Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Єдиним способом знайти Келен, який він зміг придумати, було вивчити все, що можна про заклинання Вогняного Ланцюга та шкатулки Одена. Можливо тоді він розгадає плани Сестер. Книги необхідні для такого дослідження, так само як і люди, які найкраще розуміли ці книги і мали найбільший досвід в таких питаннях, знаходилися в Замку. Значить, йому необхідно було повернутися в Замок.
Річард зустрів чекаючий погляд генерала.
— На жаль, поки що ні. Ми все ще шукаємо її, але дякую вам за турботу.
Ніхто, крім Річарда, навіть
— Сумно це чути, лорд Рал. — Генерал обвів поглядом юрби людей, які рухалися по коридору. — Сподіваюся, цього разу вас привели сюди не чергові неприємності?
Настала черга Річарда зітхнути.
— У деякому роді, так і є.
— Армія Імперського Ордена продовжує наступ на Д'хару? — припустив генерал.
Річард кивнув.
— Боюсь, що так. Новини такі, генерал — я віддав нашим військам наказ не вступати в бій з армією Джегана. У нас надто мало людей, щоб мати хоча б невеликий шанс на перемогу. Це буде просто безглузда різанина, а Джеган все одно отримає весь Новий Світ цілком.
Генерал Трімак пошкріб білий шрам, що виділявся на обвітреному лиці.
— Лорд Рал, а який ще може бути у нас вибір, крім зустрічі з ворогом у відкритому бою?
У його простих спокійних словах була і обережність, народжена досвідом, і надія, що балансує на межі відчаю.
— Я відправив наші війська спустошувати Старий Світ. — Річард пильно подивився на генерала. — Орден хотів війни — я маю намір вбити це бажання йому в горлянку і подивитися, як він подавиться ним до смерті!
Від вражаючої новини у деяких солдатів роти розкрилися самі собою. Навіть їхній командир, генерал Трімак, на мить здивовано витріщив очі, задумливо потираючи пальцями шрам. Нарешті, пустотливий погляд генерала показав, що, незважаючи на його перше здивування, ідея йому сподобалася.
— Гадаю, це означає, що тримати негідників за межами Палацу доведеться Внутрішній Гвардії?
Річард відмітив його твердий погляд.
— Думаєте, ви з цим справитеся?
Генерал криво посміхнувся.
— Лорд Рал, мої скромні уміння навряд чи погіршать оборону палацу. Ваші предки побудували палац саме так, щоб запобігти його захопленню. — Він вказав на потужні колони, стіни і лоджії навколо них. — Крім звичайних укріплень, в цьому місці діють сили, які роблять слабкими ворогів, що володіють даром.
Річард знав, що палац був побудований у формі заклинання, що збільшує в ньому сили будь-якого Рала і послабляє інших чарівників. Весь палац цілком представляв собою єдиний символ. В деякій мірі, Річард розумів його форму і основне значення. Він міг прочитати характерний візерунок сили в його структурі.
На жаль, це ж закляття послаблювало і тих обдарованих, хто був на його стороні. Таких, як Верна. Допомога Верни і Сестер дуже потрібна для захисту палацу, але вплив заклинання ускладнить їй завдання. Рівновагу вносило, на його думку, лише те, що і атакуючі зіткнуться з тією ж проблемою, так що, у них не буде переваги перед Верною і її Сестрами. У Річарда не було вибору, окрім як розраховувати на те, що Верна зробить все можливе.
— Разом з поповненням я відправив сюди аббатису Верну з декількома Сестрами.
Генерал Трімак кивнув.
— Я її знаю. У хорошому настрої вона дуже вперта. А в поганому — абсолютно нестерпна. Я радий, що вона буде на нашому боці, а не навпаки.
Річард не міг не посміхнутися. Ця людина, дійсно, була знайома з Верною.
— Я повернуся, коли зможу, генерал. А поки що, розраховую на вас в обороні Народного Палацу.
— Великі внутрішні ворота необхідно буде запечатати.
— Дійте на свій розсуд, генерал.
— У велику браму вкладена та ж сила, що і в решту палацу, так що вони не будуть слабкою ланкою, що надасть їм можливість для атаки. Єдина проблема з закритими воротами — це зупинка торгівлі, яка є джерелом життя Палацу… у всякому разі, у мирний час.
Річард оглянув людей в переходах і на балконах.
— Враховуючи те, що відбудеться, торгівлі у Палаці все одно не буде. Ніхто не зможе подорожувати по рівнинах Азеріта, або по будь-яких інших місцях Нового Світу, якщо вже на те пішло. Торгівля припиниться всюди. Готуйтеся до тривалої облоги.
Генерал знизав плечима. — Зазвичай, ворог тим і займається, що сидить під стінами і сподівається заморити нас голодом. Це неможливо: на рівнині Азеріта вони раніше самі помруть з голоду. Лорд Рал, ви повернетеся, щоб допомогти з обороною палацу?
Річард задумливо прикрив рот рукою.
— Не знаю, коли зможу повернутися. Але обіцяю: якщо зможу — повернуся обов'язково. Зараз мені потрібно закінчити кілька справ. Ми спробуємо знищити Орден, вирвавши у нього серце, а, не намагаючись побороти його мускули.
— А якщо палац буде обложений, коли ви вирішите повернутися? Як ви потрапите всередину?
— Ну… дракона у мене немає, так що, прилетіти я не зможу. — Помітивши, що солдати нерозуміюче дивляться на нього, Річард прокашлявся і продовжив, — Якщо знадобитися, я зможу повернутися тим же шляхом, яким прийшов сьогодні — через Сильфіду. За допомогою магії.
Не схоже було, щоб генерал щось зрозумів, але він прийняв відповідь Річарда без питань.
— Я якраз прямую туди, генерал. Якщо бажаєте — можете супроводжувати мене, тоді самі переконаєтесь. — Тепер генерал виглядав трохи більш спокійним, тому що йому дозволили виконати роботу захисника лорда Рала. Річард взяв Бердіну за руку і повів її по залу, а солдати розсипалися довкола, сформувавши оточення.