Таємницi дому вiчностi (на украинском языке)

Бережной Василий Павлович

– Виходить, що так... Мене самого вражає така точнiсть.

Жiнки облишили цю тему - з коротенької вилазки знову повернулися до свого тiсного свiту, i стало зрозумiло, що й вилазку ту вони зробили виключно з чемностi.

– Любий, ти замовив квитки до Александрiї?
– спитала Вiвiан.
– Кажуть, там розкiшна вiлла короля Фарука...

– Серед величезного

пальмового парку, - додала Беттi.
– Цей останнiй король, певне, мав добрий смак.

– Вам нудно в Каїрi?
– здивувався Рей.
– Треба уважнiше оглянути золотi речi з гробницi Тутанхамона, побувати в Цитаделi.

– А що там цiкавого?
– прохопилась Беттi.

– Там пишна мечеть Мухаммеда Алi, а в дворi дуже глибокий колодязь з дивовижною акустикою.

Жiнки запитливо поглянули на нього, i Рей пояснив:

– Скажеш над колодязем: "А-а-а!", - обiйдеш двiр, пiдходиш до колодязя знову, а звiдти все ще вiдлунює твiй голос.

– Ну, що ж, - зiтхнула Вiвiан, - в Цитаделi ми побудемо, а ти?

– Менi потрiбно ще дещо вияснити...

– Знову пiрамiда?

– Так.

– Сам же кажеш - рухається континент...

Беттi жартiвливо додала:

– Пiсля шампанського i я це вiдчуваю.

– Чи, може, ти маєш... другу сенсацiю?
– не вiдступалася Вiвiван.

"Все-таки вона чутлива натура", - подумав Рей i, дивлячись в її обличчя, сказав:

– Ти вгадала, люба. Сенсацiї мене просто переслiдують.

– А нам у музеї читали деякi сторiнки iз "Книги мертвих", - раптом вставила Беттi.
– Я навiть не здогадувалась, яка багата єгипетська мiфологiя.

– Ми багато про що не здогадуємось, - зауважив Рей.

– Я записала кiлька висловiв.
– Беттi розкрила сумку i, взявши блокнотика, прочитала: - "Я вiдчиняю ворота Неба, я переступив ворота Землi!"

Рей пiдвiв голову, перепитав:

– Як? Переступив ворота Землi?

– "Я вiдчиняю ворота Неба, я переступив ворота Землi!" - вже з патетикою прочитала Беттi.
– Правда, поетично сказано?

– Слухайте, це... оригiнальна

метафора!
– схвилювався Рей.
– Вона викликає несподiванi асоцiацiї...

Деякий час вiн сидiв мовчки, обхопивши голову руками, потiм заговорив:

– Розумiєте, на вершинi пiрамiди Хеопса я виявив джерело радiацiї... Схилявся до думки, що в тiлi каменю - скупчення радiоактивних елементiв. А тепер... Я вiдчиняю ворота Неба!

– Нарештi ми таки взнаємо ще одну сенсацiю, - усмiхнулась Вiвiан.

– Так, це може бути сенсацiя столiття, - тихо проказав Рей, налягаючи грудьми на стiл.
– Якщо це пiдтвердиться... Неймовiрно! Пiрамiда Хеопса мiжзоряний маяк!

– Це справдi щось нове.

– Я записав те випромiнювання i тепер можу допустити, що це сигнали... Уявляєте? Кiлька тисяч рокiв якийсь квантовий генератор посилає в певну точку неба свої сигнали... Може, це пов'язано i з орiєнтацiєю граней пiрамiди? Чи той генератор встановлено, коли вона вже була збудована?

– А хто ж встановив його?
– Беттi поглянула на Рея такими наївними очима, що той усмiхнувся.

– Такi запитання легше ставити, нiж вiдповiдати на них.

– Ну, вже ж не стародавнi єгиптяни, - сказала Вiвiан.
– Нi лазерiв, нi мазерiв тодi ще не було.

Беттi обвела поглядом зал i прошепотiла:

– Невже... космiчнi мандрiвники? От цiкаво...

– Таке припущення напрошується, - сказав Рей, - i не виключена можливiсть, що воно пiдтвердиться. Але спочатку треба розшифрувати сигнал i побачити генератор.

– Таки справдi сенсацiя, - усмiхнулась Вiвiан.

– Не сенсацiя, а вiдкриття, - заперечив Рей.

– Ох, цi вченi, - зiтхнула Беттi, - з кожної таємницi вони ощипують пiр'я. Так же не цiкаво!

– Не розчаровуйтесь: на мiсце однiєї розкритої наукою таємницi з'являється кiлька нових! Ланцюгова реакцiя пiзнання свiту...

Якi ж наслiдки дослiдження пiрамiди Хеопса? На жаль, поки що нiяких. В долинi старого Нiлу загримiли вибухи - вiйна випередила вчених.