1q84. книга ІІІ
Шрифт:
— Але ж новина про смерть батьків спирається лише на твердження Голомозого, чи не так? — спитав Тенґо.
— Звичайно. Так стверджують вони, а переконатися, наскільки це правда, неможливо. Але судячи з манери говорити Голомозого, я роблю висновок, що це, мабуть, не брехня. Як він сам мені казав, для них життя і смерть — це щось святе. Коли закінчив розповідь, Ебісуно-сенсей замовк у задумі, на тривалий час глибоко замислився. А потім, нічого не сказавши, встав і надовго вийшов з кімнати. Очевидно, мусив звикнути до їхньої смерті. Можливо, потай у душі припускав і готувався до того, що їх уже нема на цьому світі. Однак повідомлення про смерть близьких людей завдала йому глибокої душевної рани.
Тенґо згадав порожню скромну
— Отже, ми відступили назад і забралися з мінного поля? — спитав він.
Бармен приніс нову склянку віскі із содовою. Комацу зволожив напоєм рота.
— Та це не означає, що зроблено остаточний висновок. Ебісуно-сенсей сказав, що потрібен час для роздумів. Але хіба залишається інший вибір крім того, який запропонували ці типи? Звісно, я відразу почав діяти. Постарався в рамках видавництва зупинити друкування «Повітряної личинки» й практично відмовитися від її перевидання. І не видавати в книжковому форматі. Видавництво добре заробило, розпродавши надрукований досі її наклад. У всякому разі, збитків не зазнало. Звичайно, домогтися схвалення робочої наради й директора було непросто — довелося натякнути на можливий скандал, пов'язаний з використанням підставного автора. Тож начальство затрусилось і врешті-решт послухалося мене. Тепер, гадаю, у видавництві до мене поставляться холодно, але я звик до такого.
— Ебісуно-сенсей сприйняв за правду їхнєтвердження про смерть батьків Фукаері?
— Можливо, — відповів Комацу. — Та я думаю, що йому було потрібно трохи часу, щоб у душі примиритися з такою реальністю. Принаймні мені здається, що вонисерйозно налаштовані. Зробивши певну поступку, вони,здається, справді прагнуть уникнути подальших неприємностей. А тому вдалися до такого грубого кроку, як викрадення. Хотіли зробити нам тверде попередження. Довелось пристати на їхню пропозицію, зваживши на те, що вонипотай спалили труп Фукади-сана та його дружини. Бо хоча зараз довести щось важко, це, звичайно, великий злочин. Але вонипро нього сміливо сказали. Інакше кажучи, відкрили свій намір. У цьому розумінні слова Голомозого значною мірою, мабуть, правда. Якщо не в деталях, то принаймні в головному.
Тенґо оцінював слова, почуті від Комацу.
— Батько Фукаері був людиною, яка чує віщий голос. Інакше кажучи, виконував роль віщуна. Однак унаслідок того, що його дочка Фукаері написала «Повітряну личинку», яка стала бестселером, віщий голос перестав до нього долинати, й батько скінчив життя природною смертю.
— Або природним чиномукоротив собі життя, — сказав Комацу.
— І перед сектою постало важливе завдання — придбати нового віщуна. Бо коли віщий голос перестав до них долинати, їхня спільнота втратила підвалину свого існування. Тому вони з нами вже не панькатимуться. От як коротко все це можна підсумувати.
— Можливо.
— В оповіданні «Повітряна личинка» містилася інформація, яка для нихмала важливе значення. Внаслідок того, що вона розійшлася по світу у друкованому вигляді, віщий голос замовк і джерело сховалося глибоко під землею. Цікаво, на що конкретно вказує ця важлива інформація?
— В останні чотири дні мого ув'язнення я на самоті про це наполегливо думав, — сказав Комацу. — «Повітряна личинка» — коротке оповідання. В ньому описано світ, в якому з'являються і зникають карлики.Його героїня, десятирічна дівчина, живе в ізольованій громаді. Таємно серед ночі з'являються карликий роблять повітряну личинку. Всередині личинки міститься друге «я» дівчинки, й таким чином виникає зв'язок між мадзоюй доотою.У тому світі є два Місяці. Великий і малий — можливо, як символ мадзий дооти.Героїня оповідання — моделлю для неї, напевне, стала сама Фукаері — відмовляється бути мадзоюі тікає з громади. Доотазалишається там сама. Що з нею потім сталося, в оповіданні не написано.
Якийсь час Тенґо спостерігав, як тане лід у склянці.
— Віщунові потрібне, мабуть, посередництво дооти, — сказав Тенґо. — Завдяки доотівін уперше зміг почути віщий голос. Або перекласти його земною мовою. Щоб надати правильного виду повідомленню, яке посилає віщий голос, потрібні дві сторони. За словами Фукаері, потрібні реципієнт і перцепієнтка. Заради цього передусім треба було зробити повітряну личинку. Бо завдяки їй могла народитися доота.А для цього потрібна правильна мадза.
— Таке ваше тверде переконання?
Тенґо захитав головою.
— Не зовсім. Просто я тільки так подумав, коли слухав ваш короткий переказ сюжету оповідання.
Тенґо не переставав думати про мадзу й дооту, коли переписував оповідання і після того, але ніяк не міг збагнути всього разом. Та коли розмовляв з Комацу, дрібні частини оповідання поступово зв'язувалися докупи. А проте сумніви залишалися. Чому, скажімо, на батьковому ліжку в оздоровниці з'явилася повітряна личинка, в якій містилася юна Аомаме.
— Досить цікава система, — сказав Комацу. — Та хіба не виникає проблема, коли мадзапокидає дооту?
— Мабуть, мадзуне можна назвати досконалою істотою без дооти.Хоча цього конкретно не видно, як у випадку Фукаері, але в такому випадку чогось бракує. Можливо, вона схожа на людину, що втратила свою тінь. Я не знаю, що станеться з доотоюбез мадзи.Мабуть, і вона — недосконала істота. Бо вона, що не кажи, — лише друге «я». Але у випадку Фукаері доотабез мадзи,можливо, виконувала роль жриці.
Якийсь час Комацу скривив міцно стиснуті губи. Потім розтулив рота.
— Тенґо-кун, може, ти вважаєш, що все, що ти написав у «Повітряній личинці», відбувалося насправді?
— Ні, не вважаю. Лише тимчасово припускаю. Продовжимо нашу розмову, спираючись на таке припущення.
— Гаразд, — погодився Комацу. — Інакше кажучи, припустимо, що друге «я» Фукаері, навіть перебуваючи на далекій відстані від неї, могло виконувати роль жриці.
— І саме тому секта, знаючи місце перебування зниклої Фукаері, не робила спроби силоміць її повернути. Бо в її випадку доота,навіть без мадзи,могла виконувати свої обов'язки. Можливо, між ними, навіть розділеними великою відстанню, існував сильний зв'язок.
— Справді.
— Мені здається, що, можливо, вонимають численних доот.І карликипри нагоді, напевне, роблять багато повітряних личинок. Бо однієї перцепієнтки не досить. А може, кількість доот,здатних правильно функціонувати, обмежена. Можливо, серед них є сильні — головні і слабші — допоміжні, які функціонують разом як певний колектив, — провадив далі Тенґо.
— Ви хочете сказати, що доота,яку залишила Фукаері, головна й правильно функціонує?