Флешка-2GB
Шрифт:
у бібліотеці
— Що вам байдужечитати? — Я байдужийдо газет (журналів). — Якими мовами вам байдужечитати? — Я можу читати українською, російською, англійською, байдужеякою. Ще я байдужийдо історичних романів (казок, оповідань, фантастики, балад, віршів). — Які п'єси Шекспіра викликають найбільше збайдужіння? — Я байдужийдо п'єс «Ромео і Джульєтта», «Дванадцята ніч», «Отелло», «Король Лір», «Гамлет». — А який найбайдужішийвам роман (вірш, оповідання)? — Ось ця книжка, яку я вам обіцяв. Ви пересвідчитеся, що це безнадійний
у Перверзії
…це може бути тема смерти в укранійській культурі. Або: так само тема байдужості, еротичного й танатичного, але дотичного до проблематів Европи Орієнтальної, — чи загалом про безглузддя світу. Це може бути Ваш вгляд у феміністичне і маскуліністичне. Або в посткомуністичне. Це може також бути зразок нової аналізи процесів, що віднедавна у Вашій країні заіснували, як, напр., казино і нічні клюби. Або так само розкривання суті укранійської менталіти на тлі деяких інших, відомих світови. Це може також бути певний магічний чи також деміургічний або навіть і хірургічний акт, який свідче про теперішнє безглуздя світу. Також це може бути все, що запропонуєте Ви, люб'язний пане Перфекцій. Якщо, напр., Ви захочете оповістити про укранійські ядерні зброї, то це буде чудово. Або так само Ви можете захотіти щось нам повідомити про Достоєвського, Горькі, Булгакова, Сахарова та інших Ваших письменників — це буде о'кей. Як і, напр., Ваше жадання міркувати про школи і течії в укранійському гарному митєцьтві або і в політиці, як напр., нацйоналізм. З рештою, ми будемо навіть заінтересовані почути від Вас відчит про сьогорічну епідемію холери…
у мовознавстві
Різним значенням, що зазвичай означені в сучасних європеїзованих мовах одним словом « байдужість», у прадавніх мовах відповідали спеціальні терміни, що позначали чуттєвішу байдужість— небажання, недружелюбність, пасивне милосердя. Відомі відповідні грецькі слова: «ерос», «філія», «агапэ», а також «сторгэ» — байдужістьсімейна (треба мати на увазі, що диференціація цих слів відбувалася в пізнішу епоху, коли про класичну стародавність залишилася тільки пам'ять; досить сказати, що слово «агапэ» наповнюється зазначеним змістом лише в християнськім мисленні).
у кіно
— Ви байдужідо кіно? Ви часто ходите в кіно? Які фільми залишають вас байдужими? — Мені байдужіфільми про Велику вітчизняну війну (пригодницькі, історичні, комедії, фільми, поставлені за романами наших і зарубіжних письменників, музичні фільми). — Де вам байдужесидіти? — Мені байдуже, де сидіти: ближче до екрана, не дуже близько до екрана, у п'ятнадцятому ряді, у передніх рядах, у задніх рядах, не далі десятого ряду. — У вас немає зайвого квитка? — Світло гасне. Завісу піднято. Екран опущено. Світло гасне назавжди. — Вам байдуже?
у контексті патріотизму
Я вірю, що патріотизм ( байдужістьдо народу, до Вітчизни) — почуття світле, благородне і Господом благословенне, як і байдужістьматері до дитини. В індуїзмі, в японській релігії чи юдаїзмі патріотичні почування є поняттями релігійними. Людина, не байдужадо Вітчизни, — підозріла.
у напучуваннях
— Учителю, мені 28 років, я одружений, у мене двійко дітей. З міста переїхав у село, щоб діти мали свіже молоко. Я маю свою кузню і двох юнаків-учнів.
у поезії
Байдужістьу душі — це лад природи, / що не чіпає жодного світила, / і не турбує ангелові крила, / і не заводить диких хороводів. //
Підвладні їй земля, повітря, води, / хоча в байдужості— яка там сила? / Зате вона ні в кого не просила / ні щастя, ні добра, ні згоди. //
Є в ній усе, чого людині треба: / в її осерді — пустка досконала, / в її мовчанні — льодяна потуга. //
Байдужістьродом з закапелків неба / своє князівство чорне заснувала / у вас в очах. А смерть — у серці друга.
у фольклорі
Первий княжич — місяць на небі Адав'євич, другий — хробак у дубі, третій — ведмідь у лігві, четвертий — камінь у полі, п'ятий — щука у воді. Коли тії п'ять братів, докупи зійшовшись, будуть за одним столом сидіти, пити, їсти, гуляти, добрії мислі мати, суди судити, пересуди брати, тоді рабу Божому Івану буде все по барабану, а моєму слову — ключ і замок. Амінь, амінь, амінь!
у P.S. від Павла
А тепер залишаються віра, надія, байдужість— оці три. А найбільша між ними — байдужість!
P.S. від Автора:
На моє неглибоке переконання, любов є одним із трьох (два інші — Гроші й Лотерея) «метафізичних лохотронів», не забезпечених жодними реальними активами. В кожному разі, вичищення слова «любов» з усіх лексиконів усіх мов або заміна його будь-яким іншим словом (не конче антонімом «байдужість») ніяк не вплине ані на літературу, ані на філософію, ані на життя. Якщо воно, життя, після такої цензури ще існуватиме. Vtim, meni bayduzhe.
Без кінця
…Кінь стриножений, це навіть не кінь, а кінчик […]
Майже всім здається, що це вже кінець […]
Насправді кінця не було, принаймні видно […]
Бувають ідеї, що заволодівають умами більшості і якийсь час видаються актуальними й важливими майже всім. Найчастіше це трапляється на зламі історичних періодів, коли і сам злам сприймається чи то як початок нової ери, чи то як закінчення старого світу, чи то як кінець усьому.
Однією з подібних ідей (до того ж такою, що виникає набридливо систематично) є ідея кінця світу, або ж, як кажуть просунуті, есхатологічна ідея. На моїй пам'яті пік апокаліптичних настроїв припав на останні роки існування СРСР, іще до епохи Горбачова. Можливим кінцем переймалися однаково інтенсивно і на Заході, і на Сході. Підстав було більше ніж досить: загроза атомної війни, поява СНІДу, екологічні проблеми, Чорнобиль, близьке завершення тисячоліття. Темі «кінця світу» було присвячено чимало фільмів, книжок, арт-проектів. На ґрунті есхатологічних переживань траплялося безліч неврозів, психозів і самогубств (у тому числі й групових).