Гаррі Поттер і орден Фенікса

Ролiнг Дж. К.

— Та ти ж так само їдеш! Хіба я не казав? Мама ще кілька тижнів тому написала, щоб я тебе запросив!

Герміона закотила очі, а в Гаррі миттю поліпшився настрій. Думка про Різдво в "Барлозі" була просто чудова, хоч її трохи псувало відчуття провини, що Гаррі не зможе провести канікули з Сіріусом. Він вирішив, що спробує переконати місіс Візлі запросити на свята ще й хрещеного батька, хоч навряд, щоб Дамблдор дозволив Сіріусові покинути площу Ґримо. Гаррі не міг не думати і про те, що й сама місіс Візлі, мабуть, не захотіла б його бачити в себе, бо ж вони так

часто сварилися. Після останньої своєї з'яви в каміні Сіріус не мав з Гаррі ніякого зв'язку. Гаррі розумів, що самому встановити з ним контакт було б необачно, адже Амбридж увесь час насторожі, та йому однак сумно було уявляти, як Сіріус у старому материнському будинку на пару з Крічером стріляє різдвяною хлопавкою.

Гаррі першим прийшов до "кімнати на вимогу" для останнього перед канікулами зібрання ДА і дуже зрадів, що там ще нікого не було, бо коли спалахнули смолоскипи, побачив, що Добі власноручно прикрасив кімнату на Різдво. Неважко було здогадатися, що це зробив саме ельф, бо нікому більше не спало б на думку підвісити до стелі сотні золотих ялинкових прикрас, на кожній з яких красувалася фотографія — обличчя Гаррі з великим написом: "ВЕСЕЛОГО Й ГАРРІНОГО РІЗДВА!"

Ледве Гаррі встиг зірвати останню таку прикрасу, як двері з рипом відчинилися і зайшла, як завжди, замріяна Луна.

— Здоров, — імлисто привіталася вона, розглядаючи залишки святкового оздоблення. — Гарно. Це ти так прикрасив?

— Ні, — заперечив Гаррі, — це Добі, ельф-домовик.

— Омела, — мрійливо вказала Луна на зелений кущ з білими ягодами, що нависав прямо в Гаррі над головою. Він вистрибнув з-під нього, згадавши про звичай цілувати того, хто опинився під гілкою омели. — Правильно робиш, — дуже серйозно мовила Луна. — Там завжди аж кишить нарґлами. Гаррі не довелося розпитувати, що таке нарґли, бо якраз прийшли Анжеліна, Кеті й Алісія. Були вони захекані й тремтіли від холоду.

— Нарешті, — Анжеліна скинула плаща й пожбурила його в куток, — ми знайшли тобі заміну.

— Заміну мені? — не зрозумівши, перепитав Гаррі.

— Тобі, Фредові й Джорджу, — пояснила вона. — Знайшли нового ловця!

— Кого? — поцікавився Гаррі.

— Джіні Візлі, — відповіла Кеті. Гаррі аж рота роззявив.

— Я все розумію, — зітхнула Анжеліна, витягаючи чарівну паличку і розминаючи руку, — але вона, правду кажучи, непогано грає. Не порівняти з тобою, звичайно, — кинула на нього відверто несхвальний погляд, — та оскільки тебе нема...

Гаррі прикусив губу, щоб не сказати те, що вже готове було зірватися з язика: та йому в сто разів прикріше, що його вигнали з команди! Невже вона цього не розуміє?

— А хто відбивачі? — якомога спокійніше запитав він.

— Ендрю Керк і Джек Слоупер, — відповіла Алісія, — Нічого особливого, та порівняно з рештою телепнів, які приперлися...

Прихід Рона, Герміони й Невіла припинив цю гнітючу розмову, а ще за п'ять хвилин у кімнату набилося стільки людей, що Гаррі вже не бачив пекучих і докірливих поглядів Анжеліни.

— Увага, — закликав він усіх до порядку. — Я подумав, що сьогодні ми просто згадаємо все, що вивчили, бо це останнє зібрання перед канікулами. Тож напередодні тритижневої перерви немає сенсу починати щось нове...

— Не буде нічого нового? — незадоволено прошипів Захаріас Сміт, і його виразне шепотіння долетіло в кожний куток кімнати. — Якби я знав, то й не приходив би.

— Нам усім дуже прикро, що Гаррі не повідомив тобі персонально, — почулася голосна репліка Фреда.

Дехто з учнів захихотів. Гаррі побачив, як засміялася Чо, і відчув знайому порожнечу в грудях, ніби він, спускаючись сходами, несподівано пропустив сходинку.

— ...Будемо займатися парами, — сказав Гаррі. — Почнемо зі стримувального закляття, а хвилин за десять розкладемо подушки і ще раз випробуємо приголомшення.

Усі слухняно розділилися на пари. Партнером Гаррі, як завжди, був Невіл. Кімната заповнилася уривчастими вигуками "Імпедімента!". Доки одні учні на якусь хвильку завмирали, їхні партнери, не маючи що робити, блукали поглядами по кімнаті, стежили, як працюють інші пари, а тоді приводили до тями завмерлих і самі піддавалися закляттю. Невіла було просто не впізнати. Невдовзі, коли Гаррі вже тричі поспіль застигав і отямлювався, він звелів Невілові знову приєднатися до Рона з Герміоною, а сам пішов по кімнаті, щоб подивитися, як працюють інші. Коли минав Чо, вона нагородила його усмішкою. Він ледве втримався від спокуси ще кілька разів пройтися біля неї.

Після десяти хвилин стримувального закляття усі розклали по підлозі подушки й узялися за приголомшення. Для одночасного виконання цього закляття місця було малувато, тому одна половина групи стежила за діями другої, а потім вони мінялися ролями. Гаррі аж розпирало від гордості, коли він дивився на них усіх. Щоправда, Невіл замість Діна, в якого цілився, приголомшив Падму Патіл, але ж раніше він взагалі ні в кого не влучав! Усі учні прогресували просто на очах. Минула година, і Гаррі всіх зупинив.

— Ви досягай великих успіхів, — похвалив він учнів, радісно всміхаючись. — Коли повернемося з канікул, перейдемо до складніших тем. Можливо, навіть будемо викликати патронусів.

Учні схвильовано загомоніли. Тоді почали, як звично, виходити парами або втрьох. Виходячи, майже всі бажали Гаррі веселих свят. Радісний Гаррі разом з Роном та Герміоною зібрав і акуратно поскладав подушки. Рон і Герміона вийшли з кімнати, а він ще затримався, бо там була Чо, і він сподівався й від неї теж почути привітання з Різдвом.

— Іди сама, — сказала Чо своїй подрузі Марієтті, і серце в Гаррі ледь не вискочило з грудей.

Він зробив вигляд, що поправляє складені стосом подушки. Був цілком певен, що вони залишилися тут самі, і чекав, коли вона заговорить. Натомість почув, як вона зашморгала носом. Озирнувся й побачив, що Чо посеред кімнати заливається слізьми.

— Що?..

Він не знав, що й робити. Вона стояла й мовчки плакала.

— Що сталося? — ледь чутно спитав він.

Дівчина похитала головою й витерла сльози рукавом.