Ведмедик Ташик і різдвяне диво

Ведмедик Ташик ліпив біля свого будинку величезного сніговика. Виліпивши, нарешті, голову величезному сніговику, Ташик посадив її на дві інші кулі зі снігу, відійшов на кілька кроків, відпочиваючи і милуючись своїм зимовим творінням.

Для вічок він свідомо приготував камінчики чорного кольору, для носика він потягнув шишку з банки з варенням з полиці в кухні, а ротик він спорудив з гілочок. Сніговик вийшов якимось серйозним. Ташик відійшов подалі і оглянув результати своєї праці. Гілочка замість рота була занадто велика. З неї стирчали маленькі гілочки, які створювали видимість зубів, тому здавалося, що сніговик виглядає таким серйозним, точніше дивним, з зубами, які скалились на ведмежа. Ташик замінив гілочку зігнутим тоненьким прутиком і Сніговичок відразу заусміхався. Задоволений Ташик посміхнувся своїй чудовій зимовій скульптурі у відповідь.

Сніг хрустів і скрипів під лапками маленького ведмедика. Ташик залишав за собою сліди маленьких ніжок, глибоко провалюючись на стежці. З самого ранку ведмедик визирав на вулицю, придивляючись чи достатньо снігу для сніговика вже випало в лісі. Сніжинки кружляли в зачаровуючому, чарівному танці і пухнастими, білосніжними пластівцями опускалися на землю. Ташик ловив сніжинки лапками, захоплюючись їх різними візерунками і мереживами, які, немов заморожена павутинка, танули від тепла, залишаючи наостанок від колишньої краси лише однакові крапельки води. Ведмедик захотів знайти дві однакові сніжинки, але так і не зміг. Він багато разів намагався порівняти одну сніжинку з іншою, але поки ловив другу, перша вже зникала на його лапці.

– Ташик, йди обідати!

Мама ведмедиця виглянула з дому і покликала ведмедика додому. Ташик потягнув носом повітря і облизнувся. Мамин пиріг з лісових ягід заполонив галявину перед будинком і Ташику здалося, що сніговик теж ожив від аромату маминого пирога, блиснувши очима-камінчиками. Ташик обтрусився від снігу і пішов прямо на запах, смакуючи ягідний пиріг.

– Мамо, а що таке різдвяне диво?

Ташик доїдав третій шматок пирога і запивав липовим чаєм з медом. Він слухав, як мама і бабуся обговорюють Різдво, як чекають і радіють прийдешньому святу. Він краєм вуха вловив слова про різдвяне диво і про Різдво, ці слова він чув вперше і вирішив докладніше розпитати про це свою сім'ю.

Бабуся ведмедиця і мама ведмедиця переглянулися і підійшли до ведмедика. Мати погладила сина по голові і посміхнулася.

– Ташик, ти вже великий, тому ми з бабусею в цьому році вирішили розповісти тобі про Різдво і про різдвяне диво. Сідай зручніше і слухай.

У нашому лісі є чарівна галявина і в ніч перед Різдвом, якщо на цій галявині загадати найзаповітніше, найсильніше і саме добре бажання, то воно неодмінно збудеться.

Ташик мрійливо закрив очі і облизнувся.

– А можна я загадаю цілу галявину меду і варення?

Мама посміхнулася і похитала головою.

– Ташик, це чарівна галявина для найдобріших і світлих бажань, коли хочеш щось всім серцем і душею, наприклад, те, чого у тебе немає і ти без цього не можеш жити. Ось я, наприклад, п'ять років тому сильно – сильно загадала тебе!

– Мене?

– Так! Я прийшла на галявину в ніч перед Різдвом і попросила лісових богів подарувати мені маленького ведмедика, найрозумнішого, найсильнішого, найсміливішого, найкрасивішого і найкращого. Я так сильно захотіла зустрітися з тобою і лісові боги виконали моє бажання. У мене народився ти! Ти-моє різдвяне диво!

Конец ознакомительного фрагмента.