За двома зайцями
Шрифт:
ВИХІД IV
Ті ж і Проня.
Явдокія Пилипівна. Де це ви, доню, ходили?
Проня. На Хрещатику була: ось для вас покупку принесла.
Прокіп Свиридович. Що ж там?
Явдокія Пилипівна. Чи не черевики купила?
Проня (розвиває папір і виймає чепчик з червони ми стрічками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надіти матері на голову).
Мати
Явдокія Пилипівна. Що це ви, дочко? Схаменіться! Чи годиться ж мені на старість убратись у чепчик, та ще з червоними стрічками?..
Проня. Така саме мода.
Явдокія Пилипівна. Пізно вже мені, дочко, до тих мод призвичаюватись!
Проня. Ну, вже як хочете, а оту міщанську хустку з ріжками скиньте!
Явдокія Пилипівна. І мати, і бабка моя таку носили, у такій уже й мене в труну положите…
Проня. Та що ж ви зі мною робите? Говорить не вмієте, ходить як люде не вмієте: у хаті й кругом простота, то хто ж до нас з благородних і зайде?
Прокіп Свиридович. Простота, Проню, не гріх.
Проня. Так нащо ж було мене по-благородньому вчити?
Прокіп Свиридович. Правда і то — пенціон! (Чуха потилицю).
Проня. Та не ходіть і ви, тату, розхристаними!
Прокіп Свиридович. Жарота ж тепер.
Проня. То що, а все не гаразд. Он сьогодні буде у мене благородний кавалер; мене свата і прийде просить руки.
Прокіп Свиридович і Явдоха Пилипівна. О! Хто? Хто?
Проня. Голохвастов.
Прокіп Свиридович. Чи не цилюрник з-за Канави?
Проня. Не цилюрник, а палікмахтер: образований, гарний, багатий.
Явдокія Пилипівна. Та чи багатий же? Розпитайтесь добре!
П р о н я. Що ви знаєте?
Прокіп Свиридович. А правда, що дочка краще знають.
Явдокія Пилипівна. Та про мене.
П р о н я. Глядіть же, щоб усе було гаразд.
Прокіп Свиридович. Добре, добре! Я зараз пошлю за горілкою.
П р о н я. Горілки?! Ви б ще цибулі або путрі поставили!
Явдокія Пилипівна. А то чого ж, доню?
П р о н я. Чімпанцького треба: так водиться.
Явдокія Пилипівна. Та то ж дороге; та ми коло нього не вміємо й ходити.
П р о н я. І того жалієте для дочки!
Явдокія Пилипівна. Господь з вами! Старий…
Прокіп Свиридович. Та я й нічого… Ось і гроші. (Виймає пуляреса, у платок завірчєного),
П р о н я. Дайте Химці, а я напишу… та дивіться, як буде у нас гість, то щоб тітка не притетюрилась!
Явдокія Пилипівна. А що ж їй робить? Не вигнати ж сестру?
Прокіп Свиридович. Та вона не поміша! лишній родич у хаті.
П р о н я. Добрі родичі, що не знаю, як і одкадитися! Нагноїть у хаті, розговори заведе такі! Гнилицями насмердить, уп'ється.
Явдокія Пилипівна. Та, може, ще й не уп'ється.
П
Явдокія Пилипівна. Не годилося б так, бог з вами!
Прокіп Свиридович. Та вона й не прийде.
П р о н я. А як прийде?
Прокіп Свиридович. Ну, вже не знаємо.
П р о н я. Тож-то, що не знаєте: чистая мука з вами! Та й ви самі, тато з мамою, більше б у пекарні сиділи, а то й ви часом ляпнете таке мужицьке, просте…
Явдокія Пилипівна. Вибачайте вже нам, дочко: на панію не виховувались…
Прокіп Свиридович. В пенціоні не були…
П р о н я. То все ж таки можете хоч трошки модніще себе держати: он буде зараз такий образованний, вчений…
Прокіп Свиридович. То мені хочеться послухати розумних речей; страх як люблю розумних людей!
П р о н я. То з пекарні слухайте, а то ще помішаєте об'явленію… Я вас покличу, коли треба буде. (Виходить до кімнати).
Прокіп Свиридович. Ну, ну! А що, стара? Уже нас за хвіст та і в череду!
Явдокія Пилипівна. Не гризи вже хоч ти, бо й самій гірко! (Пішла).
Прокіп Свиридович. Зате ж благородні! (Врешті дошукався до грошей). Химко! Химко!
Голос Химки (з-за дверей). Та чекайте, ще не кипить!
Прокіп Свиридович. Та йди, треба.
ВИХІД V
Прокіп Свиридович і Химка.
X и м к а (од дверей). Нема часу! Дму, дму у того каторжного самоваря, а він і не кипить…
Прокіп Свиридович. Та тут ось треба до Кундеревича збігати, на гроші!
Химка. Та як же я покину самовар? Він так погасне!
Прокіп Свиридович. Та ти його розідми швидче!
Химка. У мене духу немає на вітряка! Я вже хвартухом махала, махала… махала… так тільки жевріє…
Прокіп Свиридович. А ти ще пеленою його помахай!
Химка. Дайте краще вашого чобота!
Прокіп Свиридович (скида). Правда, у халяві більш вітру. Так розідми ж хутенько та й туди збігай!
Голос Проні (з кімнати). Химко! На записку!
Химка. У мене не десять ніг, а дві!
Голос Проні. Що ти там гавкаєш? Іди, кажу!
Химка. От наказаніє! (Іде до кімнати).
ВИХІД VI
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна.
Явдокія Пилипівна (збентежено). Сестра Секлита йде! Ну, що його робити?
Прокіп Свиридович. Невже? От халепа! Скажемо, що до вечерні збираємось абощо.