
– Попишем… Немножко… Іміджмейкер звично закрокував кімнатою і почав диктувати.
«…К сожалению, клиенты не всегда способны понять необходимость нетривиальных и неожиданных для конкурентов предвыборных ходов. Еще реже способны оценить оригинальность замыслов политтехнолога опешившие от неожиданности избиратели. Однако осознание подобной несправедливости мироустройства не должно останавливать настоящего имиджмейкера – пытливого экспериментатора и смелого инженера-испытателя человеческих душ…»
– Гениально, Нестор Евграфович! – за звичкою вигукнув комплімент шефові Артурчик. Він глипнув на екран – там починалося шоу. – А вот, кстати, и рейтинг-шоу господина Подвальского… – сказав він шефові. Іміджмейкер увімкнув звук телевізора. Підвальський, активно рухаючись по студії свого рейтинг-шоу, саме звертався до своєї великої телевізійної аудиторії:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне рейтинг-шоу Михайла Підвальського!
Оркестр вибухнув тушем, на сцену вибігли традиційні грайливі дівиці в бікіні. Підвальський продовжив свій виступ:
– Дами і добродії! Останніми днями боротьба між кандидатами в депутати досягла свого апогею. Почну з драматичних подій у Центральному виборчому окрузі нашого міста! Сьогодні лідери виборчої гонки перевершили самі себе у витонченій боротьбі за симпатії виборців! І, судячи з опитування, проведеного сьогодні на вулицях міста моїми юними помічницями, зусилля претендентів не були даремними. Буквально за одну добу відразу троє кандидатів наростили свої рейтинги більше ніж на десять відсотків, і тепер кожен з них заручився підтримкою сорока відсотків виборців!
Асистент розгублено подивився на шефа і спробував уточнити:
– Нестор Евграфович, но ведь по сорок на троих – это же будет сто двадцать процентов!
– Естественно, – спокійно відказав Іміджмейкер. – Миша отрабатывает свою персональную двадцатипроцентную наценку за нетривиальность и неожиданность!
Частина 11
За вікнами номера політтехнологів тішився сонячний березневий ранок. По телевізору – як завжди по п'ятницях о цій годині – починалося індійське кіно.
– «Пароль – блакитний лотос», – прочитав іміджмейкер назву фільму і раптом подумав, що до виборів справді залишилося лише два дні. Клацнувши пультом, він вимкнув риплячу індійську музику, яка дратувала його ще з перших нот.
Іміджмейкер узяв принесену асистентом чашку з кавою і підійшов до вікна – місто вирувало і метушилося в передчутті відповідальної для країни події. Не чекаючи, доки помічник сяде за комп'ютер, Нестор Євгра-фович звично закрокував кімнатою і взявся розмірено диктувати: