Біблія /Библия
Шрифт:
28 і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
29 Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
30 Бог же воскресив Його з мертвих.
31 Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
32 А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
33 що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.
34 А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
35 Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
36 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
37 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
38 Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
39 і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
40 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
42 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
43 Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
44 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
45 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
46 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
47 Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
48 Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
49 Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
50 Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
51 Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
52 Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
Дiї 14
1 Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.
3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
4 Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
6 вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
7 і там благовіствували.
8 А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.
9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.
14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць ийавернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16 Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.
17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
18 І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
19 Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.
27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
28 Пробували ж там час немалий з учениками.