Біблія /Библия
Шрифт:
8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та eigh сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)
26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з ученав ків своїх,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Вiд Луки 20
1 І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
4 Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7 І відказали, що не знають, звідкіля.
8 А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13 Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю ЩЁина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.