Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Джегана не було, тому він не бачив, що обоз постачання, нарешті, прибув. Армія, настільки велика, як ця, постійно потребувала постачання всім, але головним залишалося продовольство. На рівнинах Азеріта не було місць, звідки армія могла б здобути їжу; не було ніяких ферм, ніяких посівів, ніякої худоби. Вимагалося постійне поповнення запасів із Старого Світу, щоб підтримувати армію і зводити імператорський п'єдестал в небо.
Спішившись, посильний застиг в терплячому очікуванні. Нарешті Джеган подав сигнал декільком офіцерам перепровадити прибулу людину до нього. Людина вклонилася.
— Ваше
— Ми будемо використовувати запаси, ніяких сумнівів в цьому. Всі солдати наполегливо трудяться і мені потрібно підтримувати їх силу.
— Наші обози також доставили кілька команд Джа-Ла, які бажають приєднатися до турніру в надії в один прекрасний день отримати шанс провести гру з прославленою командою Його Високоповажності.
— Що це за команди? — Запитав Джеган неуважно, так як він переглядав донесення, вручене йому посильним.
— Здебільшого це команди, що складаються з наших солдатів з різних частин. Одна з команд належить командувачу нашого обозу постачання. Щоб поповнити команду своїми власними гравцями, він зібрав чоловіків з півночі Нового Світу під час нашої поїздки. Він думає, що, з такими чоловіками з Нового Світу в його команді, він зможе забезпечити справжнє видовище для задоволення Його Високоповажності.
Джеган кивнув, продовжуючи читати донесення.
— Це змусить цих відступників бути поступливішими, щоб осмислити наш шлях. Джа-Ла — хороший спосіб внести в інші народи нашу культуру і звичаї. Це змусить прості уми відмовитися від бажання безплідного існування в їх безглуздому житті, яке всі ми викорінюємо.
Людина вклонився.
— Так, Ваше Превосходительство.
Джеган, нарешті, закінчив читання і підняв погляд.
— До мене дійшли чутки. Чи правда, що ця команда така хороша насправді, як я про неї чув?
— Вони, виглядають грізно, Ваше Превосходительство. Вони перемагали, в той час як ніхто і не думав, що вони взагалі зможуть битися. Спочатку думали, що це було простою удачею. Тепер же ні в кого не залишилося думки, що це була удача. У них є ключовий гравець, який, як кажуть, є найкращим з усіх коли-небудь бачених.
Джеган скептично пробурмотів.
— Кращі — в моїй команді.
Людина схилився в вибаченні.
— Так, Ваше Превосходительство. Звичайно, Ви праві.
— Які вісті ти доніс нам з нашої Батьківщини?
Людина завагалася.
— Ваше Превосходительство, боюся, що повинен повідомити про деякі тривожні новини. Наступний обоз постачання, укомплектований в Старому Світі, який повинен був слідувати слідом за нами, як з'ясувалося, знищений. Всі новобранці, хто відправився разом з обозом на північ, щоб зміцнити нашу армію… е-е-е, ну, я боюся, Ваше Превосходительство, що вони всі до одного вбиті. Їх голови залишили на кілках вздовж дороги. Лінія цих кілків простягалася від одного міста до наступного — і обидва міста спалені дощенту. Безліч міст, поряд з лісами і орними угіддями, горять у полум'ї. Пожежі інтенсивні і, коли вітер був праворуч, ми могли відчувати запах диму, навіть перебуваючи так далеко на півночі. Важко уявити точно, що відбувається, за винятком того, що, як повідомляють надійні джерела, всі нападаючі — воїни Нового Світу.
Джеган подивився на Келен. Вона запідозрила, що він сподівався побачити її усміхненою, як і в попередній раз. Але їй вже не було необхідності посміхатися. Вона могла, з кам'яним виразом обличчя, радіти всередині себе. Вона відчувала бажання вигукувати вітання на адресу тих невідомих далеких воїнів, які починали докучати Джегану тією шкодою, яку вони вчиняли.
Не меншої шкоди, ніж ці воїни, завдавали чутки, що лунали по табору. Напади на їх батьківщині вибивали солдатів з колії, — вони завжди вважали Старий Світ не тільки невразливим до подібного нападу, вони вважали свої землі недоторканими. Оскільки чутки поширювалися, вони охоплювали все більше і більше солдатів. Джеган вже стратив багато солдатів за те, що вони поширювали подібні чутки. Так як у неї не було ніякої можливості контактувати з солдатами — вона не знала, чи було придушено поширення чуток, але, так чи інакше, вона сумнівалася в успіху подібної затії. Якщо такі чутки тривожили навіть солдатів, то Келен могла тільки уявити, які страхи почали охоплювати Старий Світ. У той час, як їхня армія була далеко і займалася завоюванням, вона уявляла, що відчувають люди, які залишилися значною мірою беззахисні.
— Так само, надходять донесення, Ваше Превосходительство, що ці мародери руйнують все, що зустрічають на своєму шляху. Вони палять посіви, вбивають домашню худобу, руйнують млини, проривають греблі, руйнують кожне ремесло, що виробляє їжу і майно, які необхідні нашій благородній справі поширення слова Ордена.
Особливо важкі удари припадають на тих, хто надає підтримку нашим людям, які проповідують шлях Ордена — на тих, хто прищеплює потребу пожертвування за наші зусилля по знищенню варварів на півночі.
Джеган зовні лишався спокійним, але Келен, так само, як і офіцери, що давно служили поряд, знала, що всередині себе він скаженів у гніві.
— Є якісь ідеї, хто переслідує наших проповідників, наших лідерів? З якими особливостями цей ворог?
Людина в черговий раз винувато вклонився.
— Ваше Превосходительство, мені скорботно повідомити, що всі наші Проповідники і Брати, які були вбиті в спробах донести шляхи Творця і Ордена, ну, е-е-е… кожен з їхніх трупів, який знаходили, був позбавлений правого вуха.
Обличчя Джегана стало червоним від гніву. Келен могла бачити, як проступали його м'язи на щелепі і скронях коли він стискав зуби.
— Ви думаєте, що це могли бути ті ж самі солдати, які докучали нам по дорозі в Серединні землі, Ваше Превосходительство? — Запитав один з офіцерів.
— Звичайно ж це вони! — Заревів Джеган. — Я дещо хочу зробити з цим, — сказав він, даючи розпорядження офіцерам. — Ви розумієте?
— Так, Ваше Превосходительство, — всі, як один, дружно відповіли вони, схиливши голови і так і залишивши їх схиленими.