Украі?нські народні пісні
Шрифт:
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!
Дівка в сінях стояла
Дівка в сінях стояла,
На козака моргала:
"Ти, козаче, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Батька дома немає,
У
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе мати лиха, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Матері дома немає,
На хрестинах гуляє.
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе собаки лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Я собакам угоджу,
Я їм хліба положу.
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе кішки лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Я ж і кішкам угоджу,
Шматок сала підложу.*
А ти, серце, ходи,
Мене вірно люби,
Серце моє!"
Серце моє!"
"Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе миші лихі, (2)
Серце моє!"
Серце моє!"
"Коли ж мишей боїшся,
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи,
Цур тобі, пек!"
Цур тобі, пек!"
Дівчино кохана, здорова була!
"Дівчино кохана, здорова була!
Чи вже ж ти на мене та не забула;
Приїхав до тебе, Бог тебе знає,
Чи твоє серденько мене кохає?"
"Козаче коханий, чого питаєш,
Хіба ж ти та мене іще не знаєш?
Скоріше, козаче, в могилі буду,
Ніж тебе, серденько, та позабуду".
"Спасибі, дівчино, за добре слово,
А може ти любиш кого другого?
Коли правдива мовонька твоя,
Так будеш, серденько, навіки моя".
"Ти добре то знаєш, що я сирота,
Не маю я срібла, не маю злота,
Опріч любові, що к тобі маю,
Я всім убога - того не таю".
"Не треба мні злота, я сам придбаю,
А треба дівчини, що я кохаю.
Ходімо до церкви, зв’яжемо руки,
Нехай в нас не буде на серці муки".
Дівчино-рибчино, здорова була!
"Дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, серденько,
Мене забула?"
"Ні, не забула
І не забуду,
Любила, кохала,
Любити вік буду!"
"Дівчино-рибчино,
Серденько моє,
Якби ж ми з тобою
Жили обоє!
Жили ми з тобою,
Вік вікували,
Горенька й нуждоньки
В світі б не знали!"
"Ти б строїв хатинку,
Я б помагала,
Ти б косив соломку,
Я б загрібала!"
"Ти б шила та пряла,
Люба та мила,
Я б мотав пряженьку
На мотовила!"
Дівчинонька по гриби ходила
Дівчинонька по гриби ходила,
В зеленому гаю заблудила. (2)
Приблудила к зеленому дубу:
Ой тут же я ночувати буду. (2)
Я ж думала, що дуб зелененький,
А то стояв козак молоденький. (2)
І сказала: "Козаче-гультяю,
Виведь мене з зеленого гаю. (2)
Виведь мене з зеленого гаю,
Я ж, молода, дороги не знаю". (2)
Коли б дівка дороги не знала,
То б козака гультяєм не звала. (2)
А сказала б: "Козаче-соколу,
Виведь мене з зеленого бору. (2)
Виведь мене із темного бору
Та й проведи до самого двору". (2)
Добривечір, дівчино, куди йдеш
"Добривечір, дівчино, куди йдеш? (2)
Скажи мені правдоньку, де живеш?" (2)
"Чи то ж би я розуму не мала, (2)
Щоб я тобі правдоньку сказала?"(2)
"Добривечір, дівчино, чия ти? (2)
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?" (2)
"Не питайся, козаченьку, чия я, (2)
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!" (2)
"Дівчинонько-серденько, куди йдеш?" (2)
Скажи мені правдоньку, де живеш?" (2)
"Отам моя хатонька край води, (2)
З високого дерева, з лободи. (2)
Я ж до хати сінечки приплету (2)
З високого дерева, з черету". (2)
"Тепер же я догадався, чия ти! (2)
Пусти ж мене, серденько, до хати!" (2)
"Шкода теє, голубе, затівать, (2)
Бо ти будеш ніченьку ночувать!" (2)
"Та я ж тебе, серденько, не зведу, (2)
Пожартую трішечки та й піду!" (2)
Жартувала дівчина до зорі, (2)
Поки стало видненько надворі. (2)
"Ой уставай, козаченьку, та тікай, (2)
Та на мене славоньки не пускай!" (2)
Дощик, дощик
Дощик, дощик
Крапає дрібненько...
Я ж думала, я ж думала -
Запорожець, ненько!
Я ж думала, я ж думала -
Запорожець, ненько!
Коли б знала, коли б знала,
Відкіль виглядати,