Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91
Шрифт:

У переддень відплиття варяги Ольгового роду, як і завжди перед бойовим походом, заходилися голити голови, залишаючи лише вузьку смужку-пасемце, щоб шолом міцніше тримався. Олаф-Січовик випустив сокола, щоб довідатися про волю богів. Чи прихильно ставляться до його намірів, чи віщують удачу? Вони вкажуть соколові жертву в безмежному небі. І ось на очах в усіх птах одразу ж напав на двох неповоротких чайок і збив одну з них. Вона впала десь поміж каміння. Це був перший добрий знак.

Другий же виявився кривавим, бо його подав Бог війни. Вони вже вийшли у відкрите море, берег позаду поглинула вода, коли попереду помітили човен. Якби він завернув убік, то варяги не гаяли б часу на погоню.

А цей перекочувався собі з хвилі на хвилю, вистромивши над ними біле високе вітрило. Воно різало очі, заступало

шлях.

Олафу варто було насупити брови, ковзнути поглядом по воїнах, як ті дужче налягли на весла й судна пришвидшили біг. Повільно й невідворотно наздоганяли вони втікачів. Уже було видно, як ті поспіхом ладнають іще одне вітрило. Та не встигли. Варяги з трьох боків вправно і вміло затисли їхнього човна. На ньому метушилося з десятеро чоловік, приблизно стільки ж жінок та дітей тулилося попід низькими бортами. Біля них виднівся сякий-такий скарб, на кормі примостили навіть копичку сіна, біля якої лежало теля.

Чоловіки разом облишили вовтузитися з вітрилом, ухопились за зброю. І першою ж стрілою поранили Ярра, який аж звішувався за борт, вигукуючи погрози. Ольг, запримітивши кров на його плечі, знавіснів, стрибнув на чужий човен і, ледь утримуючись на ногах, заходився рубати праворуч і ліворуч. Виділив з натовпу оборонців якогось високого чоловіка й погнав його вздовж борта. Може, той і вправним був воїном, однак вистояти супроти засліпленого почуттям помсти Ольга не зміг. Кілька ударів відбив, але потім перечепивсь об якийсь клунок, підставив бік. Ольг, упіймавши його нажаханий погляд, приставив йому до грудей меча, звелів:

— Стрибай у море, стрибай!

І воїн, важко перехилившись через борт, упав у воду. Тільки раз знайшов у собі сили випірнути, а потім кольчуга потягла його донизу.

Варяги сокирами порубали дно чужинського човна, і він теж затонув з усіма, хто був на ньому.

Здобичі вони не брали.

Морські боги прихильно ставилися до них, недарма Олаф перед відплиттям кинув їм із човна у жертву цілу тушу забитого вепра й вилив міх міцного вина. Богам, вочевидь, припали до смаку і наїдок, і напій, бо пливли варяги по спокійній воді, тільки перекочувалися під ними рівні пагорби хвиль. Чайки збивалися над човнами зграєю, пронизливо скрикували. Загартовані в багатьох морських походах воїни не звертали на них уваги, а молоді зиркали вгору з деяким острахом, здригалися від тих несподіваних і незрозумілих скриків.

Ольг теж стежив за птахами: “Які вони великі й дужі, а як легко несуть своє тіло високо в небі. Вони володарюють над морем, яке заливає півземлі. Не бояться ні вихорів, ні буревіїв. Чому боги віддали їм небо, а людям землю? Як важко по ній ходити з мечем у руках, очікуючи щомиті нападу й удару… І не відаєш, коли це спіткає тебе. Ось і Ярра…” Ольг обернувся до молодшого брата, який лежав під щоглою на кожухах зовсім знесилений. Інколи намагався щось вимовити, але на губах булькала лише кривава піна. Ольг безгучно, самими очима запитав у Моня: “Як він, очуняє?” Той скрушно похитав головою, непевно розвів руками.

Монь сидів біля пораненого безвідлучно, точніше, мусив сидіти, бо Олаф наказав прикувати його ланцюгом до щогли, Мовляв, щоб не закортіло втекти, коли запаморочать голову запахи рідної землі. Бо самим їм тоді не знайти дороги до місцини, куди забіг Скольд із своїми пройдисвітами. Ольг не заступився, навпаки, ще й гримнув на одноокого Гунара, який був ковалем у їхній дружині, щоб не барився, прикував міцно й надійно. Сам перевірив потім ланцюг: смикнув кілька разів, вдоволено гмикнув. Та не завважив погляду Моня, в якому не було покори й догідливості. Моню самому здавалось, що підведеться він зараз на весь свій високий зріст, зірвуться з його вуст гнівні слова. Але ні, похилив голову, сховав зблиск очей під повіками. Дивлячись на зіщулену постать, ніхто не міг здогадатися про думки, які рояться в цій закучмленій голові, який вогонь палахкотить у худих грудях. Хоча, коли б Ольг мав аж надто гострий слух та добре розумів мову племені Моня, то почув би: “Настане час, зачекайте! Настане час!”

Третього дня хмари низько лягли над морем, мало не торкаючись гребенів хвиль. Вітер гнав їх стрімко з півночі. Вони були холодні й чорні. День одразу пригас, ледь помітною шпаринкою виблискував десь аж на видноколі. Човни спішно повернули до далекого берега. Варяги гребли що було сил — . прямокутне полотнище напнулось, і здавалося, що чорне сонце на ньому ось-ось зірветься, полине на небо. А на сонці тому тризуб, [7] ніби сокіл міцними пазурами тримає його. То жінки Ольгового роду вигаптували цей знак на вітрилі, щоб воїни літали по світах соколами, вражали ворогів блискавично й безжально. А ще здобич додому привозили багату.

7

Тризубіснує припущення, що це знак одного з варязьких родів (Рурика), який символізував сокола і в подальшому ввійшов до геральдики київських князів.

Від шторму заховалися в мілкій затоці. Воїни ледве встигли затягти човни ближче до берега, на якому щільно тіснилися могутні стовбури. Олаф пильно видивлявсь якийсь час на берег, тоді висловив здогад:

— Це земля естів. Колись мені доводилося бувати тут. Не дуже приязно тоді нас зустріли, добряче довелося помахати мечами, поки відбилися. — Наказав: — Розпаліть вогнище, десятникам виставити варту! Чули?!

У військових походах варяги виконували наказ свого ватага швидко й беззаперечно. Вже через кілька хвилин перші полиски вогню зблиснули під купами хмизу на розлогому березі затоки. Вітер дужим подихом підхопив полум’я, закрутив, роздмухав. Із безмежних морських просторів насувалася буря. Безугавне гуготіння, шалений посвист долинали звідти, понад самими хвилями спалахували блискавиці. То билися морські боги і посланці мороку та смерті. Проста людина не має права втручатись у цей велетенський і руйнівний двобій, мусить знайти собі якусь затишну місцинку, хоч сякий-такий прихисток і перечекати. Ольг звик до знавіснілості моря, бо змалку призвичаювалися слух, тіло до його грізної, непереборної сили. Стіни їхнього хутора щороку восени й навесні тремтіли під ударами штормових вітрів, а брили каменя біліли від морської солі. Кілька разів випадало йому потрапити до лабетів бурі, але заступали його боги — вислизав неушкодженнм.

Та цього разу тривожне передчуття не давало спокою, Поки, напружуючись із останніх сил, підтягували човни по мілкій воді до берега, Ярра поводився спокійно, тільки стогнав стиха. Монь, схилившись над ним, підтримував йому голову. Та ось човни припнули до дерев грубими мотузками, хвилі заходилися їх кидати на берег, потім тягнути назад, хлюпала через борт вода, яка сичала й біло світилась у пітьмі. Ярра раптом заворушився, намагаючись підвестися, почав хапати розкритим ротом повітря, яке вітер забирав від нього. Потім вигнувсь усім тілом, із його грудей вихопився скрик, дужий і жалібний, пробивши ревище бурі.:

Той звук досяг Ольга, який готував для свого брата м’яку схованку на березі, серед сосен. Він побіг до човна, кольчуга шелестіла на ньому, мов сипався залізний дощ, довгий меч гупав по ногах, а серце зробилося маленьким і немічним, бо затиснув йото холодними пальцями Бог смерті. Кілька разів намагався перелізти через високий борт, але хвилі відривали його пальці від слизьких дощок. Тоді гукнув до Моня:

— Неси його сюди, швидше, рабе!..

І стільки люті й знавіснілості було в його голосі, що Монь одразу ж підкорився. Йому було незручно піднімати тіло Ярри, безпалі руки не мали вже колишньої сили, та ще й днище човна вислизало з-під ніг. Нарешті вдалося закинути тіло на плече, й він майже поповзом подався до Ольга, палаючі очі якого то визирали з-за човна, то зникали. Ланцюг не пустив Моня до борту, тому Ольг ухопив тіло мертвого брата лише за руки й потягнув до себе. Якийсь час тіло Ярра розгойдувалося між ним і Монем, поки раб, дочекавшись, коли хвиля підійме човен, не перекинув його за борт. Від цього ланцюг напнувся, боляче вивернув ногу, а наступної миті потягнув Моня до щогли. Ольг виніс тіло брата на берег, поклав на мокрий пісок, нахилився над ним, щось схоже на ридання струсонуло його широкі плечі.

Поделиться:
Популярные книги

Сумеречный стрелок 7

Карелин Сергей Витальевич
7. Сумеречный стрелок
Фантастика:
городское фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сумеречный стрелок 7

Идеальный мир для Социопата 3

Сапфир Олег
3. Социопат
Фантастика:
боевая фантастика
6.17
рейтинг книги
Идеальный мир для Социопата 3

Системный Нуб 2

Тактарин Ринат
2. Ловец душ
Фантастика:
боевая фантастика
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Системный Нуб 2

Эволюция мага

Лисина Александра
2. Гибрид
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Эволюция мага

Дайте поспать! Том IV

Матисов Павел
4. Вечный Сон
Фантастика:
городское фэнтези
постапокалипсис
рпг
5.00
рейтинг книги
Дайте поспать! Том IV

Последний попаданец 12: финал часть 2

Зубов Константин
12. Последний попаданец
Фантастика:
фэнтези
юмористическое фэнтези
рпг
5.00
рейтинг книги
Последний попаданец 12: финал часть 2

Барон не играет по правилам

Ренгач Евгений
1. Закон сильного
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Барон не играет по правилам

Граф

Ланцов Михаил Алексеевич
6. Помещик
Фантастика:
альтернативная история
5.00
рейтинг книги
Граф

Магнатъ

Кулаков Алексей Иванович
4. Александр Агренев
Приключения:
исторические приключения
8.83
рейтинг книги
Магнатъ

Седьмая жена короля

Шёпот Светлана
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Седьмая жена короля

Табу на вожделение. Мечта профессора

Сладкова Людмила Викторовна
4. Яд первой любви
Любовные романы:
современные любовные романы
5.58
рейтинг книги
Табу на вожделение. Мечта профессора

Идеальный мир для Лекаря 10

Сапфир Олег
10. Лекарь
Фантастика:
юмористическое фэнтези
аниме
5.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря 10

Последний Паладин. Том 7

Саваровский Роман
7. Путь Паладина
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Последний Паладин. Том 7

Неожиданный наследник

Яманов Александр
1. Царь Иоанн Кровавый
Приключения:
исторические приключения
5.00
рейтинг книги
Неожиданный наследник