Альтернативна еволюція
Шрифт:
Цілість не була знищена цією планетарною бідою, бо Корінь її недоступний для зовнішніх деформацій. Динаміка глибин Життя вступила в тривалий, тяжкий процес боротьби за оздоровлення.
Але появу будь-якої нової якості в біосфері Інтегральний Інтелект сприймав як загрозу собі, тому він використав свої «адміністративні можливості», свою потугу Супермозку для деформації цієї і нової якості відповідно до свого розуміння і потреб хвороботворного буття. Він «планував» екологічні цикли взаємопожирання, він встановлював жорстоку рівновагу в Природі, він змушував Матерію творити замість гармонійних форм кошмарні
Та крізь ці хащі еволюційного хаосу, крізь агонію й ричання страшних чудовиськ Світовий Зародок прагнув протиставити космічній Хворобі Розпаду свою головну силу, здатну вилікувати Єдиний Організм. Ця сила — Радість Єдності, це Любов, втілене Світло. І носій її — Людина.
Міфи й казки древності передають дивовижні вісті про Золотий Вік, коли люди, тварини, птахи і рослини були єдиним Вінком Буття. Все було Всім, і Джерело Життя було єдиним. Радість була сенсом буття і харчем, енергією руху і сутністю саморозкриття.
Світ став виліковуватися. Це була радісна Епоха Титанів, Епоха Урана.
Та хвороба повернулася. Зародок Супермозку, мов ракова клітина, зачаївся в глибинах Життя, і вірус, що уразив колись форму життя, зумів проникнути в розум Людини.
Так було заражене саме Джерело Буття — Свідомість, Світлоносний Центр Життя. Єдність знову розпалася.
Інтегральний Інтелект отримав доступ до сфери Духу через поневолені свідомості людей. Тепер він міг формувати не лише хворобливі прояви життя, але й впливати на Світову Цілість, на Космічний Розум. Природа, позбавлена керівного розуму Титанів, почала керуватися Законом. Інерцію Закону використав Інтегральний Інтелект для повного оволодіння сферою Життя та Психосферою Людства.
Свідомість мислячої істоти, розділена з Цілістю, побачила Світобудову відчуженою і зовнішньо-ворожою. Титан став ліліпутом, духовним пігмеєм. Форма прояву змінилася відповідно. Всі життєві елементи, озброївшись одне проти одного, втратили можливість пластичної трансформації і вічного розкриття. Світ заснув, завмер, ввійшовши в Колесо Самопожирання, в обійми Світового Змія.
Людина впала зі свого трону лідера Життя і стала хитрою, підступною, жорстокою істотою. Почалася драма, про яку ми говорили раніше: історичні цикли взаємознищення, війн, знищення «братів менших» — тварин, руйнування самої тканини Світового Життя…
Лише Флора — рослинний покров Матері Світу — зберегла ще безпосередній зв’язок з Джерелом Світла і пропонує своє життя, свої плоди для кривавого світу тварин і людей.
Супермозок міг би святкувати перемогу над Єдністю. Та Корінь Життя для нього недоступний. У надрах Таємниці зріє Зерно Нового Світу, котрому суджено замінити хворі зерна нинішнього Циклу.
Ґерць жорстокий і нещадний. Більшість взагалі не зрозуміє, про що мова! Що за нова космічна релігія? Що за планетарні кібернетичні монстри?
На горе людства і всього життя — це так. По всій космоісторії проходить чорна рука Ворога Буття. Поєдинок ветхого й нового — дух будь-якого історичного циклу. Наука вважає битву протилежностей у Природі «законом», але це — лише прояв злісного консерватизму Деспота, що не бажає жодної трансформації.
Історія релігій та окультних товариств усіх віків чітко визначила вплив Космічного Узурпатора на земне життя. Його втручання було занадто явним, жорстоким і нещадним. І стихійний спротив Людського Серця і Розуму, що має зв’язок з Коренем Буття, міг перетворитися у відкрите, свідоме протистояння. Тому необхідно було створити ті Міражі Буття, про які ми говорили раніше.
Цілі історичні цикли пішли на формування цих ментальних та чуттєвих фікцій. Можна коротко прослідкувати послідовність їх створення і боротьби Цілості за повернення Єдності.
Традиції древніх народів одностайно відзначають пантеїстичний світогляд пралюдей. Наші предки сприймали Природу як щось нероздільне з собою, своїми відчуттями, думками, діями, прагненнями. Не було, і не могло бути відчуження зовнішнього від внутрішнього: все було єдиним в єдиному потоці Буття.
Головний удар був нанесений саме тут. Через своїх апологетів Інтегральний Інтелект створив «Ієрархію» — Космічну Адміністрацію. Раніше у природні рівні Буття могла увійти будь-яка творча свідомість, що доросла до такого рівня. Тепер же вони були блоковані грізним наказом Самозванця, чому допомогло створення світових релігій.
Уважно проаналізуємо: ідея нікчемності та гріховності, залежності й тління; почуття приреченості і смертності; невідворотність грядущого суду і невизначеність вироку; неосяжність світобудови, відділеної від людини, і слабість самої людини — ось які зерна сіяли в серця людей апологети багатьох релігій.
Хитрість та лукавство псевдодуховних жерців ще й у тому, що вони сміливо використали переказ про Ворога Життя, увели його в концепцію буття. Паталогічний образ Сатани-Супротивника став лялькою-страховидлом, щоб прикрити жорстокість самого Господаря Світу. «Бог світу цього» і його «супротивник» — це одна й та ж сутність, це — хворий Інтелект хворого Світу, що розігрує фарс фальшивої дуальності для того, аби обманути істинного Володаря Буття — Людину.
Процес приниження й розділення йшов на всіх планах і сферах. Дух Єдності став Духом Протистояння. Діти однієї Матері стали ворогами. Брати стали володарями, рабами, жебраками, вбивцями, катами, духовними шарлатанами, брехунами, творцями і руйнаторами. Кривава ріка розділила сильне колись Серце на міріади захололих псевдосердець.
І найголовніше: було принижене Слово.
Ми зараз практично не можемо збагнути істинну сутність Слова. Ми вивчаємо його морфологічний аспект чи акустичний, фоновий чи синтаксичний. Та це безглузде заняття: тінь не дає уявлення про явище, що породило її. Автор «Євангелія від Івана» правдиво й глибоко передав дихання Істини в урочистих рядках: Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
Непромовлене Слово і є Корінь Буття, що породжує всю глибинну невичерпність Життя. Людство, як паросток від цього Кореня, володіло даром Слова, а з ним — можливістю бути співтворцем Світобудови. У гармонійному Світі Слово — це сукупність Внутрішнього і Зовнішнього, повнота всіх потенцій та можливостей.
Але у світі хворому, де запанував Узурпатор, Слово було затемнене. Розділені істоти втратили дар Єдиного Слова. Господар Світу створив Антислово, підробку взаєморозуміння. Та навіть у цю тіньову мову безперервно вторгалися слуги Мороку, щоб гасити то там, то тут окремі, сяючі в пітьмі іскри Бога-Логосу.