Гаррi Поттер i фiлософський камiнь
Шрифт:
— Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? — сказав Гаррі, показуючи на шрам. — Може, знову пощастить.
Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.
— Герміоно!
— Гаррі, ти — видатний чарівник, пам'ятай про це!
— Я?.. Я гірший від тебе! — збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.
— Що там я? — заперечила Герміона. — Книжки! Розум! Є важливіші речі — дружба, відвага, і… ой, Гаррі, бережи себе!
— Пий перша, — сказав Гаррі. — Ти впевнена,
— Абсолютно! — відповіла Герміона.
Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.
— Це часом не отрута? — стурбовано запитав Гаррі.
— Ні. Просто воно холодне, як лід.
— Біжи швиденько, поки це діє!
— Щасти тобі! Бережися!..
— БІЖИ!!!
Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.
Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.
— Я йду! — вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.
Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, — а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.
Там уже хтось був — але не Снейп. І навіть не Волдеморт.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Чоловік з двома обличчями
То був Квірел.
— Ви! — мало не задихнувся Гаррі.
Квірел усміхнувся. Його обличчя зовсім не смикалося.
— Саме так, — спокійно підтвердив він. — А я от думав, Поттере, чи ми зустрінемося тут?..
— А я думав… Снейп…
— Северус? — засміявся Квірел, і голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і різкий. — Так, Северус має підозрілий вигляд, чи не правда? Дуже вигідно, щоб він скрізь шугав, немов пристаркуватий кажан. Хто тоді запідозрить у чомусь б-б-бідолашного з-заїку п-п-професора Квірела?
Гаррі не міг у це повірити. Цього не могло бути, не могло!
— Але Снейп намагався мене вбити!
— Ні-ні-ні-і! Це я хотів тебе вбити. Твоя приятелька міс Ґрейнджер випадково збила мене з ніг, коли бігла підпалювати мантію Снейпа на тому матчі з квідичу. Через неї я втратив з тобою візуальний контакт. Ще кілька секунд, і я б скинув тебе з мітли. Я це зробив би й раніше, якби Снейп не бурмотів контрзакляття, намагаючись тебе врятувати.
— Снейп намагався мене врятувати?
— Авжеж, — холодно підтвердив Квірел. — Чому, по-твоєму, він прагнув судити твій наступний матч? Бо хотів зашкодити мені зробити це знову Сміх та й годі, йому не варто було так перейматися! Хіба я міг щось зробити, коли там сидів Дамблдор? Решта вчителів думали, що Снейп старався не дати Ґрифіндорові перемогти. Снейп став таким непопулярним… і все надаремно, бо сьогодні, нарешті, я тебе вб'ю!
Квірел клацнув пальцями. Просто в повітрі з'явилися мотузки, які щільно обплутали Гаррі.
— Поттере, ти занадто допитливий, щоб залишитися живим. Це ж ти тинявся по школі на Гелловін, і побачив, як я йшов, щоб глянути, хто там охороняє камінь.
— То це ви впустили троля?
— Аякже. Я маю до тролів певну слабкість. Ти, мабуть, бачив, що я зробив з тим, який був тут неподалік у кімнаті? На жаль, коли всі тоді побігли шукати троля, Снейп, який мене вже підозрював, подався просто на четвертий поверх, аби перешкодити мені, тож не тільки мій троль не зміг тебе вбити, а й той триголовий пес навіть не спромігся добряче покусати Снейпові ногу. Ну, а тепер, Поттере, зачекай хвильку. Мушу зазирнути в оце цікаве дзеркало.
Лише тоді Гаррі зауважив, що стоїть у Квірела за спиною. То було дзеркало Яцрес.
— Це дзеркало — ключ для здобуття каменя, — бурмотів Квірел, поплескуючи рукою по рамі. — Хто, крім Дамблдора, міг би таке вигадати… Але ж він у Лондоні, а коли вернеться, я вже буду далеко!
Гаррі не мав іншої ради, як безперервно розмовляти з Квірел ом, і таким чином не давати йому зосередитися на дзеркалі.
— Я бачив вас зі Снейпом у лісі, — вирвалося в нього.
— Так, — ліниво підтвердив Квірел, обходячи дзеркало й зазираючи туди. — Снейп тоді ще чіплявся до мене і намагався вивідати, до чого я вже дійшов. Постійно мене підозрював. Старався залякати… Наче це було йому під силу: адже мене підтримував сам лорд Волдеморт!
Квірел вийшов з-за дзеркала й пожадливо втупився в нього.
— Я бачу камінь… Я вручаю його своєму Панові… Але де ж він?..
Гаррі намагався послабити мотузки, якими був зв'язаний, але ті не піддавалися. Він мусив відвертати увагу Квірела від дзеркала.
— Але Снейп, здається, завжди мене ненавидів, — сказав він.
— Ох, звісно, — недбало погодився Квірел, — ще й як ненавидів! Він був у Гоґвортсі разом з твоїм батьком, — ти цього не знав? Вони не терпіли один одного! Проте він ніколи не прагнув твоєї смерті.
— Але кілька днів тому я чув, як ви ридали. Мені здалося, що Снейп вам погрожував…
На Квіреловому обличчі вперше промайнув страх.
— Іноді, — сказав він, — мені буває нелегко виконувати накази свого Пана. Він — великий чаклун, а я слабкий чоловік…
— Тобто, це він тоді був у тій кімнаті з вами? — здивувався Гаррі.
— Він зі мною всюди, хоч би де я був, — спокійно відповів Квірел. — Я зустрів його, мандруючи по світу. Я був молодий і дурний, сповнений усіляких безглуздих ідей про добро і зло. Лорд Вол-Деморт довів мені, як я помилявся. Немає добра і зла, є тільки могутність і ті, хто заслабкий, щоб її Прагнути… Відтоді я вірно йому служив, хоч не раз і підводив… Він мусив бути дуже суворим зі мною.