Ерагон. Найстарший
Шрифт:
Спів залунав голосніше, коли Арія рушила стежиною, яка звивалась повз дерева й хатки, ведучи через струмок. Вона йшла по викладеній кругляком доріжці зі шматочками зеленого турмаліну. Ельфи весь цей час щасливо витанцьовували навколо прибульців, пурхали з місця на місце, сміялися й вряди-годи стрибали на дерева, аби краще роздивитися. Сапфіру вони називали якимись незвичними іменами на кшталт Довгі Пазурі чи Донька Повітря та Вогню.
Зачарований гостинністю ельфів, Ерагон лише посміхався, гадаючи, що цілком міг би тут жити. Йому дуже сподобалася Елесмера — більше за будь-яке з величних міст гномів. Він показав
— Як це все зроблено?
— Дуже просто. Ми співаємо деревам прадавньою мовою, змушуючи їх рости так, як нам треба. Усі наші будинки були зроблені в такий спосіб.
Тим часом стежка завершилась сходами, зовні схожими на покручене коріння. Гості піднялися до дверей, врізаних в огорожу з молодих дерев, і серце Ерагона закалатало, коли вони відчинилися й перед ними постав темний коридор. Склепіння гілок над головою утворювало стелю, а під стінами стояли дванадцять стільців.
На них сиділи двадцять чотири лорди й одна поважна пані.
Усі вони видавалися мудрими й гарними, з гладенькими обличчями, за якими годі було визначити їхній вік. Сановиті ельфи вп'ялися в гурт прибульців з подивом і надією. На відміну від решти ельфів, вони мали мечі, прикріплені на поясі, руків'я яких були прикрашені коштовним камінням.
У кінці зали знаходився білий павільйон, де стояв трон з вузлуватого коріння. На ньому сиділа прекрасна королева Ісланзаді. Горда та владна, з вигнутими бровами й губами, схожими на стиглі ягоди, вона була вбрана в туніку малинового кольору, а на її чолі красувалася діамантова діадема. Довкола стегон королеви звивався ремінець із плетеного золота. Оксамитова накидка, закріплена на шиї якоюсь коштовною прикрасою, спадала ніжними складками. Незважаючи на рішучий вигляд, королева здавалася ослабленою таємною недугою.
Біля її лівої руки покоївся скіпетр, на якому сидів білий ворон. Він занепокоєно підвів голову, вивчаючи Ерагона, і раптом крикнув:
— Вірда!
Ерагон здригнувся від цього різкого вигуку.
Двері за гостями зачинилися, і вони увійшли до зали. Наблизившись до королеви, Арія опустилась навколішки, а слідом за нею — Ерагон, Орик, Лифаєн і Нарі. Навіть Сапфіра, яка досі нікому не кланялася, поважно схилила голову.
Ісланзаді підвелась і зійшла зі свого трону. Вона зупинилася біля Арії, поклавши тремтячі руки на її плечі, й мовила:
— Підведися!
Коли ельфійка стала перед правителькою, та уважно придивилася до її обличчя, ніби читаючи нерозбірливий текст.
Нарешті Ісланзаді скрикнула й обняла Арію:
— О, донечко моя, я вчинила так несправедливо!
КОРОЛЕВА ІСЛАНЗАДІ
Схилившись у поклоні перед королевою ельфів та її консулами, Ерагон від несподіванки заточився й ледь не полетів шкереберть, почувши слова Ісланзаді. Арія — принцеса! Тепер усе з'ясувалося, адже довкола ельфійки завжди панувала аура влади, і нині вона стане за нездоланну перешкоду між ними. Усвідомлення цього гнітюче вразило юнака. Тепер він згадав пророцтво Анжели щодо його кохання до шляхетної жінки й невизначений фінал цієї історії.
— То ми подорожували з принцесою? — відволікла юнака від сумних думок Сапфіра.
— Чому ж вона нічого не сказала? — відгукнувся той.
— Мабуть, щоб не наражатися на небезпеку.
— Ісланзаді Дротнінг, — мовила Арія офіційним тоном.
Королева різко відступила, ніби вжалена змією, а потім знову повторила прадавньою мовою:
— О, донечко моя, я була несправедлива! Відтоді як ти пішла, я майже нічого не їла й не спала. Я переживала за твоєю долею, не знаючи, чи ми коли побачимось. Моє відречення було найбільшою з усіх моїх помилок. Чи зможеш ти вибачити мені?
Присутні ельфи з острахом спостерігали за цією незвичною сценою.
— Сімдесят років поспіль я жила й любила, змагалася й убивала, не знаючи тебе, мою матір. Хоч наше життя й довге, але це немалий проміжок часу.
Ісланзаді випросталась. Вона тремтіла.
— Я не можу виправити минуле, Аріє, хоч би як я цього хотіла, — мовила вона.
— А я не можу забути того, що було, — відповіла Арія.
— Ти й не повинна цього робити, — зауважила королева. — Я ж люблю тебе, і ти — моя єдина родина. Іди, якщо хочеш, але поки ти не зреклася мене, я буду намагатися загладити свою провину.
Запала мовчанка, і якусь мить здавалося, що Арія не відповість або відмовиться від примирення. Ерагон бачив, як вона вагається. Урешті-решт ельфійка опустила очі додолу й рішуче мовила:
— Ні, мамо. Я не хочу йти!
Ісланзаді посміхнулася й обняла доньку. Цього разу Арія теж обняла матір, і гомін полегшення пробіг залою.
Білий ворон підстрибнув на місці, хрипко вигукнувши:
— І на дверях було висічене навіки, ставши родинним гаслом: «Давайте любити одне одного!»
— Тихо, Благдене, — цитькнула Ісланзаді на птаха. — Замовкни зі своїми віршами!
Відійшовши від Арії, вона звернулася до Ерагона й Сапфіри.
— Ви маєте вибачити мені нечемність і нехтування гостинністю! — вклонилася королева до них.
Ерагон торкнувся губ і привітально склав руки, як учила його Арія.
— Ісланзаді Дротнінг! Атра естерні оно тхелдуін, — сказав юнак.
— Атра ду еваринія оно варда, — приємно здивувалася королева Ерагоновому знанню їхніх звичаїв.
— Атра моранр ліфа унін хджарта онр, — закінчив Ерагон ритуал, краєм ока помітивши, як присутні вельможі з подивом перезирнулись між собою. Подумки він відчув, як Сапфіра повторила його привітання королеві.
Коли вона скінчила, Ісланзаді запитала:
— Як тебе звати, драконе?
— Сапфіра, — чемно відповіла та.
Від подиву королева звела брови, але стримала явний захват.
— Ласкаво просимо до Елесмери, Сапфіро, — з ґречністю запросила вона. — А як твоє ім'я, вершнику?
— Ерагон, Убивця Смерка, ваше величносте, — відповів юнак, і цього разу були вражені вже всі присутні ельфи.
— Ти маєш славне ім'я, — сказала Ісланзаді. — Ми рідко коли даємо його нашим дітям. Ласкаво просимо до Елесмери, Ерагоне, Убивце Смерка. Ми довго чекали на тебе. — Вона обернулась до Орика, привітавши його, а потім знову зійшла на трон, накинувши свою мантію. — З твоєї присутності, а також за перснем і мечем я зрозуміла, що Брома вже нема і що твоє навчання ще не завершене. Я хочу почути всю історію, включно з тим, як загинув Бром, як ти зустрівся з моєю донькою або як вона зустрілася з тобою. Потім я хочу знати про твою місію тут, гноме, і про твої пригоди, Аріє, від моменту твоєї засідки в Ду Вельденвардені.